06 грудня 2022 року м. Київ Справа №320/9590/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати пенсії у повному розмірі відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФК78455 від 20.09.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області проводити нарахування та виплачувати пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з 01.01.2018 року відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФК78455 від 20.09.2019.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що з 01 жовтня 2006 року він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та до 01.01.2018 року отримував пенсію за вислугу років у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, яке складалося із: посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань 95% від посадового окладу + окладу за військове звання + відсоткова надбавка за вислугу років, надбавки за таємність 15% від посадового окладу, надбавки за особливі умови служби 35% від посадового окладу, надбавки за класну кваліфікацію 12% від посадового окладу, премії у розмірі 10% посадового окладу.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФК 78455 ОСОБА_1 , відповідачем нарахування пенсії здійснювалося з посадового окладу - 9300,00 грн., окладу за військове звання 1480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років - 5390,00 грн., без врахування зазначених вище надбавок у розмірі 70% грошового забезпечення.
У жовтні 2018 року він звернувся до Київського окружного адміністративного суду (справа 810/5078/18) з позовом зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір мого грошового забезпечення визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких і осіб" з урахуванням надбавок та додаткових видів грошового забезпечення, отримував до 01.12.2017 року, а Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 01.01.2018 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію з розміру 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням, посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, відповідних надбавок за виконання особливо важливих завдань 95% посадового окладу + окладу за військове звання + відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за таємність 15% від посадового окладу, надбавки за особливі. умови служби 35% від посадового окладу, надбавки за класну кваліфікацію 1 від посадового окладу, премії у розмірі 10% посадового окладу.
За рішенням Київського окружного адміністративного суду Київський обласний військовий комісаріат направив до Головного управління довідку про розмір його грошового забезпечення з урахуванням, посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, відповідних надбавок за виконання особливо важливих завдань 95% від посадового окладу + окладу за військовим звання + відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за таємність 15% і посадового окладу, надбавки за особливі умови служби 35% від посадове окладу, надбавки за класну кваліфікацію 12% від посадового окладу, премії розмірі 10% посадового окладу. (Довідка № ФК78455 від 20.09.2019).
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області після отримання довідки № ФК78455 від 20.09.2019 провело перерахунок та виплату його пенсії згідно наданої довідки з 01.01.2018.
У жовтні 2019 року для захисту своїх конституційних прав він знову звернувся до Київського окружного адміністративного суду (справа 320/5951/19) з позовом зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати йому, з 01.01.2018 року пенсію у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, відповідних надбавок за виконання особливо важливих завдань 95% від посадового окладу + окладу за військове звання + відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за таємність 15% від посадового окладу, надбавки за особливі умови служби 35% від посадового окладу, надбавки за класну кваліфікацію 12% від посадового окладу, премії у розмірі 10% посадового окладу відповідно до довідки № ФК78455 від 20.09.2019.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 по справі 320/5951/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсію у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років 50%, надбавки за виконання особливо важливих завдань 95%, надбавки за таємність 15%, надбавки за особливі умови служби 35%, надбавки за класну кваліфікацію 12%, премії у розмірі 10% посадового окладу відповідно до довідки № ФК78455 від 20.09.2019.
На виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувало йому пенсію але обмежило її виплату до розміру десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність чим порушило статтю 43 Закону №2262-ХІІ. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з заявою, у якій просив здійснювати виплату пенсії в повному розмірі без обмеження максимальним розміром на що отримав відмову (лист Головного управління від 12.09.2021 № 1000-0203-8/91719).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, подав до суду 18 листопада 2022 року відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у пенсійного органу відсутні підстави для перерахунку пенсії відповідно до нової довідки без обмеження максимальним розміром, відтак, її виплата проводиться відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року судом відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області у продовженні строку надання витребуваних документів.
Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року судом закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області проводити нарахування та виплачувати пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 року відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФК78455 від 20.09.2019
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 виданим Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 24.10.1996 (а.с.12-14, 15).
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером Збройних Сил України, з 01.10.2006 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262)
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі №320/5951/19 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсію у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років 50%, надбавки за виконання особливо важливих завдань 95%, надбавки за таємність 15%, надбавки за особливі умови служби 35%, надбавки за класну кваліфікацію 12%, премії у розмірі 10% посадового окладу відповідно до довідки № ФК78455 від 20.09.2019;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Ярославська, буд. 40; ідентифікаційний номер: 22933548) судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
На виконання цього рішення суду ГУ ПФУ у Київській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років 50%, надбавки за виконання особливо важливих завдань 95%, надбавки за таємність 15%, надбавки за особливі умови служби 35%, надбавки за класну кваліфікацію 12%, премії у розмірі 10% посадового окладу відповідно до довідки № ФК78455 від 20.09.2019.
При цьому, ГУ ПФУ у Київській області при здійсненні перерахунку пенсії позивача було обмежено максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи свої права щодо обмеження пенсії максимальним розміром порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до преамбули Закону №2262 цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
З огляду на вищевказане, суд у цій справі дійшов висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262, є протиправним.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема:
- від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21;
- від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21;
- від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21;
- від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18;
- від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.
Водночас, суд також враховує, що частиною 3 статті 11 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких умов, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на встановлені статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження.
За таких обставин, порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо застосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром при проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 згідно з довідкою від 27.07.2021 №2/3/1/3496, виданою Київським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Крім того, захист порушених прав позивача потребує зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії позивача згідно з довідкою №ФК78455 від 20.09.2019, виданою Київським обласним військовим комісаріатом, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії.
Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 16.10.2022 №1907-9826-9020-2462.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, становить 992,40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10) щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) максимальним розміром при проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018, згідно з довідкою №ФК78455 від 20.09.2019, виданою Київським обласним військовим комісаріатом.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10) здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) згідно з довідкою №ФК78455 від 20.09.2019, виданою Київським обласним військовим комісаріатом, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії.
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.