30 листопада 2022 року справа №320/8399/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Бориспільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ - на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Бориспільський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ - на ім'я ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у відповідь на заяву позивача від 16.07.2022 №Н-9/6/80.3222-22 Бориспільський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області листом від 21.07.2022 №Н-9/6/80.3222-22/80.3222/10-22 фактично відмовив позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ замість втраченого у травні 2022 року паспорта громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 , цим самим ДМС самоусунулася від виконання одного з основних своїх завдань, а саме здійснення оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство (паспорта у вигляді паспортної книжечки). При цьому позивач зазначає, що нею було відкликано згоду на обробку своїх персональних даних та заявлено незгоду на подальшу їх обробку.
Позивач не погоджується з такою відмовою Бориспільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, оскільки вважає, що відмова суб'єкта владних повноважень є незаконною, упередженою, дискримінаційною, суперечливою та призвела до порушення основоположних прав і свобод людини та громадянина, а право особи на отримання паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки передбачено вимогами чинного законодавства.
Крім того, позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, яка підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази у справі від відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що з 01.11.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №745 від 26.10.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №302 від 26.03.2015", якою затверджено новий зразок паспорта громадянина України у формі картки та приведено у відповідність до законодавства Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. З прийняттям цього акта органи ДМС зобов'язані забезпечувати оформлення та видачу паспортів громадянам України відповідно до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати видачу паспортів виключно у вигляді картки. При цьому відповідач посилається на те, що при оформленні паспорта у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 , надала згоду на обробку її песональних даних. Враховуючи викладене та зважаючи на те, що інформація про позивачку була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону №2297-VІ, які і Закону №5492-VІ, та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивачки, відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що відповідачем вказано у відзиві на підзаконні акти: постанову КМ №302 та наказ МВС №456 з його автоматичним «добровільним волевиявленням» («згодою») - стосуються виключно паспортної ID-картки, що оформлюється згідно із законом «Про ЄДДР», і не мають жодного відношення до паспорта-книжечки, який саме на підставі незгоди заявника на обробку персональних даних оформлюється відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19.04.2018 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 , орган, що видав №3222. При оформленні зазначеного паспорта позивач 19.04.2018 надала згоду на обробку її персональних даних.
При цьому судом встановлено, що 07.07.2020 позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 07.07.2020, виданого Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №286.
16.07.2022 ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського відділу ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області із заявою про видачу нового паспорту старого зразка 1994 року замість втраченого паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 від 19.04.2018, орган що видав №3222. При цьому, у вказаній заяві позивач зазначила про те, що відкликає згоду на обробку персональних даних, відкликає свій підпис під заявою про прохання надання платної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки, із вимогою знищити персональні дані останньої (у тому числі УНЗР і біометричні персональні дані), які внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) на підставі помилково, не усвідомлено підписаною нею раніше згоди на обробку персональних даних у зв'язку з оформленням паспорта у формі ID-картки.
Листом від 21.07.2022 №Н-9/6/80.3222-22/80.3222/10-22 Бориспільський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомив позивача, що відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року буде здійснено при поданні відповідних документів з обов'язковим наданням рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Вважаючи протиправною відмову в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки (на паперовому носії) зразка 1994 року у зв'язку із втратою паспортної ID-картки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення № 2503-XII).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення № 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Таким чином, Положенням № 2503-XII, передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки та у формі картки.
Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI, зі змінами) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Частинами 2, 3 с . 4 Закону № 5492-VI встановлено, що визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи. Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з підпунктом «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед них - паспорт громадянина України.
Як передбачено ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відтак, є правильним висновок судк першої інстанції, що вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Суд наголошує, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону № 5492-VI уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Отже, зі змісту наведеної вище норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас, Закон № 5492-VI не містить визначення поняття «документ». Статтею 21 Закону № 5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відтак, відповідач у листі на звернення позивача зобов'язаний вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови в оформленні паспорта у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 Закону № 5492-VI є документом.
Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, що відповідач всупереч вимога ст. 16 Закону № 5492-VI у своїй відмові не зазначив жодної з підстав визначених у цьому Законі, а вказав лише, що за відсутності рішення суду, відсутні правові підстави для видачі паспорту громадянина України у формі книжечки замість ІD-картки, що на переконання суду є протиправним.
Більше того, суд поділяє висновки позивача у відповіді на відзив на позовну заяву, що доводи відзиву виходять за межі головної та єдиної підстави відмови в оформленні позивачу та видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, оскільки єдиною підставою, як зазначено вище є відсутність рішення суду.
Отже, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання відповідача під час судового розгляду справи на підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені у відповіді відповідача.
Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом у постанові від 28.02.2020 у справі № 200/10469/19-а.
Щодо доводів відповідача, що позивачем вже надано згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру при оформленні паспорту громадянина України у вигляді ID картки, і неможливо внести зміни, шляхом видалення такої інформації з цього реєстру, то суд вважає такі безпідставними, оскільки позивачем не ставилися вимоги щодо внесення змін в цей реєстр.
Більше того, згідно із частинами 5, 6 ст. 6 Закону України від 01.06.2010 №2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон №2297-ІV) обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Права суб'єкта персональних даних встановлені ст. 8 Закону № 2297-VI та відповідно до частини другої цієї статті суб'єкт персональних даних поряд з іншими права має право: пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди; відкликати згоду на обробку персональних даних.
Отже, позивач не позбавлена права звернутися із заявою про відкликання згоди на обробку персональних даних.
З матеріалів справи вбачається, що спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача видати позивачу паспорт громадянина України у вигляді (формі) книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, суд дійшов висновку, що дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№ 806/3265/17).
Так, 19.09.2018 Великою Палатою Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі № 806/3265/17.
Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи вказане рішення, зазначила, що ознаками типової справи є:
позивач - фізична особа, який територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
відповідач територіальні органи ДМС України;
предмет спору вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженогоПостановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із пунктом 21 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи № 806/3265/17, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відмови відповідачем у видачі паспорту у формі «книжечки» з тих підстав, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, то враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені в рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, у ОСОБА_1 наявні права на отримання паспорту в формі книжечки.
У зв'язку з чим, відмова відповідача у видачі позивачу паспорту громадянина України у формі книжечки не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправною.
Крім цього, суд зазначає, що отримання позивачем паспорту у формі ІD-картки жодним чином не може позбавити позивача гарантованого та підтвердженого зазначеним рішенням Великої Палати Верховного Суду права отримати паспорт у формі книжечки за умови втрати вже наявного паспорта у формі картки.
Також суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації ОСОБА_1 своїх громадянських прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
На підставі викладеного, беручи до уваги викладене, суд вважає необхідним зобов'язати Бориспільський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ у зв'язку із втратою паспорта громадянина України у формі ID-картки від 19.04.2018 № НОМЕР_2 , орган що видав №3222.
У даному випадку, задоволення даної позовної вимоги у вказаний спосіб, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у повному обсязі.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, позивачем за подання даного адміністративного позову, який містить одну позовну вимогу немайнового характеру, сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. згідно із квитанцією від 07.09.2022 №24.
Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, відмова якого і призвела до виникнення спірних правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в оформленні та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ у зв'язку із втратою паспорта громадянина України у формі ID-картки від 19.04.2018 № НОМЕР_2 , терміном дії до 19.04.2028, орган що видав №3222.
3. Зобов'язати Бориспільський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (ідентифікаційний код відсутній, місцезнаходження: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Сергія Камінського, 11) оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ у зв'язку із втратою паспорта громадянина України у формі ID-картки від 19.04.2018 № НОМЕР_2 , орган що видав №3222.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (ідентифікаційний код відсутній, місцезнаходження: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Сергія Камінського, 11).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 30.11.2022.
Суддя Кушнова А.О.