05 грудня 2022 року № 320/11458/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладену у листі від 19.08.2021 за вих.№ 1000-0202-8/84632;
зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 , як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пенсії, виходячи із середньомісячного заробітку за період роботи на території радіоактивного забруднення у 1987 році відповідно до відомостей, що містяться у пенсійній справі ОСОБА_1 про заробітки за роботу з 01.05.1987 по 31.05.1987 в розмірі 0,01068 з часу призначення пенсії;
зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням розрахунку та виплати пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" та ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладену у листі від 19.08.2021 за вих.№ 1000-0202-8/84632.
Зобов'зано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 , як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пенсії, виходячи із середньомісячного заробітку за період роботи на території радіоактивного забруднення у 1987 році відповідно до відомостей, що містяться у пенсійній справі ОСОБА_1 про заробітки за роботу з 01.05.1987 по 31.05.1987 в розмірі 0,01068 з 01.08.2021.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області було повернуто апелянту. Отже, рішення суду у цій справі набрало законної сили 06.07.2022.
На адресу суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області до теперішнього часу не виконало рішення, внаслідок чого існує загроза невиконання такого рішення і в майбутньому.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої-другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі "Ліпісвіцька проти України" (заява N 11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24-27 рішення від 13 червня 2006 року у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), N 2132/02).
У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі "Шаренок проти України" (заява N35087/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 589498/0).
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19 та від 23 грудня 2020 року у справі №704/1167/19.
Дослідивши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, судом встановлено, що у вказаній заяві не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про необхідність зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ті обставини, про які зазначає позивач у своїй заяві, носять характер припущень та фактично заява мотивована лише побоюваннями невиконання судового рішення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви.
Крім того, позивач не позбавлений можливості примусового виконання судового рішення, що в таких категоріях справ як ця покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) (ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Керуючись ст.ст. 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.