07 грудня 2022 року Справа № 280/5070/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Духневича О.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.10.2017 по 27.11.2019, із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , однак в період проходження служби нарахування грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі, а саме з 27.11.2017 по 27.11.2019 відповідачем не проводилась індексація грошового забезпечення. Вказує, що звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за вказаний період, однак відповіді так і не було надано. Посилаючись на норми чинного законодавства вважає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення якої у зв'язку із зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форм власності та виду юридичної особи. Щодо застосування базового місяця індексації грошового забезпечення вказує, що розмір його тарифної ставки до березня 2018 року не змінювався, а збільшення розміру грошового забезпечення відбулося за рахунок інших складових (доплат, надбавок, премії тощо), у зв'язку із чим відповідач повинен був здійснити йому розрахунок індексації грошового забезпечення з 27.10.2017 по 27.11.2019 з урахуванням базового місяця січень 2008 року. З огляду на зазначене, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 20.09.2022 та 14.11.2022 на адресу суду надіслав відзиви однакового змісту (вх. № 36486, вх. № 43569), в яких зауважує, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України у період з січня 2016 року по лютий 2018 рік у Міністерства оборони України не було. Звертає увагу суду на те, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки. Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року по день звільнення вказує, що індексація позивачу виплачена в повному обсязі. Щодо визначення базового місяця зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» були внесенні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у зв'язку із чим вважає, що з 01.12.2015 відбулася одна з подій, пов'язаних із застосуванням нових правил індексації, а тому місяць підвищень або так званий базовий місяць з'явиться якщо починаючи з 01.12.2015 або пізніше буде підвищено розмір грошового забезпечення за посадою, яку обіймає працівник, або коли працівник-військовослужбовець з 01.12.2015 буде новоприйнятим, переведеним або ж таким, що вийшов на роботу з декретної відпустки (для них суму індексації навіть без збільшення окладу також потрібно визначати по-новому: від місяця останнього підвищення окладу за займаною посадою). Вважає, що твердження позивача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за оскаржуваний період із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року є незаконним та безпідставним. Також зазначає, що позивач подав позов з порушенням строків звернення до суду. З огляду на зазначене просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 25.11.2022 витребувано від Військової частини НОМЕР_1 докази по справі, а саме: належним чином завірену копію довідки про суми нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 за період з 27.10.2017 по 27.11.2019 індексації грошового забезпечення із зазначенням базового місяця, який був застосований; інформації щодо періоду проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
05.12.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява (вх. № 46329), якою на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2022 було долучено до матеріалів справи довідку № 6248 від 29.11.2022, копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 111 від 27.10.2017 та копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 287 від 27.11.2019.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідчення серія НОМЕР_2 від 18.03.2019 (а.с. 8).
У період з 27.10.2017 по 27.11.2019 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , про що свідчать записи у військовому квитку серії НОМЕР_3 та наявні в матеріалах справи витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 № 111 від 27.10.2017 та № 287 від 27.11.2019 (а.с. 9-10, 42-43).
За час перебування на службі позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не у повному обсязі, у зв'язку із чим 13.06.2022 він звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, однак відповіді на дану заяву відповідач не надав (а.с 11-12, 20).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 27.10.2017 по 27.11.2019 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Як визначено статтею 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини 2 статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 9 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Як установлено пунктом 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення), у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку № 1078).
Аналіз наведених правових норм свідчить, що заробітна плата підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін. У свою чергу обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення, яка підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд в постановах від 15.06.2022 по справі № 520/4061/21 та від 31.05.2022 по справі № 400/4491/20 дійшов висновку про те, що з аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити позивачу за час проходження служби у військовій частині індексацію грошового забезпечення, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що з аналізу змісту відзиву на позовну заяву слідує, що позивачу у період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року виплата індексації грошового забезпечення відповідачем не здійснювалася, у зв'язку з відсутністю належного фінансування.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.
Таким чином, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому вона підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо періоду з якого позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення із застосуванням індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, суд вважає за належне зазначити наступне.
Верховний Суд у постановах від 26.01.2022 по справі № 400/1118/21 та від 20.04.2022 по справі № 420/3593/20 розтлумачив пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 вказавши, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Одночасно з цим, суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Зрештою на основі аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Крім того, у вищезазначених постановах Верховний Суд, зазначив, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови № 1294.
З аналізу наявних в матеріалах справи документів суд встановив, що будь-яких підвищень тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Отже, обставини справи дають змогу дійти висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у період з 27.10.2017 по 28.02.2018.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був здійснити нарахування та виплату позивачу у період з 27.10.2017 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 27.11.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, то суд зазначає про таке.
01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, у березні 2018 року відбулась зміна та підвищення посадових окладів для всіх військовослужбовців.
Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків), то починаючи з квітня 2018 року для позивача поріг індексації був перевищений лише в жовтні 2018 року та склав 103, 7% (100,8% х 100,0% х 100,0% х 99,3% х 100,0% х 101,9% х 101,7% х 100), що встановлено судом на підставі офіційних даних Державної служби статистики України щодо індексу споживчих цін за період у 1991-2021 роки.
При цьому, відповідно до абзаців 3-5 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Таким чином, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 19.05.2022 у справі № 380/11404/21 та від 31.05.2022 у справі № 400/4491/20.
Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано в листопаді, то вперше грошове забезпечення позивача повинно індексуватися у грудні 2018 року.
З огляду на зазначене, суд доходить до висновку, що позивачу правомірно не проведено індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року (включно).
У свою чергу, з наявної в матеріалах справи довідки № 6248 від 29.11.2022 судом встановлено, що позивачу у період з грудня 2018 року по листопад 2019 року відповідачем здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 року (а.с. 41).
Таким чином, з 01.03.2018 по 30.11.2018 у позивача право на індексацію грошового забезпечення було відсутнє, а у період з 01.12.2018 по 27.11.2019 грошове забезпечення позивача проіндексовано, у зв'язку з чим вимоги позивача за цей період є безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 27.10.2017 по 28.02.2018 (включно) та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.10.2017 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Стосовно посилань відповідача на пропуск позивачем передбаченого статтею 122 КАС України місячного строку звернення до суду з цим позовом суд звертає увагу на таке.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність відповідача за невиплату або виплату не у повному обсязі всіх належних сум під час звільнення з військової служби, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
У рішенні Конституційного Суду України по справі № 1-13/2013 зазначено, що положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020.
Також, у рішенні Конституційного Суду України у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Отже, поняття грошового забезпечення в даній справі є аналогічним поняттю заробітної плати, тому суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 стаття 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.10.2017 по 28.02.2018 (включно).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.10.2017 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич