Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2002/21 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.
Категорія 82 Доповідач Коломієць О. С.
05 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Шевчук А.М., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання: Франчука В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/2002/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про захист прав споживача, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз»
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 серпня 2022 року, яке ухвалене суддею Анциборенко Н.М.
встановив:
У березні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність АТ «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» (далі - АТ «ОГС «Житомиргаз») щодо невстановлення індивідуального лічильнику газу до 01 січня 2021 року у квартирі АДРЕСА_1 , зобов'язати АТ «ОГС «Житомиргаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуального газового лічильника у квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язати АТ «ОГС «Житомиргаз» до установлення індивідуального лічильнику газу у квартирі АДРЕСА_1 з 01 січня 2021 року обліковувати споживання природного газу за діючими нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
На обґрунтування позову зазначив, що на його ім'я відкритий особовий рахунок для сплати коштів за газ № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 . У квартирі встановлена плита, виключно для приготування їжі. Квартира не обладнана індивідуальним газовим лічильником, хоча позивач неодноразово в усній та письмовій формі звертався до газової компанії. У відповіді на звернення позивача від 18 лютого 2019 року АТ «ОГС «Житомиргаз» повідомило, що будинок, в якому проживає позивач, обладнаний загальнобудинковим вузлом обліку за рахунок коштів газорозподільного підприємства, облік газу вважається забезпеченим відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», що не передбачає встановлення індивідуальних лічильників природного газу за рахунок коштів газорозподільного підприємства.
Позивач вважає, що встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу в процесі споживання не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання газу, який насправді не використовувався споживачем. Ці обставини підтверджуються рахунками на оплату спожитого природного газу.
На думку позивача, встановлення в його квартирі індивідуального газового лічильника буде забезпечувати оплату саме того об'єму газу, який споживається. Неправомірними діями, а саме: відмовою встановити індивідуальний лічильник газу за рахунок коштів відповідача, порушені права та законні інтереси позивача, у зв'язку з чим, він змушений звернутися до суду.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 серпня 2022 року позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача обліковувати споживання природного газу за діючими нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, з 01 січня 2021 року до установлення індивідуального газового лічильника, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду у вказаній частині та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні даних позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що комерційний облік природного газу споживачам за адресою: АДРЕСА_3 , забезпечено шляхом встановлення 01 травня 2017 рок за рахунок відповідача будинкового вузла обліку природного газу. Редакція Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16 червня 2011 року №3533-VI станом на 01 травня 2017 року (на момент встановлення загально будинкового вузла обліку природного газу) не містила вимогу до суб'єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, оснащувати споживачів - фізичних осіб індивідуальними лічильниками газу.
Представник відповідача зауважує, що будинковому вузлу обліку передбачена альтернатива у вигляді самостійного придбання індивідуального газового лічильника, у разі незгоди з існуючим обліком за показниками будинкового вузлу обліку. Окрім того, вказує, що на дату встановлення будинкового вузла обліку природного газу в будинку, де мешкає позивач, у останнього був відсутній індивідуальний газовий лічильник. Відповідно розподіл спожитих об'ємів природного газу позивачем здійснювався виключно згідно приписів Тимчасового положення №629. Окрім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем не надано доказів неправомірності ведення обліку відповідачем спожитих об'ємів природного газу в кв. АДРЕСА_1 відповідно до показників загальнобудинкового вузла обліку.
Позивач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
Представник відповідача - адвокат Гончарук О.М. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовільнити.
Позивач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, в судове засідання не з'явилися, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією технічного паспорту від 24 січня 2019 року (а.с.10-11).
За адресою: АДРЕСА_2 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленням про сплату (а.с.18-19).
18 лютого 2019 року відповідачем надана відповідь на звернення позивача, з якої вбачається, що особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», відповідно до підпункту «а» п.1 ст.6 вказаного закону (у редакції, що діяла до 19 січня 2018 року) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані були забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких природний газ використовується, зокрема для приготування їжі до 01 січня 2018 року. Суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані були в термін до 01 січня 2018 року для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, встановити лічильники газу (індивідуальні або загальнобудинкові), що мало забезпечити 100% облік спожитого природного газу населенням зазначеної групи. Разом з тим, за адресами, де встановлено загальнобудинковий лічильник природного газу за рахунок коштів газорозподільного підприємства, облік газу вважається забезпеченим відповідно до вимог Закону, що не передбачає встановлення індивідуальних лічильників природного газу за рахунок коштів газорозподільного підприємства (а.с.12-13).
15 грудня 2020 року представником позивача - адвокатом Забродським О.А. направлено адвокатський запит з метою роз'яснення та обґрунтування законодавчих підстав для невстановлення до 01 січня 2021 року у квартирі позивача індивідуального газового лічильника, а саме: за рахунок газорозподільного підприємства (а.с.14-15).
Відповідно до відповіді №100-Лв-16118-1220 від 21 грудня 2020 року було повідомило, що відповідач - АТ «ОГС «Житомиргаз» у своїй господарській діяльності, зокрема у сфері обліку природного газу, керується виключно вимогами законодавства та не вбачає порушень при використанні загальнобудинкового вузла обліку газу (а.с.16-17).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача до встановлення індивідуального лічильника газу у належній позивачу квартирі з 01 січня 2021 року обліковувати споживання природного газу за діючими нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, суд першої інстанції виходив з того, що 01 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. Це положення не пов'язується з наявністю загальнобудинкового лічильника газу, тому такі вимоги позивача є обґрунтованими та наявні правові підстави для їх задоволення.
Такі висновки суду є вірними виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
За змістом ст. 1 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем природного газу, а відповідач АТ «ОГС «Житомиргаз» - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачання.
Відповідно до частин другої, третьої статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.
Отже, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, були зобов'язані у термін до 01 січня 2021 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних, так і загальнобудинкових, що забезпечить 100 % облік спожитого природного газу населенням.
На виконання вимог законодавства у травні 2017 році були здійснені заходи щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу за адресою: АДРЕСА_3 , дані обставини не спростовуються сторонами.
Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Пунктом 4 гл. 1 р. IX Кодексу ГРС визначено, що комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними суб'єктами ринку природного газу.
Пунктом 1 гл. 5 р. III Кодексу ГРС передбачено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб'єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).
Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов'язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.
Абзац 3 п. 1 гл. 5 р. III Кодексу ГРС визначено, що за відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об'єктами суміжних суб'єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об'єкти, зобов'язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
Також, п. 2 гл. 5 р. III Кодексу ГРС вказує, що межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до п. 3 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494, оператор газорозподільної системи забезпечує укладення актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін по об'єктах побутових споживачів - протягом двох років з дня набрання чинності цією постановою.
Пунктом 2 гл. 2 р. 1 Кодексу ГРС вказує, що оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.
Статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено, що у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 7 пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.
Тому, для застосування такої санкції як визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.
Таким чином, задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивач не відмовився від встановлення йому індивідуального лічильнику природного газу, а, навпаки позивач надсилав відповідачу звернення, у якому просив встановити йому квартирний прилад обліку споживання природнього газу.
Таким чином, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2021 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
До подібних правових висновків дійшла Велика Плата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), а також у подібній справі Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 725/5727/18, провадження № 61-15791св19.
Нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку порушують права позивача, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовується споживачем. За таких умов споживачі газу у одному житловому будинку поставлені у нерівне становище.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання АТ «ОГС «Житомиргаз» до встановлення індивідуального лічильника газу у квартирі АДРЕСА_1 обліковувати споживання природного газу за вказаною адресою згідно з діючими нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, є вірним.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 02 серпня 2022 року в частині зобов'язання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» до установлення індивідуального квартирного лічильника газу, обліковувати споживання природного газу за діючими нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 7 грудня 2022 року.
Головуючий Судді