Житомирський апеляційний суд
Справа №274/5047/21 Головуючий у 1-й інст. Корбут В.В.
Категорія 84 Доповідач Коломієць О. С.
05 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Шевчук А.М, Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання: Франчука В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/5047/21 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет»
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2021 року, яка постановлена суддею Корбутом В.В.
встановив:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просила визнати упередженою, протиправною, завідомо неправочинною, юридично нікчемною, незаконною, необґрунтованою та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження і постанову про арешт коштів боржника від 19 липня 2021 року; визнати незаконною вимогу про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця; визнати незаконними та протиправними рішення, дії державного виконавця Тимощук О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника від 19 липня 2021 року у межах виконавчого провадження ВП №6108318 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованості у розмірі 25050,00 грн.; визнати незаконною і протиправною бездіяльність державного виконавця Тимощук О.В. щодо несвоєчасного надання постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника від 19 липня 2021 року.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду, у зв'язку із відсутністю доказів її надсилання іншим учасникам справи (провадження).
25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про роз'яснення судового рішення в порядку ст.221 ЦПК України, в якій просила роз'яснити ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2021 року про повернення заяви без розгляду.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, боржник - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у постановленій ухвалі суддею не наведено мотивів застосування норм права, на підставі яких відмовлено у задоволенні заяви та доказів для спростування правової позиції боржника. ОСОБА_1 вважає, що у тексті заяви відсутні висловлювання, які носять образливий або грубий характер, були б несправедливою та негативною критикою. Всі вказані у заяві вислови є цитатами, зокрема із текстів ЦПК України, висловів відомих політиків і народних депутатів України. Припущення судді про наявність образливих слів у тексті заяви не підтверджено жодним доказом, у тому числі й висновком семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи. Не маючи спеціальних знань в галузі філології та лінгвістики, суддя побавлений можливості самостійно встановити, чи є використані нею у заяві цитати образливими. Її заява була написана у такому стилі, який би, на її переконання, спонукав суддю задовольнити заявлені нею відводи у даній справі.
Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з'явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
При вирішенні питання про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення, суд виходив з того, що у тексті цієї заяви використано образливі слова, несправедливу та негативну критику дій та рішень судді в образливій, грубій формі та наклеп, що є підставою для застосування положень частини 3 статті 44 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Згідно з приписами частини 3 статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Звертаючись в суд з відповідними процесуальними документами, заявнику хоч і надане право викладати їх на власний розсуд з дотриманням загальних вимог щодо форми та змісту, проте це не дає йому права навмисно та свавільно використовувати неоднозначні висловлювання по відношенню до учасників процесу та складу суду, що можуть слугувати виявом неповаги до честі, гідності цих осіб.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено правовий висновок про те, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №9901/23/21 (провадження № 11-64заі21) вказано, що: «у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19). Їхня наявність є достатньою для того, щоби суд відразу застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України (повернення, залишення без розгляду передбачених § 1 і § 2 глави 1 розділу ІІ КАС України заяв, скарг, клопотань)».
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення, вбачається, що вона неодноразово використовувала образливі висловлювання на адресу головуючого судді - Корбута В.В. («всупереч закону та здоровому глузду», «очевидно внаслідок юридичної безграмотності», «зовсім не знає норм чинного законодавства України», «злочинно порушує норми закону», «будучи зацікавленим фінансово в кінцевому результаті справи», «будучи умисно винним у вчиненні самоуправства, перевищенні службових обов'язків, зловживанні службовим становищем»», «підлягає звільненню із займаної ним посади» тощо).
Вказані висловлювання виходять за межі загальноприйнятної, коректної та легітимної критики, що неприпустимо при зверненні до суду із заявами та клопотаннями, у тому числі й при поданні заяви про роз'яснення судового рішення.
За таких обставин, подання такої заяви слід визнати виявом неповаги до суду та допущення ОСОБА_1 зловживання її процесуальними правами, що є підставою для залишення заяви без розгляду згідно з положеннями частини 3 статті 44 ЦПК України.
Посилання ОСОБА_1 на порушення права на доступ до правосуддя, є безпідставним, оскільки залишення заяви без розгляду не позбавляє її можливості за наявності передбачених законом підстав звернутися до суду, дотримуючись морально-етичних норм поведінки та добросовісно використовуючи надані процесуальні права й керуючись завданням цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що висловлювання наведені у заяві про роз'яснення ухвали суду є цитатами, є необґрунтованими. Українське законодавство надає наступне визначення: цитата - порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні.
За змістом викладеного, цитата - це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки. Цитата може наводитися у вигляді прямої мови із словами автора. Пряма мова - це спосіб передачі чужої мови, при якому мовець або автор тексту повністю зберігає її лексичні, синтаксичні та стилістичні особливості.
З огляду на вищевикладене, при дослідженні висловів, які застосовані ОСОБА_1 у заяві про роз'яснення судового рішення, можна встановити, що вони не містять характерних ознак цитати.
Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на правильність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 7 грудня 2022 року.
Головуючий Судді