Справа № 450/2132/16-к
провадження 1-кп/462/3/22
07 грудня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судової колегії головуючої судді ОСОБА_1 , присяжних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , запасного присяжного ОСОБА_5 , при секретарі ОСОБА_6 , за участю прокурора ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 , розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.152, п.п.9, 10 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України,
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , оскільки ризики не змінились, ОСОБА_9 не має джерела доходів, постійного місця праці, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив, що тривалий час знаходиться під вартою, ризики, заявлені прокурором, не підтверджуються, просив відмовити прокурору та застосувати домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 просив відмовити прокурору, застосувати до обвинуваченого домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зав'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.
Згідно правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченого, суд бере до уваги п.2 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, йому інкриміновано ряд особливо тяжких злочинів, в тому числі із застосуванням насильства, за які передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, в тому числі довічне, а отже усвідомлює неминучість покарання. Також вагомим аргументом у підтвердження посилань прокурора є те, що ОСОБА_9 без будь-яких сталих матеріальних доходів та соціальних зав'язків, що може спонукати його переховуватись від суду, перешкоджати судовому провадженню та вчиняти інші злочини. Суд приходить до переконання, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду.
Ризики, зазначені прокурором, є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'яку, а тому клопотання обвинуваченого та його захисника з цього приводу не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що продовження строку утримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відтак, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому строк тримання під вартою до шістдесяти днів, а саме до 04 лютого 2023 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під варту відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357, ч.4 ст.152, п.п.9, 10 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185 КК України, на 60 (шістдесят) днів - до 04 лютого 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 діб з дня проголошення до Львівського апеляційного суду.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_10
Присяжні ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_2