Справа № 462/723/13- ц
06 грудня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої - судді Румілової Н.М., при секретарі Шостак К.Р., за участю стягувача ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_1 на незаконні рішення, дії та бездіяльність Залізничного відділу держаної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів),
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, звернувся до суду зі скаргою, якою просить визнати неправомірними дії суб'єктів оскарження щодо невиконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 04.04.2013 року, справа №462/723/13ц та закінчення виконавчого провадження ВП №40665817 без виконання рішення суду; зобов'язати суб'єктів оскарження виконати рішення суду від 04.04.2013 року Залізничного районного суду м.Львова, справа №462/723/13ц, яке набрало законної сили, усунути порушення (поновити тривале порушене право заявника) та зобов'язати вжити всі заходи для виконання зазначеного рішення суду; винести окрему ухвалу за фактом виявлення умисного невиконання судового рішення, що набрало законної сили та перешкоджання його виконання посадовими особами суб'єктів оскарження, яка надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи до порушників законодавства.
В судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, зазначив, що рішення суду від 04.04.2013 року до теперішнього часу не виконане, чим порушуються його конституційні права. Також зазначив, що боржник Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії» не ліквідоване, в Реєстрі ліквідованих підприємств його немає, підприємство знаходиться на стадії реорганізації. Просив задовольнити вимоги.
Боржник ДП «Львівські авіалінії» та представник Залізничного відділу держаної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ,
в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи буди повідомлені належним чином, причина неявки суду невідома.
Вислухавши пояснення заявника, вивчивши матеріали скарги, перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.
Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Стаття 1 Закону № 606-XIV визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставу своїх вимог ОСОБА_1 надав Постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження ВП №40665817 від 31.05.2022 року, якою заступником начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Комлик Н.В. постановлено вивести виконавче провадження №40665817 з примусового виконання на підставі постанови Верховного суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.05.2022 року по справі №462/723/13-ц.
Як вбачається з рішення Залізничного районного суду м.Львова 04.04.2013 року у справі № 462/723/13ц стягнуто із ДАП «Львівські авіалінії на користь ОСОБА_1 35506,60 грн. різниці середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації за період з 07.11.2007 року по 30.01.2013 року. Зазначене рішення суду набрало законної сили 24.09.2013 року та 01.11.2013 року видано виконавчий лист, який передано на виконання у Залізничний ВДВС ЛМУЮ. На даний час рішення суду не виконано.
12.11.2013 року Залізничним ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40665817.
23.12.2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40665817 без виконання рішення суду.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 04.06.2014 року (справа № 462/723/13-ц) у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця та начальника Залізничного ВДВС ЛМУЮ щодо постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 40665817 від 23.12.2013 року відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18.07.2014 року ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 04.06.2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.11.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 04.06.2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18.07.2014 року залишено без змін.
Повторне звернення в суд із скаргою з приводу невиконання рішення суду від 04.04.2013 року мало місце у 2015 році з участю Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 01.12.2015 року (справа № 462/723/13-ц у задоволенні скарги ОСОБА_1 з приводу невиконання рішення суду Державним авіапідприємством «Львівські авіалінії» та Залізничним відділом державної виконавчої служби ЛМУЮ (заінтересована особа Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії) відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2016 року ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 01.12.2015 року залишено без змін.
В подальшому стягувачем ОСОБА_1 оскаржувалися дії державного виконавця з приводу невиконання рішення.
Переглядаючи справу № 462/8526/14-ц, Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 р. дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно пункту 7 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженої постанови) виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом. У цій справі боржником є державне підприємство, яке перебуває в процесі ліквідації.
30 жовтня 2020 року Залізничний районний суд м.Львова своєю ухвалою визнав неправомірними дії начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо невиконання рішення від 04.04.2013 року Залізничного районного суду м. Львова, справа № 462/723/13-ц та закінчення виконавчого провадження ВП № 40665817 без виконання рішення суду; скасував постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 40665817 та зобов'язав начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та його підлеглих Залізничного відділу Державної виконавчої служби міста Львів щодо невиконання рішення від 04.04.2013 року Залізничного районного суду м. Львова, справа № 462/723/13-ц та закінчення виконавчого провадження ВП № 40665817 без виконання рішення суду, усунути порушення (поновити порушене право заявника) та зобов'язати вжити всі заходи для виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року зазначена ухвала залишена без змін.
4 травня 2022 року Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду своєю постановою ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 40665817 скасував та постановив провадження в справі за скаргою ОСОБА_1 в частині вирішення вимог про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 40665817 закрити, ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та його підлеглих Залізничного відділу Державної виконавчої служби міста Львів щодо невиконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2013 року, справа № 462/723/13-ц, та закінчення виконавчого провадження ВП № 40665817 без виконання рішення суду, і зобов'язання вказаних осіб вжити всі заходи для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
В своїй постанові Верховний Суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що вимоги скарги ОСОБА_2 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 40665817 від 23 грудня 2013 року були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року, яка переглядалася в апеляційному та касаційному порядку і набрала законної сили, у задоволенні вказаних вимог було відмовлено. Відтак, провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 в частині вимог про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 грудня 2013 року підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦП К України. З огляду на ту обставину, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 40665817 від 23 грудня 2013 року у встановленому законом порядку не скасована та є чинною, відсутні правові підстави для задоволення вимог скарги про визнання неправомірними дій начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Ю. О. та його підлеглих Залізничного відділу Державної виконавчої служби міста Львів щодо невиконання рішення від 04 квітня 2013 року Залізничного районного суду м. Львова, справа № 462/723/13-ц та закінчення виконавчого провадження ВП № 40665817 без виконання рішення суду і зобов'язання начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та його підлеглих Залізничного відділу Державної виконавчої служби міста Львів усунути порушення (поновити порушене право заявника) та зобов'язати вжити всі заходи для виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
З огляду на зазначене, враховуючи преюдиціальне значення Постанови Верховного Суду від 4 травня 2022 року, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо рішення, дії та бездіяльність Залізничного відділу держаної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
Керуючись ст. 447-453 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на незаконні рішення, дії та бездіяльність Залізничного відділу держаної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складений 07.12.2022 року.
Суддя: Н.М.Румілова