Справа №461/6234/22
Провадження №3/461/3318/22
06 грудня 2022 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю особи, відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
24.10.2022 року ОСОБА_1 перебуваючи під адміністративним наглядом у ЛРУП №1 у період часу із 10.00 год по 11.00 год не з'явився на відмітку.
ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав факт правопорушення. Пояснив, що 24.10.2022 він з'явився на відмітку у ЛРУП №1, однак із запізненням, у зв'язку з тим, що перебував на роботі та не розрахував свій час. Вказав, що фактично він з'явився до відділу поліції ще до настання 11-ої години, але у нього перевіряли документи до приблизно 11.04. В свою чергу, інспектор відмовилася враховувати ці обставини під час їх спілкування у той день.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною 1 статті 187 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме:
1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;
2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах;
3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;
4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста);
5) нереєстрація в органі Національної поліції.
Статтею 245 цього ж Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», тобто доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад вказаного вище адміністративного правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 135638 від 04.10.2022, рапортами працівників поліції, копією ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 24.02.2022, якою ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд, копією довідки про оголошення особі, яка звільняється з місць позбавлення волі, постанови суду про встановлення адміністративного нагляду, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , а також його поясненнями в судовому засіданні.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП доведена повністю.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Стаття 33. Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, аналіз наведених положень та тлумачення визначення адміністративного стягнення вказує на те, що це захід адекватної реакції держави на вчинення фізичною чи юридичною особою адміністративних деліктів із акцентом як на майнові (фінансові) обмеження прав, правомочностей, так й вплив на саму особу, її психіку та поведінку. Крім того, адміністративне стягнення - це засіб примусу, що застосовується від імені держави до суб'єктів адміністративного проступку, визнаних винними у вчиненні адміністративного проступку.
Одним із принципів реалізації гуманістичних проявів у правовому регулюванні суспільних відносин в Україні є можливість звільнення правопорушника від юридичної відповідальності, на підставі визнання уповноваженими посадовими особами вчиненого ним протиправного діяння малозначним для суспільства.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Дискреційні повноваження суду - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення вчинене ОСОБА_1 не спричинило значної шкоди суспільним чи державним інтересам. Також, з пояснень ОСОБА_1 встановлено, що останній прибув на відмітку в ЛРУП №1, однак до інспектора потрапив із запізненням не більше п'яти хвилин. Так, пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні у цій частині узгоджуються із його письмовими пояснення, які долучені до протоколу.
При цьому суд також враховує те, що в умовах російської збройної агресії проти України, зокрема застосування збройних сил російської федерації, яка вчинила віроломне вторгнення на територію України, спрямоване на порушення суверенітету та територіальної цілісності держави і прав її громадян, здійснюючи правосуддя від імені України, суд у даній справі може в межах наданих йому дискреційних повноважень та вважає за доцільне не застосовувати до громадянина нашої держави адміністративне стягнення, що, серед іншого наведеного вище, відповідає принципам гуманізму.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд вважає за необхідне звернути увагу особи відносно якої складено протокол, на недопустимість вчинення адміністративних правопорушень у майбутньому.
Відповідно до п. 3 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження.
Беручи до уваги конкретні обставини справи за яких вчинено правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 , відсутність у матеріалах справи даних про істотні негативні наслідки від вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому, суд вважає за можливе, на підставі ст. 22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 187 КУпАП, у зв'язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Керуючись ст. ст.22, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.