Справа №461/6194/22
Провадження №3/461/3298/22
06 грудня 2022 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки Львівської області, тимчасово непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 виданий 21.09.2022 органом 4655, номер запису в Єдиному демографічному реєстрі - 19781025-01224,
за ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України,
встановив:
04.11.2022 р. близько 01 години громадянка України ОСОБА_1 поверталася з приватної поїздки з Республіки Польщі в Україну через м/п «Рава-Руська» Львівської митниці, автомобілем марки «Peugeot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_2 . ОСОБА_1 обрала для слідування смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор», чим своїми діями заявила про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
У ході митного контролю автомобіля марки «Peugeot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_3 виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які належать до категорії товарів на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
Автомобіль було скеровано зі смуги спрощеного митного контролю на оглядовий майданчик, де, під час проведення поглибленого огляду, крім товарів дозволених до переміщення через митний кордон України ч. 1 ст. 374 Митного кодексу України, було виявлено товар, а саме:
-паштет торгової марки «Familijne» по 130 г (кінцева дата споживання 09.2024 р.) - 168 шт;
-шоколадна паста торгової марки «Nutella» по 350 г (кінцева дата споживання 02.09.2023 р.) - 72 шт;
-томатна паста торгової марки «Baresa» по 500 г (кінцева дата споживання 14.09.2024 р.) - 64 шт;
-кетчуп торгової марки «Heinz» по 570 г (кінцева дата споживання 01.10.2023 р.) - 80 шт;
-кава торгової марки «Cafe D'or» по 200 г (кінцева дата споживання 12.09.2024 р.) - 30 шт;
-шоколад в плитках торгової марки «Milka Oreo» по 300г (кінцева дата споживання 21.08.2023 р.) - 50 шт;
-кетчуп торгової марки «Madero» по 560 г (кінцева дата споживання 14.10.2023 p.) - 60 шт;
-горіх бразильський в поліетиленових упаковках без маркування 40 кг;
-напій шоколадний торгової марки «Quick Сао» по 500 г (кінцева дата споживання 10.2023 р.) - 26 шт;
-гранульований чайний напій торгової марки «Granella» по 400 г (кінцева дата споживання 03.2024 р.) - 225 шт;
-печиво торгової марки «Mikolaj z piernika» по 100 г (кінцева дата споживання 01.04.2023 р.) - 96 шт.
Загальна вага товару 370,6 кг. Товар знаходився у салоні автомобіля серед особистих речей без ознак приховування. Документів, що підтверджують факт придбання та вартість товару гр. ОСОБА_1 до митного контролю не подала та визнала даний товар своєю власністю. Відповідно до ч. 2 ст. 378 Митного кодексу України та постанови КМУ № 434 від 21.05.2012 р. наведений товар обмежено до переміщення якого через митний кордон України.
Товари, що не перевищували неоподатковувану норму для громадян було повернуто ОСОБА_1 та пасажирам, що слідували з нею у автомобілі марки «Peugeot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 вчинила дії щодо недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України та які переміщуються громадянами.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.526 МК України, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з'явилася в судове засідання, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи,що стверджується матеріалами справи.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Зважаючи на обов'язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол. За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, обізнана про наявність даного адміністративного провадження, не подала до суду жодних заяв чи клопотань, визнано можливим розгляд справи проводити у її відсутності.
При цьому, суд також виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.
Стаття 10. Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану
1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Стаття 12-2. Діяльність судів, органів та установ системи право суддя в умовах воєнного стану
1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Стаття 26. Правосуддя в умовах воєнного стану
1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
2. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
3. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
4. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Наведені положення покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Представник Львівської митниці Державної митної служби протокол підтримав.
Частиною 3 статті 471 МК України передбачена відповідальність за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Згідно ч. 4 ст. 366 МК України, громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 374 МК України, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами. Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 471 МК України, а саме обравши зону спрощеного митного контролю, остання намагалася перемістити через митний кордон України товар, переміщення якого через митний кордон України обмежено законодавством України, тобто недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України, що підтверджується протоколом про порушення митних правил №1146/20900/22 від 04.11.2022 року, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією контрольного талону, актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, доповідною запискою, службовими записками, описом вилучених товарів.
З наведених доказів вбачається, що вони доводять факт та порядок перетину митного кордону даною особою, обставини виявлення незадекларованого товару, його перелік, найменування, вартість та кількість.
Аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України доведена повністю.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, приймаю до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у виді штрафу, в межах встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, з конфіскацією товарів, оскільки такі, відповідно до ст. 378 МК України та постанови КМУ № 434 від 21.05.2012 року, обмежені до переміщення через митний кордон України.
Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 гривень.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 471, 486, 527, 528 МК України, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.
Вилучений, згідно протоколу №1146/20900/22 від 04.11.2022 року, товар - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил у розмірі 1487,44 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 496,20 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.