1Справа № 335/5610/22 2-а/335/122/2022
02 грудня 2022 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Грузінського Олександра Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову зазначив, що 20.08.2022 інспектором 2 батальойну 2 роти УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Грузінським О.А. відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне прваопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5778375.
Відповідно до вказаної постанови 28.08.2022 року о 09:37:58 у м.Кривому Рогу Дніпропетровської області по вул.Дніпровське щосе, 40 ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 76 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM LTI 20/20, чим порушив вимоги п.12.4 ПДР.
Зазначив, що відповідно до показів наявного у машині пристроя фіксації швидкості він рухався зі швидкістю в межах допустимих норм. На його прохання патрульний поліцейським було надано пристрій TruCAM де на екрані було зафіксовано два автомобіля, відтак, було не зрозуміло, який саме автомобіль допутив перевищення швидкості.
Вважає, що вказана постанова винесена з істотним порушенням вимог законодавства, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення йому не було роз'яснено його права, передбачені ст.268 КУпАП, не було запропоновано скористатися правом на юридичну допомогу. Крім цього, в порушення вимог ст.251 КУпАП у постанові про адміністративне правопорушення відсутні посилання на докази, які свідчать про вчинення позивачем інкремінованого йому адміністратитвного правопорушення. Разом з цим, у постанові про адміністративне правопорушення зазначено одночасно серію та номер двох лазерних вимірювачів швидкості руху транспортного засобу, що ставить під сумнів яким саме пристроєм було зафіксовано порушення, чи той пристрій було продемонстровано позивачу. При цьому на екрані пристрою не видно номерного знаку зафіксованого автомобіля, а на екрані присторою одночасно відобрадено було два автомобіля, що ставить під сумнів яким саме автомобілем було перевищено дозволену швидкість руху. Крім цього, вимірювальний пристрій знаходився у поліцейського в руках, хоча повинен бути зафіксований стаціонарно, тому його покази можуть мати похибки.
Крім цього, зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено з порущенням вимог ст.276 КУпАП, оскільки винесеня постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП уповноваженими на те особами одразу після після складання протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним, оскільки розгляд справ про адміністративне правопорушення за місцем вчинення правопорушення в контексті ч.1 ст.276 КУпАП необхідно розуміти, як розгляд справи за місцем занходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Вважає, що інспектором патрульної поліції при вирішенні питання про наявність у позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП не з'ясовано в повній мірі обставини справи, порушено процесуальні норми при оформленні правопорушення та техічні норми з розміщення вимірювального пристрою TruCAM LTI 20/20, що мог спричинити похибки замірювань.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР № 5778375 від 20.08.2022 року щодо ОСОБА_1 протиправною та скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою суду від 06.09.2022 прийнято до розгляду адміністративний позов, залучено до участі у розгляді справи у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268-272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз'яснено наслідки їх неподання.
20 вересня 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшли докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача Департаменту патрульної поліції.
26 вересня 2022 року від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи та надання строку для подачі відзиву з доказами по справі, оскільки ухвала Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя про відкриття провадження від 06.09.2022 та копія позовної заяви надійшла на адресу відповідача 21.09.2022 за вх№ 5183.
04.10.2022 до суду засобом поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, який було напралено поштою 27.09.2022 року. Так, у віздзиві представник Департаменту патрульної поліції заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначив, що під час патрулювання інспектором взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку патрульної поліції в м.Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенантом поліції Грузінським О.Д. 20.08.2022 близько 09 год. 27 хв. у м.Кривому Розі, по вул.Дніпропетровське шосе, 40, був помічений транспортний засіб Skoda Oktavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого в порушення вимог п.12.4 ПДР рухався зі швидкістю 76 км/год, чим порушив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті на 26 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TruCAM TC 008356 боді камера 475594,475476. Після встановлення порушення водієм ПДР інспектором був зупинений керований ним транспортний засіб та відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» представившись інспектор повідомив про причину зупинки. Після з'ясування усіх фактичних даних інспектором було встановлено наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відтак законно та обгрунтовано застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. При цьому розгляд справи проведено уповноваженою особою з дотриманнм вимог КУпАП на підставі належних та допустих доказів. В свою чергу, позивач належних та допустимих доказів в підтвердження доводів наведених в адміністративному позові не додав та не спростував факт перевищення ним дозволеної швидкості руху транспортного засобу.
До відзиву відповідачем додано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/22378, яке чинне до 26.10.2022, відносно лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008356; сертифікат відповідності TruCAM LTI 20/20 TruCAM ІІ від 09.01.2019, сертифікат відповідності TruCAM LTI 20/20 TruCAM ІІ від 23.12.2020, лист Державного підприємтва «Укрметртестстандарт» від 21.12.2020 №28-10/139, копію екпертних висновків від 24.12.2020, копю інструкції з експлуатації TruCAM LTI 20/20 TruCAM ІІ, відеофіксацію та фото з приладу TruCAM LTI 20/20 № ТС008356, на якому зображено обставини вчинення адміністративного правопорушення водієм автомобіля Skoda Oktavia, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ст.119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.121 КАС Україн и суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч.5 ст.162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Разом з тим, до ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 06 вересня 2022 року відповідачам було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З урахуванням зазначеного, для повного об'єктивного та всестороннього розгляду справи суд приходить до висновку про задловолення клопотання про поновлення строку для подання відзиву та приймає відзив до розгляду.
04.10.2022 від відповідача по справі - інспектора взвода №2 роти №2 батальойна №2 ППП в м.Кривий Ріг УПП в Дніпропетвській області ДПП лейтенанта поліції Грузінського О.А. до суду засобом поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, який було напралено поштою 28.09.2022 року, у якому він заперечує проти позовних вимог позивача посилаючись на аналогічні підстави, викладені у відзиву представника відповідача -Департаменту патрульної поліції. У задоволенні позову просить відмовити.
27 жовтня 2022 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив у якій він просить відхилити заперечння, аргументи і докази наведенні відповідачем з огляду на наступне. Так, зазначає, що позивачем не ставилося питання законності застосування вимірювального засобу TruCAM LTI 20/20, а тому доводи відповідча в цій частині не стосуються предмету доказування позову. Разом з цим, відповідачем не доведено обгрунтованість прийнятого рішення оскільки в порушення вимог ст.251 КУпАП оскаржувна постанова не містить посилання на конкретні докази, які свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Вважає, що суб'єктом владних повноважень достатнього доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч.1ст.122 КУпАП не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріал справи. За таких обставин вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП відповідачем не доведений, оскільки будь-яких матеріалів справи та доказів відповідачем не зібрано, а тому постанова підлягає скасуванню. Вказує, що відповідач, вирішуючи питання про наявність у позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, не з'ясував в повній мірі обставини справи, а також порушив процесуальні норми, передбачені при оформленні правопорушення та технічні норми розміщення вимірювального пристрою TruCAM LTI 20/20, що могло спричинити похибки замірювань, а усі сумніви, як було зазначено вище, повинні трактуватись на користь обвинуваченої особи, в даному випадку позивача.
28 жовтня 2022 року від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції надійшли заперечння на відповідь на відзив позивача у яких зазначено про те, що постанова про адміністративне правопорушення відносно позивача винесена із дотриманням норм чинного законодавства на підставі належних доказів, які було надано суду разом із відзивом на позовну заяву. Разом з цим, на підтвердження своїх доводів позивачем в порушення вимог ч.4 ст.161 КАС України не додано жодних допустимих доказів та не спросовано факт перевищення ним дозволеної швидкості руху транспортного засобу. З урахуванням викладеного просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
08 листопада 2022 року позивач направив до суду клопотання про визнання доказу недопустимим мотивоване тим, що в порушення вимог ст.252 КУпАП до постанови про накладення адміністративного стягнення суб'єктом владних повноважень докази в обгрунтування законності винесеної постанови долучено не було. Крім цього, надісланий відповідачем запис з пристрою TruCAM LTI 20/20 не містить повної інформації щодо обставин вчинення адміністративного правороушення, яке інкремінується позивачу, враховуючи те, що з наданого запису не можливо встановити ні місця у якому рухається автомобіль, ні даних швидкості руху автомобіля в момент захвату автотранспорту пристроєм, не видно номерного знаку автомобіля. Так, на вказаному диски додатково додано інше наближене фото, на якому видно номерний знак, але знову ж таки не привязує автомобіль до місця порушення ПДД, яке зафіксовано в постанові та не фіксує факт перевищення швидкості в той момент. Тому такий доказ не може бути допущений судом.
11 листопада 2022 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про відхилення доказів у якому посилаючись на належність та допустимість доказів просить відмовити у задоволенні клопотання позивача.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до настуного висновку.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказані критерії одночасно є вимогами для суб'єктів владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Судом встановлено, що 20.08.2022 інспектором взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Грузінським Олександром Денисовичем винесено постанову серія ЕАР № 5778375 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
За змістом оскаржуваної постанови 20.08.2022 о 09 год. 37 хв. у м.Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, буд.40, водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 76 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті на 26 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем ТruСАМ ТС 008356, Б.к.475594,475476, чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно вимог п. б п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7.
Відповідно до п. 12.4. ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Отже, у разі перевищення водієм у населеному пункті швидкості руху транспортного засобу, передбаченої п. 12.4. ПДР, більш як на двадцять кілометрів на годину, настає відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП
Отже, із постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що позивач ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.4 ПДР України, за що був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Обгрунтоуючи свої позовні вимоги позивач вказує на порушення норм діючого законодавства під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема вказує, що справу розглянуто з порушенням процесуальних норм оскільки оскаржувана постанова не містить посилання на докази на яких грунтується висновок інспектора патрульної поліції про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, під час розгляду справ позивачу не оголошено його права, крім цього справу про адміністративне правопорушення розглянуто за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до положень статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно із п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завданьрегулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною першою статті 35 Закону України «Про національну поліції» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Надаючи офіційне тлумачення цьому положенню, Конституційний Суд України в рішенні від 26.05.2015 р. № 5-рп/2015 зазначив, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
За змістом статей 254, 256 КУпАП, актом, в якому висувається обвинувачення і фіксується вчинення правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення.
Водночас, статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису).
Таким чином, у передбачених законом випадках, зокрема у разі розгляду справ, віднесених до компетенції Національної поліції, застосовується "скорочений" порядок розгляду справи, і постанова виноситься на місці вчинення правопорушення.
Тому, суд вважає хибними посилання позивача на неправомірність розгляду справи поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, оскільки це прямо передбачено положеннями КУпАП.
Відповідачем була винесена постанова в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до частини 5 розділу 4 Наказу МВС України № 1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», бланк якої не містить графи, в якій наводяться докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою правопорушення (позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 536/583/17 від 14.02.2018).
Розглядаючи аргументи позивача про порушення його прав, суд звертає увагу, що сам по собі розгляд справи поліцейським на місці правопорушення не може свідчити про порушення прав особи, яка притягається до відповідальності. Порушення таких прав, зокрема права на участь захисника або інших прав, передбачених статтею 268 КУпАП, може відбутись у разі подання особою, яка притягається до відповідальності певних клопотань та необґрунтованої відмови у їх задоволенні з боку уповноваженої посадової особи.
Проте, у цій справі позивач не зазначає і не доводить, що ним подавались до відповідача якість клопотання про залучення захисника або відкладення розгляду справи з інших поважних причин, і йому в цьому було відмовлено. З огляду на це, суд не вбачає порушень прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами в розумінні ст.251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що постанова відповідача є незаконною оскільки до постанови не долучено належних та допустимих доказів, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Перевіряючи вказані доводи позивача судом встановлено, що у постанові про накаладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5778375 зазначено, що вимірювання швидкості руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 здійснювалося за допомогою лазерного вимірювача TRUCAM LTI 20/20 тс 008356, а відеофіксація здійснювалась боді камерою 475594, 475476.
Судом встановлено, що наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/23785 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 № ТС008356 до застосування.
З наданого до відзову на позовну заяву оптичного диску встановлено, що 20.08.2022 за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 № ТС008356 зафіксовано рух транспортного засобу Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю руху 73 км/год. Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Щодо доводів позивача з приводу неналежності та недопустимомсті вказаного доказу, суд зазначає насутпне.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.9 ст.79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
До відзову на позовну заяву відповідачем долучено DVD-R диск з відеозаписом обставин події, який був виготовлений з інформації, щоміститься на сервері в електронному вигляді, відтак записаний на оптичний диск електронний файл є оригіналом електронного документа, зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №751/6069/19.
Отже суд не находить підстав для задоволення клопотання позивача та визнання недопустими докази, долучені відповідачем до відзову на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Досліджуючи надані представником відповідача докази, судом встановлено, що вони підтвердили наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду України від 14.03.2018 по справі №760/2846/17).
Однак, відповідно до ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо винесення адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 73-79, 134, 159, 205, 211, 217, 227-228, 241-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Грузінського Олександра Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2022 року.
Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,).
Відповідач 1: інспектор 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції - Грузінський Олександр Анатолійович (адреса місця служби: Дніпропетровська область, м.Дніпро, Троїцька площа, 2-А).
Відповідач 2: Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3).
Суддя: А.Б.Алєксєєнко