Справа № 325/374/21
Провадження № 2-в/314/1/2022
07.12.2022 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Капітонова Є.М.,
секретар судового засідання - Кравченко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вільнянськ в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, матеріали цивільної справи №325/374/21; провадження 2-в/314/1/2022 про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди,
До Вільнянського районного суду Запорізької області з Верховного суду Касаційного цивільного суду надійшли копії матеріалів касаційного провадження №61-532ск22 для вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №325/374/21.
Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14.09.2022 року № 49/0/9-22 про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області територіальна підсудність справ Приазовського районного суду Запорізької області, Приморського районного суду Запорізької області та Чернігівського районного суду Запорізької області, визначена за Вільнянським районним судом Запорізької області.
В обґрунтування заяви зазначено, що у січні 2022 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 10 січня 2022 року, в якій заявник просив оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 матеріали цивільної справи № 325/374/21 витребувано із судів першої інстанції.
Станом на 15 вересня 2022 року матеріали цивільної справи № 325/374/21 до Верховного Суду не надійшли, Приазовський районний суд Запорізької області , який знаходиться на тимчасово окупованій території України, здійснення правосуддя не відновив. Пересилання поштової кореспонденції до м. Приазовське не здійснюється.
За повідомленням голови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року, вищезазначена справа до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області не передавалась.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав вважати, що судове провадження у справі № 325/374/21 втрачене.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином на вказані ними адреси та через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України".
З урахуванням ч.2ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.488 Цивільного процесуального кодексу України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як зазначено уст.490 Цивільного процесуального кодексу України, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14.09.2022 року № 49/0/9-22 про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області територіальна підсудність справ Приазовського районного суду Запорізької області, Приморського районного суду Запорізької області та Чернігівського районного суду Запорізької області, визначена за Вільнянським районним судом Запорізької області.
При розгляді справи про відновлення втраченого судового провадження, суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження (ст.493 Цивільного процесуального кодексу України).
Судом встановлено:
-Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 08.04.2021 року в порядку спрощеного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди (справа № 325/374/21).
-Заочним рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди, відмовлено (справа № 325/374/21).
-Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19.07.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди, призначено до слухання, без повідомлення учасників справи (справа № 325/374/21).
-Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19.07.2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди, надано учасникам справи строк до 09.08.2021 року для надання відзиву на апеляційну скаргу (справа № 325/374/21).
- Постановою Запорізького апеляційного суду від 22.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року по цій справі залишено без змін (справа № 325/374/21).
- Ухвалою Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2022 року, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 22.11.2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22.11.2021 року. Витребувати з Приазовського районного суду Запорізької області, а у разі передачі - з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 325/374/21.
Станом на 15 вересня 2022 року матеріали цивільної справи № 325/374/21 до Верховного Суду не надійшли, Приазовський районний суд Запорізької області, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, здійснення правосуддя не відновив. Пересилання поштової кореспонденції до м. Приазовське не здійснюється.
За повідомленням голови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року, вищезазначена справа до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області не передавалась.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав вважати, що судове провадження у справі № 325/374/21 втрачене.
Відповідно до ч.1 ст.494 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що досліджені документи, на думку суду, є належними та достатніми для відновлення втраченого провадження, суд, перевіривши зібрані матеріали, вважає за необхідне частково відновити втрачене судове провадження №325/374/21.
Керуючись ст.488,490,494 ЦПК України, -суд
Відновити частково втрачене судове провадження в цивільній справі за єдиним унікальним номером 325/374/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди.
Відновити та долучити до справи наступні процесуальні документи:
-Ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 08.04.2021 року, якою в порядку спрощеного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди (справа № 325/374/21).
-Заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди, відмовлено (справа № 325/374/21).
-Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19.07.2021 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди, призначено до слухання, без повідомлення учасників справи (справа № 325/374/21).
-Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19.07.2021 року, якою відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування маральної шкоди, надано учасникам справи строк до 09.08.2021 року для надання відзиву на апеляційну скаргу (справа № 325/374/21).
- Постанову Запорізького апеляційного суду від 22.11.2021 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року по цій справі залишено без змін (справа № 325/374/21).
Відновити текст процесуального документу:
-Ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 08.04.2021 року;
справа № 2/325/172/2021
325/374/21
« Державний герб України»
про відкриття провадження у справі
08 квітня 2021 року, суддя Приазовського районного суду Запорізької області Васильцова Г. А., розглянувши матеріали за позовною ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради (87525, Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, Бульвар Приморський, будинок 38, ЄДРПОУ 35840979)про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до Приазовського районного суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить: поновити його на посаді фахівця - рятувальника 7 розряду Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати припинення виплати заробітної плати до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати.
Позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Вказана позовна заява підлягає розгляду за правилами спрощеного провадження.
Підстави, передбачені ст. 185 ЦПК України для повернення заяви, та підстави, передбачені ст. 186 ЦПК України для відмови у відкритті провадження у справі, відсутні.
Крім того, до позовної заяви додане клопотання про витребування доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.
Зважаючи на вищевказані норми закону, розглянувши клопотання, вважаю за необхідне частково задовольнити клопотання позивача про витребування доказів, а саме, зобов'язати Рятувальну аварійно-водолазну службу Маріупольської міської ради (87525, Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, Бульвар Приморський, будинок 38, ЄДРПОУ 35840979) надіслати на адресу Приазовського районного суду Запорізької області (вул. Пушкіна, 5, смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, 72401): належним чином завірені копії заяви про прийняття на роботу ОСОБА_1 , наказів керівника підприємства про укладення трудового договору (контракту), його продовження та припинення, усіх примірників трудового договору (контракту), трудової книжки ОСОБА_1 , довідку про нараховану, виплачену заробітну плату та про розмір середньої заробітної плати за весь період.
Витребувати інші документи, зазначені в клопотанні вважаю недоцільним, оскільки вони не мають відношення до предмету спору, а також, в порушення ч. 2 ст. 82 ЦПК України, в клопотанні не зазначено які саме обставини можуть підтвердити ці докази.
Крім того, згідно акту №4, складеного працівниками Приазовського районного суду Запорізької області 07.04.2021 року, у матеріалах, доданих до позовної заяви ОСОБА_1 , відсутня належним чином завірена копія військового квитка, яка вказана у додатках.
Тому необхідно зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) надіслати на адресу Приазовського районного суду Запорізької області (вул. Пушкіна, 5, смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, 72401): належним чином завірену копію його військового квитка.
Керуючись ст. 84, 175-177, 187, 191 ЦПК України, суддя,
Відкрити спрощене провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
Призначити справу до судового розгляду на 09 годину 30 хвилин 06 травня 2021 року в приміщенні Приазовського районного суду за адресою: вул. Пушкіна, 5 селище Приазовське Приазовського району Запорізької області.
Надіслати учасникам справи копію ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач має право у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст.ст. 178, 191, 278 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву у порядку, передбаченому ст. ст. 179, 278 ЦПК України, подавши до суду також документи, що підтверджуються надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідач має право подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив в порядку, передбаченому ст. ст. 180, 278 ЦПК України, подавши до суду також документи, що підтверджуються надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Роз'яснити сторонам, що за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду може проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачі мають подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом, або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Зобов'язати у строк до 06 травня 2021 року надіслати на адресу Приазовського районного суду Запорізької області (вул..Пушкіна, 5, смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, 72401):Рятувальну аварійно-водолазну службу Маріупольської міської ради (87525, Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, Бульвар Приморський, будинок 38, ЄДРПОУ 35840979) наступні документи:
-належним чином завірені копії заяви про прийняття на роботу ОСОБА_1 , наказів керівника підприємства про укладення трудового договору (контракту), його продовження та припинення, усіх примірників трудового договору (контракту), трудової книжки ОСОБА_1 ,
-довідку про нараховану, виплачену заробітну плату та про розмір середньої заробітної плати за весь період ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) належним чином завірену копію його військового квитка.
Роз'яснити, що згідно частин 6-9 ст..84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http:// paz.zp.court.gov.ua
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Васильцова
-Заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.06.2021 року;
« Державний герб України»
Справа № 2/325/172/2021
325/374/21
02 червня 2021 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Васильцової Г.А.
за участю секретаря - Міняйло А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Приазовське в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до Приазовського районного суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить: поновити його на посаді фахівця - рятувальника 7 розряду Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати припинення виплати заробітної плати до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати.
В позовній заяві позивач зазначив, що 30.09.2016 року він був призначений на посаду фахівця - рятувальника 7 розряду Рятувально аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про що був укладений контракт №127. 24.10.2017 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.10.2017 № 64 - РС він був прийнятий до Збройних Сил України на військову службу за контрактом осіб рядового складу та уклав контракт про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 строком на 6 (шість) місяців. Контракт набрав чинності 24.10.2017. В подальшому, по закінченню строку контракту, він з лав Збройних Сил України не звільнявся, а навпаки, продовжував дію контракту шляхом укладання нового контракту і на даний час продовжує проходити дійсну військову службу за контрактом у Збройних силах України. В кінці листопада 2020 року на його адресу надійшов лист від 19.11.2020 року з місця роботи про те, що він звільнений, так як контракт закінчився, та що йому припинено нарахування середнього заробітку і необхідно отримати трудову книжку. За даних обставин позивач дійшов висновку що його звільнено з роботи. Вважає звільнення незаконним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства. Також вказує, що вищевказані обставини значно підсилюють його психологічне розчарування можливості відновлення своїх прав, через такі дії відповідача. З моменту виникнення такого протиправного ставлення відповідача до нього, він перебуває в сумнівах щодо добровільного відновлення порушених відповідачем його законних прав. Завдану відповідачем моральну шкоду оцінює у розмірі 10000 грн. Вважає, що рішення (наказ) про його звільнення підлягає скасуванню, а він поновленню на посаді.
Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження, витребувано у сторін докази по справі.
28 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, аргументуючи це тим, що контракт про проходження Позивачем військової служби в Збройних Силах України від 12 травня 2020 року мав термін дії 6 місяців, про що зазначається у пункті 6 цього контракту, тобто термін дії контракту закінчився 12 листопада 2020 року. Станом на 12.11.2020 року з позивачем не був укладений новий контракт про проходження військової служби (наступний контракт був укладений лише 30.11.2020 року), відповідно, строк проходження позивачем військової служби за контрактом від 12.05.2020 року не був продовжений. Отже, 12.11.2020 року позивач був звільнений з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту про проходження військової служби від 12.05.2020 року. Як наслідок 12.11.2020 року відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України припинився строк збереження за позивачем місця роботи, посади і середнього заробітку в Рятувальній аварійно-водолазній службі Маріупольської міської ради.
Також у відзиві вказано, що 30.09.2016 року між позивачем та РАВС міської ради був укладений контракт №127 від 30.09.2016 року. Позивач був прийнятий на роботу до РАВС міської ради на підставі наступних документів: заяви ОСОБА_1 від 30.09.2016 року; трудового контракту від 30.09.2016 № 127, укладеного між ОСОБА_1 та Рятувальною аварійно-водолазною службою міської ради; наказу начальника Рятувальної аварійно-водолазної служби міської ради від 30.09.2016 року №39л «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 ». Пункт 19 трудового контракту від 30.09.2016 № 127 встановлює термін його дії з 01.10.2016 року до 30.09.2019 року.
На підставі довідки з Приазовського районного військового комісаріату від 23.10.2017 року № 69 та копії контракту від 24.10.2017 року про проходження військової служби ОСОБА_1 строком на 6 (шість) місяців: 24.10.2017 р. - 24.04.2018 р., у РАВС міської ради належним чином був оформлений наказ від 01.11.2017 №161к «Про увільнення ОСОБА_1 від виконання функціональних обов'язків фахівця-рятувальника на час несення військової служби за контрактом».
Копію контракту ОСОБА_1 про проходження військової служби строком на 6 (шість) місяців: з 12.05.2020 року до 12.11.2020 року було надано РАВС міської ради 19.11.2020 року (про що був складений відповідний акт від 19.11.2020 року). Цей контракт вступав в силу з 30.11.2020 року, в свою чергу, попередній контракт втратив силу 12.11.2020 року. Це означає, що строк проходження військової служби не був продовжений позивачем шляхом укладання нового контракту про проходження військової служби після закінчення дії контракту від 12.05.2020 року.
В день закінчення дії трудового контракту ОСОБА_1 від 30.09.2016 року № 127 РАВС міської ради видала наказ від 30.09.2019 № 92к «Про закінчення терміну дії контракту ОСОБА_1 ». На виконання вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України за позивачем зберігалось місце роботи, посада і середній заробіток до 12.11.2020 року (день закінчення контракту про проходження позивачем військової служби), однак дія трудового контракту № 127 від 30.09.2016 року та трудові відносини між позивачем та Рятувальною аварійно-водолазною службою міської ради припинились 30.09.2019 року.
Крім того, у відзиві зазначено, що на підставі рішення Маріупольської міської ради у РАВС міської ради набув чинності наказ від 27.07.2020 № 68 «Про попередження особового складу (працівників) РАВС міської ради щодо скасування посад (спеціальностей) та штатних одиниць», в свою чергу 27.08.2020 року набув чинності наказ №80 «Про створення підрозділів РАВС міської ради». Таким чином, 01.10.2020 року посада (спеціальність) фахівець - рятувальник скасована.
Відповідач стверджує, що зважаючи на відсутність порушення прав позивача діями РАВС міської ради, відсутні підстави для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідно до ст.ст. 23, 216 Цивільного кодексу України.
18 травня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки, на дату подання відповіді на відзив, будь-яких рішень командира військової частини НОМЕР_1 щодо його звільнення з військової служби за визначеними законодавством підставами не приймалося. Вказує, що відповідачем не надано доказів того, що він був звільнений з військової служби 12.11.2020 року.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У поданій відповіді на відзив просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з?явився, у поданій заяві звернувся до суду з проханням розглядати справу за відсутності представника відповідача, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно наказу начальника Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради №39л від 30.09.2019 року ОСОБА_1 прийнятий фахівцем-рятувальником 7 розряду, відповідно до його заяви від 30.09.2016 року та укладеного з ним контракту №127 від 30.09.2016 року на період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року.
У відповідності з довідкою за підписом військового комісара Приазовського районного військового комісаріату ОСОБА_4 від 23.10.2017 року № 69 ОСОБА_1 згідно припису військового комісара від 23.10.2017 року направляється 24.10.2017 року до в/ч НОМЕР_1 м. Маріуполь для укладання контракту та подальшого проходження військової служби у ЗСУ.
Згідно копії контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ(далі- контракт), який набрав чинності з 24.10.2017 року (п. 11 контракту), ОСОБА_1 проходить військову службу строком 6 місяців (п.3 контракту).
Як встановлено з копії наказу начальника Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради від 01.11.2017 року №161к увільнено ОСОБА_1 від виконання функціональних обов'язків фахівця-рятувальника з 24.10.2017 року на час несення військової служби за контрактом на строк до дня закінчення його військового контракту, із збереженням посади фахівця-рятувальника 7 розряду та середнього заробітку.
Згідно копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.03.2018 № 50 - РС з солдатом ОСОБА_1 укладено новий контракт про проходження військової служби строком на 6 місяців з 24.04.2018 року по 24.10.2018 року.
Надалі ОСОБА_1 укладав нові контракти про проходження військової служби строком на 6 місяців з 24.10.2018 року по 24.04.2019 року, з 24.04.2019 року по 24.10.2019 року, з 30.11.2019 року по 30.05.2020 року, з 12.05.2020 року по 12.11.2020 року та строком на 1 рік з 30.11.2020 року по 30.11.2021 року, що підтверджується копіями відповідних контрактів, наявних у матеріалах справи.
Слід зазначити, що згідно копії контракту від 12.05.2020 року, пунктом 3 контракту визначено, що цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, встановлених законодавством, за погодженням сторін на шість місяців, а пунктом 11 визначено, що контракт набирає чинності з 12 травня 2020 року.
З копії наказу начальника Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради від 30.09.2019 № 92к «Про закінчення терміну дії контракту ОСОБА_1 » вбачається, що термін дії трудового контракту ОСОБА_1 від 30.09.2016 № 127 не продовжений та вважається закінченим 30.09.2019 року, трудові відносини між РАВС міської ради та ОСОБА_1 закінчені 30 вересня 2019 року. Пунктом 3 цього наказу передбачено продовжувати виплачувати ОСОБА_1 середню заробітну плату фахівця-рятувальника 7 розряду до дня закінчення його військового контракту.
Згідно копії акту від 19.11.2020 року, складеного комісією у складі працівників відділу з обліку та звітності Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради, 19.11.2020 року ОСОБА_5 принесла контракт на ОСОБА_1 , який набуває чинності з 30.11.2020 року, термін попереднього контракту закінчився 12.11.2020 року.
У відповідності до копії наказу начальника Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради від 19.11.2020 № 56п ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця-рятувальника з 19.11.2020 року у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку (ч. 1 ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Частиною 2 ст. 2 КЗпП передбачено право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. У частині шостій статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
В частині 3 статті 119 КЗпП України (в редакції станом на дату видання наказу про звільнення) йдеться про те, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"..
Частина 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII в редакції, станом на дату винесення наказу про звільнення (далі - Закон № 2232-XII): Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуютьсягарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України"Про освіту".
Стаття 26 Закону № 2232-ХІІ встановлює підстави звільнення з військової служби. Частина 5 цієї статті встановлює підстави звільнення з військової служби осіб, що проходять військову службу за контрактом. Зокрема підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3543-XII).
Згідно з абзацами четвертим - шостим статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Аналізуючи зміст статей, суд приходить до висновку що дійсно передбачені гарантії працівникам під час укладення контракту про проходження військової служби.
Проте слід зазначити наступне:
Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Згідно п. 19 Трудового контракту № 127 від 30 вересня 2016 року, укладеного між РАВС міської ради і ОСОБА_1 , термін дії контракту з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2019 року.
Пунктом 18 вказаного трудового контракту передбачено, що за 14 діб до закінчення терміну дії контракту сторони можуть укласти контракт на новий термін за згодою Роботодавця.
Вказаний контракт підписаний сторонами, що свідчить про погодження позивача з його умовами.
Доказів про укладення контракту на новий термін та доказів про намір укласти (подовжити) контракт суду не надано.
Наказом № 92 к від 30 вересня 2019 року відповідач не продовжив термін дії вказаного контракту та визначив його закінченим 30 вересня 2019 року; закінчив трудові відносини між РАВС міської ради та ОСОБА_1 ; та продовжив виплачувати ОСОБА_1 середню заробітну плату до дня закінчення його військового контракту.
Таким чином, на момент закінчення терміну дії трудового контракту № 127 від 30 вересня 2016 року, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом (контракти від з 24.04.2019 року по 24.10.2019 року, з 30.11.2019 року по 30.05.2020 року, з 12.05.2020 року по 12.11.2020 рік).
Контракт про проходження ОСОБА_1 військової служби в Збройних Силах України від 12 травня 2020 року мав термін дії 6 місяців, набрав чинності з 12 травня 2020 року, тобто термін дії контракту закінчився 12 листопада 2020 року.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 3 вказаного контракту, цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін.
Наступний новий строковий контракт про проходження військової служби ОСОБА_1 уклав строком на 1 рік та вказаний контракт набрав чинності 30.11.2020 року.
Таким чином, ОСОБА_1 знаючи про закінчення терміну дії трудового контракту № 127 від 30 вересня 2016 року та про закінчення контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України від 12 травня 2020 року, завчасно не повідомив роботодавця про намір як укласти трудовий контракт на новий термін, так і укласти новий контракт про проходження військової служби.
Доказів про проходження військової служби позивачем у період з 13.11.2020 року по 29.11.2020 року, суду не надано.
Крім того, позивачем не надано доказів як на підтвердження своєчасного повідомлення роботодавця про намір укладення нового контракту про проходження військової служби, так і доказів про поважність причин несвоєчасного повідомлення.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у період з 13.11.2020 року по 29.11.2020 року (в момент закінчення строку контракту про проходження військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) до набрання чинності нового контракту), втратив право на збереження місця роботи, посади і середнього заробітку, передбачених ч. 3 ст. 119 Кодексу Законів України про працю.
Інших доказів, на підтвердження обставин, викладених позивачем, суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених обставин є обов'язковим, оскільки такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст. 12 ЦПК України.
Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43,57 ЦПК України).
Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 229 ЦПК України, визначено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі.
Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення з відповідача моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, а тому слід відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.
Крім того, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 209, 279, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.
Відповідно до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Судовий розгляд по справі завершився 02 червня 2021 року.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 07 червня 2021 року.
СуддяГ.А. Васильцова
-Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19.07.2021 року;
« Державний герб України»
Датадокументу 19.07.2021 Справа № 325/374/21
Є.У. № 325/374/21
Провадження № 22-ц/807/3001/21
19 липня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складіголовуючого судді Крилової О.В.,суддів Кухаря С.В., Полякова О.З., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу і беручи до уваги, що апеляційна скарга подана з додержанням вимог, встановлених ст. ст. 354, 356 ЦПК України, колегія вважає необхідним відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 354-356, 359-361 ЦПК України, колегія,
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,
Надати учасникам справи строк до 09.08.2021 року для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Для забезпечення апеляційного розгляду справи провести підготовчі дії, передбачені ст. 365 ЦПК України.
Головуючий О.В.Крилова
Судді: С.В.Кухар
О.З. Поляков
-Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19.07.2021 року;
« Державний герб України»
Дата документу 19.07.2021 Справа № 325/374/21
Є.У. № 325/374/21 Головуючий у І-й інстанції: Васильцова Г.А.
Провадження № 22-ц/807/3001/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
19 липня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого судді Крилової О.В.,
суддів Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи що виникають з трудових правовідносин.
Даний спір підпадає під вказане визначення наведеної норми закону.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року в даній справі слід проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Керуючись ст.ст. 274, 368, 369, ч.2 ст.381 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, призначити до слухання.
Проводити розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, без повідомлення учасників справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В.Крилова
Судді: С.В.Кухар
О.З. Поляков
-Постанову Запорізького апеляційного суду від 22.11.2021 року.
« Державний герб України»
Дата документу 22.11.2021 Справа № 325/374/21
Є.У.№ 325/374/21 Головуючий у 1 інстанції: Васильцова Г.А.
№ 22-ц/807/3001/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
22 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною ОСОБА_6 на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 30.09.2016 року він був призначений на посаду фахівця - рятувальника 7 розряду Рятувально аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про що був укладений контракт №127. 24.10.2017 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.10.2017 № 64 - РС він був прийнятий до Збройних Сил України на військову службу за контрактом осіб рядового складу та уклав контракт про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 строком на 6 (шість) місяців. Контракт набрав чинності 24.10.2017. В подальшому, по закінченню строку контракту, він з лав Збройних Сил України не звільнявся, а навпаки, продовжував дію контракту шляхом укладання нового контракту і на даний час продовжує проходити дійсну військову службу за контрактом у Збройних силах України. В кінці листопада 2020 року на його адресу надійшов лист від 19.11.2020 року з місця роботи про те, що він звільнений, так як контракт закінчився, та що йому припинено нарахування середнього заробітку і необхідно отримати трудову книжку. За даних обставин позивач дійшов висновку що його звільнено з роботи. Вважає звільнення незаконним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства. Також вказує, що вищевказані обставини значно підсилюють його психологічне розчарування можливості відновлення своїх прав, через такі дії відповідача. З моменту виникнення такого протиправного ставлення відповідача до нього, він перебуває в сумнівах щодо добровільного відновлення порушених відповідачем його законних прав. Завдану відповідачем моральну шкоду оцінює у розмірі 10000 грн. Вважає, що рішення (наказ) про його звільнення підлягає скасуванню, а він поновленню на посаді.
Посилаючись на вищезазначене просив суд, поновити його на посаді фахівця - рятувальника 7 розряду Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати припинення виплати заробітної плати до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, та відсутність клопотань Сторін про розгляд апеляційної скарги в судовому засідання з повідомленням сторін, розгляд справи здійснено в порядку письмово провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 знаючи про закінчення терміну дії трудового контракту № 127 від 30 вересня 2016 року та про закінчення контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України від 12 травня 2020 року, завчасно не повідомив роботодавця про намір як укласти трудовий контракт на новий термін, так і укласти новий контракт про проходження військової служби. Відповідно, ОСОБА_1 у період з 13.11.2020 року по 29.11.2020 року (в момент закінчення строку контракту про проходження військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) до набрання чинності нового контракту), втратив право на збереження місця роботи, посади і середнього заробітку, передбачених ч. 3 ст. 119 Кодексу Законів України про працю.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу начальника Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради №39л від 30.09.2019 року ОСОБА_1 прийнятий фахівцем-рятувальником 7 розряду, відповідно до його заяви від 30.09.2016 року та укладеного з ним контракту № 127 від 30.09.2016 року на період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року.
У відповідності з довідкою за підписом військового комісара Приазовського районного військового комісаріату ОСОБА_4 від 23.10.2017 року № 69 ОСОБА_1 згідно припису військового комісара від 23.10.2017 року направляється 24.10.2017 року до в/ч НОМЕР_1 м. Маріуполь для укладання контракту та подальшого проходження військової служби у ЗСУ.
Згідно копії контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ(далі- контракт), який набрав чинності з 24.10.2017 року (п. 11 контракту), ОСОБА_1 проходить військову службу строком 6 місяців (п.3 контракту).
Як встановлено з копії наказу начальника Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради від 01.11.2017 року №161к увільнено ОСОБА_1 від виконання функціональних обов'язків фахівця-рятувальника з 24.10.2017 року на час несення військової служби за контрактом на строк до дня закінчення його військового контракту, із збереженням посади фахівця-рятувальника 7 розряду та середнього заробітку.
Згідно копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.03.2018 № 50 - РС з солдатом ОСОБА_1 укладено новий контракт про проходження військової служби строком на 6 місяців з 24.04.2018 року по 24.10.2018 року.
Надалі ОСОБА_1 укладав нові контракти про проходження військової служби строком на 6 місяців з 24.10.2018 року по 24.04.2019 року, з 24.04.2019 року по 24.10.2019 року, з 30.11.2019 року по 30.05.2020 року, з 12.05.2020 року по 12.11.2020 року та строком на 1 рік з 30.11.2020 року по 30.11.2021 року, що підтверджується копіями відповідних контрактів, наявних у матеріалах справи.
Згідно копії контракту від 12.05.2020 року, пунктом 3 контракту визначено, що цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, встановлених законодавством, за погодженням сторін на шість місяців, а пунктом 11 визначено, що контракт набирає чинності з 12 травня 2020 року.
З копії наказу начальника Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради від 30.09.2019 № 92к «Про закінчення терміну дії контракту ОСОБА_1 » вбачається, що термін дії трудового контракту ОСОБА_1 від 30.09.2016 № 127 не продовжений та вважається закінченим 30.09.2019 року, трудові відносини між РАВС міської ради та ОСОБА_1 закінчені 30 вересня 2019 року. Пунктом 3 цього наказу передбачено продовжувати виплачувати ОСОБА_1 середню заробітну плату фахівця-рятувальника 7 розряду до дня закінчення його військового контракту.
Згідно копії акту від 19.11.2020 року, складеного комісією у складі працівників відділу з обліку та звітності Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради, 19.11.2020 року ОСОБА_5 принесла контракт на ОСОБА_1 , який набуває чинності з 30.11.2020 року, термін попереднього контракту закінчився 12.11.2020 року.
У відповідності до копії наказу начальника Рятувальної аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради від 19.11.2020 № 56п ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця-рятувальника з 19.11.2020 року у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. У частині шостій статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
В частині 3 статті 119 КЗпП України (в редакції станом на дату видання наказу про звільнення) йдеться про те, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частина 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII в редакції, станом на дату винесення наказу про звільнення (далі - Закон № 2232-XII): Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України"Про освіту".
Стаття 26 Закону № 2232-ХІІ встановлює підстави звільнення з військової служби. Частина 5 цієї статті встановлює підстави звільнення з військової служби осіб, що проходять військову службу за контрактом. Зокрема підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вищевказаними нормами законодавства передбачені особливі гарантії працівникам під час укладення контракту про проходження військової служби, проте відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 19 Трудового контракту № 127 від 30 вересня 2016 року, укладеного між РАВС міської ради і ОСОБА_1 , термін дії контракту з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2019 року.
Пунктом 18 вказаного трудового контракту передбачено, що за 14 діб до закінчення терміну дії контракту сторони можуть укласти контракт на новий термін за згодою Роботодавця.
Вказаний контракт підписаний сторонами, що свідчить про погодження позивача з його умовами.
Позивачем суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів укладення контракту на новий термін та доказів про намір укласти (подовжити) контракт.
Наказом № 92 к від 30 вересня 2019 року відповідач не продовжив термін дії вказаного контракту та визначив його закінченим 30 вересня 2019 року; закінчив трудові відносини між РАВС міської ради та ОСОБА_1 ; та продовжив виплачувати ОСОБА_1 середню заробітну плату до дня закінчення його військового контракту.
Тож, судом першої інстанції, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, було встановлено, що на момент закінчення терміну дії трудового контракту № 127 від 30 вересня 2016 року, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом (контракти від з 24.04.2019 року по 24.10.2019 року, з 30.11.2019 року по 30.05.2020 року, з 12.05.2020 року по 12.11.2020 рік).
Контракт про проходження ОСОБА_1 військової служби в Збройних Силах України від 12 травня 2020 року мав термін дії 6 місяців, набрав чинності з 12 травня 2020 року, тобто термін дії контракту закінчився 12 листопада 2020 року.
А відповідно до пункту 3 вказаного контракту, цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін.
Наступний новий строковий контракт про проходження військової служби ОСОБА_1 уклав строком на 1 рік та вказаний контракт набрав чинності 30.11.2020 року.
Крім того, Позивачем не було надано до суду першої інстанції належних та допустимих доказів про проходження ним військової служби у період з 13.11.2020 року по 29.11.2020 року, а також не надано доказів як на підтвердження своєчасного повідомлення роботодавця про намір укладення нового контракту про проходження військової служби, так і доказів про поважність причин несвоєчасного повідомлення.
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 знаючи про закінчення терміну дії трудового контракту № 127 від 30 вересня 2016 року та про закінчення контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України від 12 травня 2020 року, завчасно не повідомив роботодавця про намір як укласти трудовий контракт на новий термін, так і укласти новий контракт про проходження військової служби, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 у період з 13.11.2020 року по 29.11.2020 року (в момент закінчення строку контракту про проходження військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) до набрання чинності нового контракту), втратив право на збереження місця роботи, посади і середнього заробітку, передбачених ч. 3 ст. 119 Кодексу Законів України про працю.
Крім того, згідно зі ст.. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разу, якщо порушенні його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Тож, встановивши відсутність порушення прав Позивача діями Відповідача, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування Позивачеві моральної шкоди відповідно до ст..ст. 23, 216 ЦК України.
Вагомих, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмету доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвалення додаткового рішення не є переконливими.
Посилання Позивача у апеляційній скарзі на те, що надані відповідачем копії контрактів про проходження Позивачем військової служби не можуть вважатися належними доказами не відповідають дійсності.
Адже згідно п. 70 Типової Інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 17 січня 2018 р. № 55 установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, крім випадків створення паперових електронних документів, що надійшли до установи через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади, а також у випадках, передбачених цим пунктом. У разі підготовки документів для надання органам судової влади під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами.
Позивач у апеляційній скарзі також зазначає, що у копіях контрактів про проходження військової служби не міститься інформації про укладення нового контракту чи звільнення з військової служби.
Натомість, як зазначив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу іинним законодавством та формою контракту про проходження військової служби не передбачено внесення у контракт інформації про звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням терміну дії цього контракту.
Суд погоджується з доводами відповідача у цій частині, адже згідно п. 2.2. розділу ІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової службі у Збройних силах України від 10.12.2008 року у редакції згідно з Наказом МО України № 684 від 14.12.2016 року в контракт вноситься лише запис про продовження дії контракту лише у випадках, що визначені пунктами 31-33 та 33-1 Положення: обрання військовослужбовця депутатом, перебування у певних відпустках та в умовах, що з об'єктивних причин унеможливлювали укладення нового контракту; до закінчення щорічної основної відпустки, час якої повністю або частково перевищує строк контракту; на час перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі чи у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, а також на час увільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із захворюванням.
Розглянувши клопотання Позивача про витребування доказів, що було надано разом з апеляційною скаргою, та клопотання Відповідача про витребування доказів, що було подано разом з відзивом на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаних клопотань про витребування доказів, виходячи з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Ані позивачем, ані відповідачем не було належним чином обґрунтовано необхідність витребування вказаних ними доказів, а також не було надано суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від їх волі.
Крім того, сторони просили про витребування доказів , які не мають істотного значення для спростування висновків суду першої інстанції.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 22 листопада 2021 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Є.М. Капітонов
07.12.2022