Справа № 305/699/17
Провадження по справі 1-кп/305/21/22
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.12.2022. Рахівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рахів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 25.11.2016 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070000000192 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, особи з інвалідністю третьої групи, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
ОСОБА_4 , 24 листопада 2016 року, близько 23 години, керуючи технічно справним автомобілем марки «SKODA» моделі «YETI AMBITION 2.0 TDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , немаючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, разом з пасажирами ОСОБА_6 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні автомобіля, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які сиділи на задньому пасажирському сидінні автомобіля, рухаючись з перевищенням швидкості 70-75 км/год (при допустимій 50 км/год), по автодорозі «Мукачево-Рогатин-Львів», з боку с. Кваси у напрямку смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області, при цьому не забезпечив безпеку дорожнього руху, грубо порушуючи вимоги пунктів 1.10, 1.5, 2.1 «а», 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, а також не врахував стан дорожнього покриття, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, внаслідок чого, під час проїзду правостороннього повороту, що поблизу будинку №60 по вул. Визволення, в смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області, втратив керованість транспортного засобу та, у стані заносу, виїхав за межі проїзної частини дороги, де допустив зіткнення з металевою опорою автомобільного мосту через річку «Чорна Тиса».
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 , грубо порушив вимоги пунктів 1.10, 1.5, 2.1 «а», 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, а саме:
-п.1.10 (в частині визначення понять безпечна швидкість та дорожні умови) відповідно до якого безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах; дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги), видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, жорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;
-п.1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це не можливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган;
-п.2.1 «а» - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
-п.2.3 «б» - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
-п.2.9 «а» - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
-п.12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
-п.12.9 «б» - водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену у пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажири автомобіля марки «Шкода» моделі «Єтті», державний номерний знак НОМЕР_1 :
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №120 від 25.12.2016, отримала тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми у виді вдавленого перелому лівої лобної та тім'яних кісток, субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку, що ускладнилось набряком та ущемленням головного мозку, що і стало безпосередньою причиною її смерті. Тілесні ушкодження, виявлені в ОСОБА_9 , знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням її смерті і відносно живих осіб та згідно наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи №359 від 14.04.2017 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини правої плечової кістки, перелому 8 та 9 ребер зліва з незначним накопиченням рідини в плевральній порожнині, субкапсулярну і паренхіматозну гематому селезінки, струс головного мозку, гематому та садна правої половини обличчя, що відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи №69 від 29.03.2017 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани чола, перелому лівої ліктьової кістки у нижній третині, що відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Вказані тілесні ушкодження, отримані потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , характерні для дорожньо-транспортної події, вкладаються у час пригоди, яка мала місце 24.11.2016 та знаходяться у прямому причинному зв'язку з фактом дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, невиконання водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 1.10, 1.5, 2.1 «а», 2.3 «б», 12.1, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку із наслідками, що настали, а саме смертю ОСОБА_9 та отриманням ОСОБА_6 і ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Судом всебічно, повно і неупереджено досліджені всі обставини кримінального провадження, оцінено за своїм внутрішнім переконанням кожний з наданих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення вироку по справі.
На підтвердження вини ОСОБА_4 , стороною обвинувачення було надано суду для дослідження письмові докази, які судом досліджені в повному обсязі.
Окрім цього, з метою повного, всебічного, неупередженого дослідження всіх фактичних обставин справи судом на стадії судового розгляду були задоволені як клопотання сторони обвинувачення, так і клопотання сторони захисту, зокрема про долучення доказів.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та показав суду. Що у результаті ДТП він залишився інвалідом, тому майже нічого не пам'ятає. Пригадує, що у той день були погані погодні умови, туман, ожеледиця, за кермо автомобіля він сів на прохання ОСОБА_6 . Визнає, що потерпілій ОСОБА_6 завдано матеріальної та моральної шкоди. Однак, вважає таку завищеною. З моменту дорожньо-транспортної пригоди не відшкодував ніяких коштів в рахунок погашення цивільного позову. Згідний сплатити 10 200 (десять тисяч двісті) гривень процесуальних витрат за правову допомогу.
Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні дала наступні показання. З обвинуваченим вони познайомились у 2016 році, у м. Надвірна, Івано-Франківської області. Час від часу спілкувалися, вона приїзджала в гості до ОСОБА_11 . Одного разу коли їхала в с. Ясіня, ОСОБА_12 попросив забрати його сестру, ОСОБА_8 , із м.Івано-Франківська. Після цього вони приїхали до ОСОБА_13 (обвинуваченого), де повечеряли. Потім вирішили поїхати в ОСОБА_14 у ресторан чи клуб, точно вона не знає, це була десь 21-22 година. Коли їхали у сторону ОСОБА_15 - за кермом була вона. У м. ОСОБА_15 знаходилися близько двох годин. Вона вживала лише безалкогольні коктейлі. Що пив ОСОБА_12 вона не пам'ятає. Коли поверталися додому, спочатку вона сіла за кермо, проте ОСОБА_16 сказав, що за кермо сяде він, так як була погана погода, а він краще знає дорогу. Швидко вони не їхали, десь близько 80 км/год. Дівчата в автомобілі сиділи ззаду. Самої ДТП вона не пам'ятає. До свідомості прийшла лише зранку у лікарні. У неї була зламана права рука та ребра, голова була у саднах. Кошти на лікування обвинувачений не надавав. Поданий раніше (іншому складу суду) цивільний позов підтримує у повному обсязі.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показала наступне.
Обвинувачений ОСОБА_18 є її братом. 27.11.2016, вона та її брат їхали в авто Шкода Єті, який належав ОСОБА_19 . В машині були вона, водій, брат та двоюрідна сестра ОСОБА_20 . Вони поїхали у ОСОБА_14 , де заправили автомобіль, потім зайшли у Руф (кафе). Там перебували усі четверо. Особисто вона вживала каву, але алкоголь не вживав ніхто. Після чого вони поїхали додому. Спочатку за кермом їхала ОСОБА_21 , але потім вона зупинила машину і відмовилась їхати, оскільки була погана погода і наполягала на тому, щоб обвинувачений сів за кермо. Вони швидко не їхали, так як була погана видимість. Вона сиділа задньому сидінні. Потім пам'ятає удар, після чого більше нічого не пам'ятає. Після ДТП, ОСОБА_4 був при свідомості і кричав від болю, а потерпілу ОСОБА_20 із машини не забирали. Також свідок зазначила, що ОСОБА_21 та ОСОБА_16 дружили, тому ОСОБА_22 часто приїжджала до них.
Свідок ОСОБА_23 дав наступні показання. Подія відбулась увечері. Він почув сильний звук, вийшов на вулицю і побачив автомобіль. Підійшовши до автомобіля, разом з іншими людьми, почали діставати пасажирів. Обвинуваченого побачили в останню чергу під уламками, дівчина сиділа на передньому сидінні. З лівої сторони неможливо було відчинити двері. Він тримав водія, так як той був майже непритомний. Потім приїхала швидка і забрала їх.
Свідок ОСОБА_24 , під час свого допиту дав наступні показання. Він працює фельдшером у Ясінянській лікарні. Йому зателефонували перед опівночі, і сказали, що відбулася аварія. Вони приїхали на місце і побачили машину. У потерпілої ОСОБА_20 ознак життя не було, дві інші дівчини були при свідомості, інших обставин він не пам'ятає. Потім вони відвезли потерпілих у ОСОБА_25 .
Незважаючи на часткове визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість доводиться дослідженими у ході судового розгляду доказами, зокрема показаннями свідків та потерпілих, допитаних у ході судового слідства, а також письмовими доказами, які надані стороною обвинувачення.
Так, за ініціативою сторін кримінального провадження в судовому засіданні досліджено наступні докази, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.11.2016, протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 25.11.2016, складений стосовно ОСОБА_8 ; протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 25.11.2016, складений стосовно ОСОБА_4 ; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.11.2016, складений стосовно ОСОБА_26 ; копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.11.2018; протокол огляду місця події від 03.02.2017; протокол огляду транспортного засобу від 03.02.2017; висновок експерта №120 від 25.12.2016; висновок експерта №69 від 29.03.2017; висновок експерта №359 від 14.04.2017; висновок експерта №70 від 29.03.2017; висновок експерта №583 від 27.03.2017; висновок експерта №584 від 27.03.2017; висновок експерта №585 від 27.03.2017; висновок №167/12 судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля від 06.12.2016; висновок №19/03 судової автотехнічної експертизи від 13.03.2017, а також документи, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_4 .
Так, з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.11.2016 та фототаблиці до нього вбачається наступне. Огляд проводився у темну пору доби, при штучному освітленні фонарів та будинків, при температурі повітря -6 °С у напрямку від с. Кваси по автодорозі «Мукачево-Рогатин-Львів» до центру смт. Ясіня по вул. Визволення, по автодорозі «Мукачево-Рогатин-Львів». У ході проведення огляду виявлено труп ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився на задньому пасажирському сидінні у лежачому положенні з нахилом у праву сторону. У ході огляду також вилучено один кросівок, частини відрізів з подушки безпеки та скребки із керма.
Згідно протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 25.11.2016, складеного стосовно ОСОБА_8 вбачається, що вона перебувала у стані сп'яніння. Разом з тим, у протоколі відсутні відомості щодо кількості алкоголю в крові.
Згідно протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 25.11.2016, складеного стосовно ОСОБА_4 вбачається, що він перебував у стані сп'яніння. Разом з тим, у протоколі відсутні відомості щодо кількості алкоголю в крові.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.11.2016, складеного стосовно ОСОБА_26 перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Проте у протоколі також відсутні відомості щодо кількості алкоголю в крові останньої, а також відсутні ознаки на підставі яких лікар зробив такий висновок.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.11.2016, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 18 років.
Згідно протоколу огляду місця події від 03.02.2017 року, об'єктом огляду є ділянка автодороги «Мукачево-Рогатин-Львів» між населеними пунктами с. Кваси-смт. Ясіня, на якій відбулась дорожньо-транспортна пригода.
З протоколу огляду транспортного засобу від 03.02.2017 та фототаблиці до нього вбачається, що предметом огляду був транспортний засіб Шкода Єтті, який має пошкодження у лівій передній частині автомобіля із заломом металу, відірвано лівий колісний вузол разом із лівою підвіссю. Окрім цього, оглядом встановлено, що стан рульового управління, гальмівної системи та освітлювальних приладів відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Згідно висновку експерта №120 від 25.12.2016, смерть ОСОБА_9 настала внаслідок важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді вдавленого перелому лівої лобної та тім'яних кісток, субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку, що ускладнилося набряком та ущемленням головного мозку, який став її безпосередньою причиною її смерті. Причина смерті підтверджується даними судово-медичного дослідження: забійна рана голови, перелом лівої лобної та тім'яної кісток, субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку, а також даними додаткових судово-гістологічних методів дослідження. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у виді: забійної рани голови, переломі лівої лобної та тім'яної кісток, субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, якими могли бути деталі салону автомобіля та по відношенню до живих осіб відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням її смерті та вкладаються у строк події, що мала місце 24.11.2016.
Згідно висновку експерта №2280 судово-токсикологічного дослідження крові від трупа ОСОБА_9 від 08.12.2016, у крові виявлено етиловий спирт -0,80‰, що по відношенню до живих осіб становить легкий ступінь сп'яніння.
Згідно висновку експерта №69 від 29.03.2017, у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани чола, переломі лівої ліктьової кістки в нижній третині. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, якими могли бути деталі салону автомобіля та могли бути спричинені при обставинах вказаних у постанові і вкладаються у строк події, що мала місце 24.11.2016. Вказані тілесні ушкодження не являли собою небезпеку для життя в момент спричинення, але потягли за собою розлад здоров'я від 21 дня і кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Місце знаходження потерпілої в салоні автомобіля перебуває у компетенції комплексної експертизи із залученням експерта авто техніка та судово-медичного експерта.
Згідно висновку експерта №359 від 14.04.2017, відповідно до записів медичної документації, комп'ютерної томографії та рентгензнімків у ОСОБА_6 було діагностовано закритий перелом середньої третини правої плечової кістки, переломи 8 та 9 ребер зліва з незначним накопиченням рідини, можливо крові, в плевральній порожнині, субкапсулярну і паренхіматозну гематомі селезінки, струс головного мозку, гематому та садна правої половини обличчя. Крім того, при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 виявлено рубець на щоці справа - слід загоєної рани. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 24.11.2016 під час дорожньо-транспортної пригоди при ударах до виступаючих частин салону автомобіля та відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Згідно висновку експерта №70 від 29.03.2017, у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді важкої комбінованої політравми, відкритого перелому скроневої кістки справа з переходом на орбіту, забою головного мозку важкого ступеня, відкритого оскольчатого перелому середньої третини лівого стегна, оскольчатих переломів лівої гомілки, травматичного вивиху лівого плеча, рваних ран обличчя, язика, мошонки, травматичного шоку важкого ступеню. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, якими могли бути деталі салону автомобіля та могли бути спричинені при обставинах вказаних у постанові і вкладаються у строк події, що мала місце 24.11.2016. Вказані тілесні ушкодження являли собою небезпеку для життя в момент спричинення і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Місце знаходження потерпілої в салоні автомобіля перебуває у компетенції комплексної експертизи із залученням експерта авто техніка та судово-медичного експерта.
Згідно висновку експерта №583 від 27.03.2017, у результаті проведеної судово-токсикологічної експертизи крові з вени ОСОБА_8 , 1991 року народження, в її крові виявлено етиловий спирт в концентрації - 0,99‰ (забір крові проведено 25.11.2016 в 01:40 год). На момент скоєння ДТП (24.11.2016, близько 23-ї години) кількість алкоголю в крові могла становити 1,29 ‰ етилового спирту, що відповідає легкому ступеню сп'яніння. У крові не виявлено: метиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери. Окрім наведеного, у висновку зазначено, що експерти не несуть відповідальності за достовірність результату, оскільки невідомі умови зберігання досліджуваного об'єкту (забір крові проведено 25.11.2016, а доставлено на дослідження 23.03.2017).
Згідно висновку експерта №584 від 28.03.2017, у результаті проведеної судово-токсикологічної експертизи крові з вени ОСОБА_26 , 1995 року народження, в її крові виявлено етиловий спирт в концентрації - 1,19‰ (забір крові проведено 25.11.2016 в 01:30 год). На момент скоєння ДТП (24.11.2016, близько 23-ї години) кількість алкоголю в крові могла становити 1,49 ‰ етилового спирту, що відповідає легкому ступеню сп'яніння. У крові не виявлено: метиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери. Окрім наведеного, у висновку зазначено, що експерти не несуть відповідальності за достовірність результату, оскільки невідомі умови зберігання досліджуваного об'єкту (забір крові проведено 25.11.2016, а доставлено на дослідження 23.03.2017).
Згідно висновку експерта №584 від 29.03.2017, у результаті проведеної судово-токсикологічної експертизи крові з вени ОСОБА_4 , 1995 року народження, в його крові не виявлено: метиловий, етиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери. Встановити, чи перебував ОСОБА_4 , 1995 року народження, на момент ДТП, яка відбулася 24.11.2016 близько 23-ї години в стані алкогольного сп'яніння не є можливим через те, що в крові, забір якої проведено 25.11.2016 о 02:00 год не виявлено метиловий, етиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери.
Згідно висновку №167/12 від 06.12.2016 судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля, на момент огляду та дослідження робоча гальмова система автомобіля «SKODA YETI», державний номерний знак НОМЕР_1 , була несправною, не відповідала вимогам ПДРУ, заводу-виробника та іншої нормативно-технічної документації і знаходилася у стані повної відмови внаслідок її повної розгерметизації (пов'язаної із відривом лівого колісного вузла з гальмівними шлангами). При дослідженні системи рульового керування автомобіля встановлено, що на момент огляду і експертної перевірки дана система була непрацездатною і не відповідала вимогам на експлуатацію, передбаченими ПДРУ, внаслідок того, що деформовано кермо, деталі передньої підвіски з рульовою тягою, відірвано лівий колісний вузол, внаслідок чого кінематичний зв'язок від рульового колеса до керованих коліс відсутній. При дослідженні зовнішніх світлових приладів автомобіля встановлено, що на момент огляду і експертної перевірки тип та конструкція даних приладів відповідала вимогам на експлуатацію, передбаченим ПДРУ. Фари автомобіля розбиті у момент зіткнення автомобіля з перешкодою. Складові гальмівної системи, системи рульового керування та прибори освітлення, які деформовані та розбиті знаходились у зоні аварійного пошкодження. Характер деформації елементів кузова та моторного відсіку автомобіля свідчить про те, що несправності гальмівної системи, системи рульового керування та системи зовнішнього освітлення виникли при дії на них значних по величині зусиль одноразового ударного характеру. Такого типу деформації та несправності не можуть виникнути в процесі нормальної експлуатації транспортного засобу. Тому, з технічної точки зору, пошкодження складових та приладів гальмівної системи, системи освітлення та системи рульового керування автомобіля сталися під час ДТП в момент зіткнення автомобіля з перешкодою.
Згідно висновку №19/03 судової автотехнічної експертизи від 13.03.2017, у заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Шкода Єті», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , у відповідності до вимог п.п. 1.5; 12.1; 12.9 «б» та 1.10 (в частині тлумачення поняття «безпечна швидкість» та «дорожні умови»), вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год» ПДРУ, повинен був, з технічної точки зору, вести автомобіль по своїй смузі руху з безпечною швидкістю не більше 50 км/год (тобто швидкістю, яка гарантовано дозволяє подолати без заносу дану ділянку дороги, що дає змогу водієві постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним). При заданих вихідних даних (наведені у вступній частині висновку експертизи), водій автомобіля мав технічну можливість уникнути наїзду на опору моста у даній дорожній ситуації і вона полягала у виконанні пунктів п.п. 1.5; 12.1; 12.9 «б» та 1.10 (в частині тлумачення поняття «безпечна швидкість» та «дорожні умови»), вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год» ПДРУ, тобто для уникнення заносу та наїзду на перешкоду водію ОСОБА_4 , з технічної точки зору, достатньо було діяти так, як вказано у пункті 1 дослідження (водій повинен був з технічної точки зору, вести автомобіль по своїй смузі руху з безпечною швидкістю не більше 50 км/год, тобто швидкістю, яка гарантовано дозволяє подолати без заносу дану ділянку дороги, що дає змогу водієві постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним). При заданому комплексі вихідних даних, умовою настання даної ДТП, з технічної точки зору, є факт невідповідності дій водія автомобіля ОСОБА_4 технічним вимогам п.п. 1.5; 12.1; 12.9 «б» та 1.10 (в частині тлумачення поняття «безпечна швидкість» та «дорожні умови»), вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», оскільки він перевищив безпечну швидкість рух, яка на даній ділянці складає 50 км/год, що призвело до заносу автомобіля і втрати ним керованості та наступному зіткненню з перешкодою, що знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з фактом ДТП.
Згідно висновку №08/17 експертного автотоварознавчого дослідження від 23.05.2017, проведеного на підставі листа ПрАТ «ІРОКС», ринкова вартість досліджуваного автомобіля SKODA YETI AMBITION 2.0 TDI (Шкода Єті), реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування аварійних пошкоджень (до ДТП), станом на момент проведення дослідження становить 433440 гривень. Вартість матеріального збитку з технічної точки зору заподіяного власнику автомобіля, станом на момент проведення дослідження становить 433440 гривень.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «SKODA» моделі «YETI AMBITION 2.0 TDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить ЗАТ «ІРОКС».
Згідно вимоги УІАЗ ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Згідно характеристики на ОСОБА_4 від 02.02.2017, виданої Ясінянською селищною радою, він народився і проживає у селищі Ясіня. Не одружений, проживає разом з батьками та сестрою. По місцю проживання зарекомендував себе з позитивної сторони. За характером трудолюбивий, спокійний та користується авторитетом серед сусідів. Алкогольними напоями не зловживає. До кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався.
Згідно довідок Рахівської районної лікарні, ОСОБА_18 на спеціальних обліках не перебуває.
З досудової доповіді, складеної провідним інспектором Рахівського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Закарпатській області ОСОБА_27 стосовно обвинуваченого ОСОБА_18 вбачається, що згідно зібраної інформації на обвинуваченого, його способу життя, історії правопорушень, а також середню оцінку ризику ймовірного вчинення повторного правопорушення, його виправлення можливе без позбавлення волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих громадян. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів у межах, визначених законодавством.
Вказані вище докази повністю узгоджуються як між собою, так і з показаннями обвинуваченого, потерпілих та свідків, а також відповідають встановленим у ході судового слідства обставин справи. При цьому судом не встановлено яких-небудь порушень вимог КПК України щодо порядку їх отримання.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у кримінальному провадженні наявний протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 25.11.2016, згідно якого ОСОБА_4 перебував у стані сп'яніння та висновок експерта №584 від 29.03.2017 згідно якого у результаті проведеної судово-токсикологічної експертизи крові з вени ОСОБА_4 , у в його крові не виявлено: метиловий, етиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери.
Отже, наявні у матеріалах кримінального провадження два докази суперечать один одному.
При цьому, суд при ухваленні вироку, приймає до уваги висновок експерта від №584 від 29.03.2017, з огляду на наступне.
У відповідності до положень ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
На переконання суду, для визначення концентрації алкоголю в крові особи потрібні спеціальні знання, отже проведення експертизи у такому випадку є необхідним.
Окрім цього, як вбачається з висновку експерта №584 від 29.03.2017, у ньому детально відображено процес проведення дослідження та отримані за їх наслідками результати. Натомість як вбачається з протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 25.11.2016, огляд проводився лікарем, а висновок про те, що ОСОБА_4 перебуває у стані сп'яніння зроблено на підставі того, що з його рота відчувається запах алкоголю на відстані двох метрів.
При ухваленні вироку, суд не приймає до уваги протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 25.11.2016.
Відповідно до вимог ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Як вбачається з положень п.19 ч.1 ст.7, ч.3 ст.26 КПК України, до загальних засад кримінального провадження відноситься також його диспозитивність, відповідно до якої суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.
В ході судового розгляду кримінального провадження судом були задоволені клопотання сторін, спрямовані на надання ними суду доказів щодо підтвердження їх правових позицій.
Таким чином, судом в межах повноважень, визначених ч.3 ст.26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації як стороною захисту, так і стороною обвинувачення їх процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підстав наданих сторонами доказів.
Так, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_4 , а його дії судом кваліфікуються за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
З урахуванням наведеного, суд виключає з обсягу обвинувачення ОСОБА_4 посилання на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди він перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки, згідно висновку експерта №584 від 29.03.2017, у крові ОСОБА_4 не виявлено метиловий, етиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери.
Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому, призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_4 суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах щодо судової дискреції, у яких зазначено, що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, дослідивши матеріали справи, обставин, які б обтяжували чи пом'якшували покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Таким чином, при призначенні виду, міри покарання та можливості застосування до ОСОБА_4 положень ст.75 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, з урахуванням положень ст.ст. 50, 65-67 КК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, віднесеного законом до категорії необережних тяжких злочинів, обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його поведінку після вчинення злочину та досудову доповідь стосовно нього.
Щодо особи ОСОБА_4 , обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, на спеціальних обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, вчинив необережний тяжкий злочин внаслідок якого настала смерть потерпілої ОСОБА_9 . Окрім цього, згідно досудової доповіді виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства. Також судом враховується і те, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що прямо передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України із подальшим звільненням його від призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, буде відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи.
Іспитовий строк, необхідний для того, щоб ОСОБА_4 довів своє виправлення без відбування покарання, суд встановлює тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Саме таке покарання, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та недопущення вчинення ним нових злочинів.
Вирішуючи питання щодо доцільності застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходить з наступного.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» регламентовано, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння не перебував, проте внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху настала смерть потерпілої ОСОБА_9 .
У зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у розмірі, передбаченому санкцією статті.
Окрім цього, у ході судового розгляду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про застосування до ОСОБА_4 положень Закону України "Про амністію у 2016 році", звільнивши його від відбування покарання, оскільки він був інвалідом другої групи, що підтверджується відповідною довідкою про інвалідність.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 пункту «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_5 , суд виходить із наступного.
Як встановлено ст.85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 №1810-VІІ. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно до п."г" ст 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України: підлягають особи, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» був визнаний інвалідом ІІ групи загального захворювання, що підтверджується довідкою серії АВ №0927248 від 05.10.2017.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
При цьому, суд роз'яснив обвинуваченому наслідки застосування амністії, а саме те, що, у подальшому, протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.
Вирішуючи заявлений адвокатом ОСОБА_7 , як представником ПрАТ «Ірокс», цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 433440 гривень, суд керується наступним.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, при цьому цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Нормами, закріпленими в ст.81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 правомірно керував транспортним засобом марки «SKODA YETI», державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки ОСОБА_6 попросила його сісти за кермо, так як вона вживала алкогольні напої. Керуючи вказаним транспортним засобом, ОСОБА_4 , скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої загинула ОСОБА_9 .
Цим вироком суду, ОСОБА_4 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, отже саме він зобов'язаний відшкодувати завдані збитки.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «SKODA» моделі «YETI AMBITION 2.0 TDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить ЗАТ «ІРОКС».
Згідно висновку №08/17 експертного автотоварознавчого дослідження від 23.05.2017, проведеного на підставі листа ПрАТ «ІРОКС», ринкова вартість досліджуваного автомобіля SKODA YETI AMBITION 2.0 TDI (Шкода Єті), реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування аварійних пошкоджень (до ДТП), станом на момент проведення дослідження становить 433440 гривень. Вартість матеріального збитку з технічної точки зору заподіяного власнику автомобіля, станом на момент проведення дослідження становить 433440 гривень.
Таким чином, заявлений адвокатом ОСОБА_7 , як представником ПрАТ «Ірокс», цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 433440 гривень є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Водночас, адвокатом ОСОБА_28 в інтересах потерпілої ОСОБА_6 27 червня 2017 року, поданий цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, на суму 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень, який підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки потерпіла ОСОБА_6 зазнала моральних страждань внаслідок непомірного страху за власне життя і здоров'я в момент ДТП, тривалого і непомірного клопоту, незручностей, внаслідок лікування; неможливості самостійно пересуватися та здійснювати повноцінне самообслуговування, втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв'язків; порушення сну.
У відповідності до положень ч.1 ст.120 КПК України, витрати пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
У відповідності до положень ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати на загальну суму 12 640 (дванадцять тисяч шістсот сорок) гривень, що складаються із 2440 (дві тисячі чотириста сорок) гривень витрат на проведення двох судових експертиз, які, з урахуванням ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави та 10 200 (десять тисяч двісті) гривень витрат на правову допомогу (акт виконаних робіт, кватанція про оплату ОСОБА_6 за надання правової допомоги), що підлягають до стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Запобіжний захід, в межах цього кримінального провадження не обирався.
Окрім цього, на підставі ухвали слідчого судді від 20.04.2017 (справа № 308/3574/17) накладено арешт на автомобіль марки «Шкода» моделі «Єтті», державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ПрАТ «Ірокс», та заборонено власнику майна відновлювати вказаний транспортний засіб та відчужувати його на час досудового розслідування у кримінальному провадженні.
У відповідності до вимог ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Таким чином, арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді від 20.04.2017 (справа № 308/3574/17), після набрання вироком законної сили підлягає скасуванню.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 85, 86 КК України, ст.3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", п.“в” ст.1 Закону України “Про амністію у 2016 році”, ст.ст. 349, 368, 369, 373, 374, 392 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі вимог ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного основного покарання за цим вироком, на підставі ст.86 КК України, ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2440 (дві тисячі чотириста сорок) гривень процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Заявлений адвокатом ОСОБА_7 , в інтересах ПрАТ «Ірокс» цивільний позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПрАТ «Ірокс» (код ЄДРПОУ 23958651, місцезнаходження: м. Львів, вул. Буйка, № 17 «а») 433400 (чотириста тридцять три тисячі чотириста) гривень матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Заявлений адвокатом ОСОБА_28 , в інтересах ОСОБА_19 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_19 - 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_19 -10 200 (десять тисяч двісті) гривень витрат на правову допомогу.
Після набрання вироком законної сили, скасувати арешт на майно, який накладений на підставі ухвали слідчого судді від 20.04.2017 (справа № 308/3574/17).
Речові докази: транспортний засіб марки «SKODA» моделі «YETI AMBITION 2.0 TDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на зберігання ПрАТ «Ірокс» після набрання вироком законної сили - залишити ПрАТ «Ірокс», як власнику; три відрізки матерії із слідами речовини бурого кольору схожої на кров, з подушки безпеки керма автомобіля марки «SKODA» моделі «YETI AMBITION 2.0 TDI» державний номерний знак НОМЕР_1 , які були упаковані в паперовий конверт; кросівок, що знаходився в середині автомобіля на полику під кермом, на місц водія, що знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області, по вступу вироку в законну силу - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку в канцелярії суду.
Головуюча: ОСОБА_1