Номер провадження 2/225/561/2022
Єдиний унікальний номер судової справи 225/1492/22
Дзержинський міський суд Донецької області
іменем України
30 листопада 2022 року Дзержинський міський суд Донецької області
у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участі: секретаря Петрової С.О.,
представника позивача Гончарової Ж.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Відповідно до наказу ректора Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 07.08.2018 № 453 ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року поновлений студентом 2 курсу заочної форми навчання факультету комп'ютерних наук і технологій за освітнім ступенем «бакалавр» за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення» за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб.
28.08.2018 року між ДВНЗ ДонНТУ, як виконавцем, з одного боку та Відповідачем, як замовником освітніх послуг, було укладено Договір про навчання у ДВНЗ «ДонНТУ» № ІПЗ-18/8, згідно умов якого, Виконавець (ДВНЗ ДонНТУ) взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника (Відповідача) здійснити навчання за заочною формою студента для замовника, для здобуття освітнього ступеня «бакалавр», за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення» (п.1 Договору). Відповідачем, у свою чергу, були взяті на себе зобов'язання, зокрема, щодо своєчасного внесення плати за освітню послугу в розмірах та у строки, що встановлені Договором (п. 3.1 Договору).
Відповідно до Договору № ІПЗ-18/8 від 28.08.2018 р., пункт 5.2, загальна вартість освітньої послуги з підготовки бакалавра становить 29502,00 грн., у тому числі за кожний семестр: на другому курсі навчання 4889,00 грн.; на третьому курсі навчання 4917,00 грн.; на четвертому курсі навчання 4945,00 грн. Відповідно до п. 5.3. Договору, кошти вносяться два рази на рік - не пізніше 10 вересня і 20 лютого поточного навчального року. Обов'язки ДВНЗ ДонНТУ щодо надання Відповідачу освітньої послуги виконувалися у повному обсязі, що підтверджуються затвердженим навчальним планом. Відповідно довідки від 01.09.2022 № 69 Відповідачу було нараховано за період навчання з 01.09.2018 по 31.01.2020 - 15176,00 грн. Оплата за вказаний період навчання надходила частково в сумі 9779,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за навчання, що складає 5397,00 грн.
Відповідно до наказу від 03.02.2020 р. № 65 Відповідач був відрахований з ДВНЗ ДонНТУ.
Відповідно до п. 3.4 Договору Відповідач, у разі неможливості виконання своїх обов'язків стосовно оплати освітньої послуги, був зобов'язаний у письмовій формі інформувати про це ДВНЗ ДонНТУ не пізніше 10 вересня і 20 лютого поточного навчального року, а відтак, в силу п. 5.4. Договору, оскільки Відповідач письмово не повідомив ДВНЗ ДонНТУ про відмову від отримання освітніх послуг у зазначений в п. 3.4. Договору строк, вважається, що освітні послуги були надані Університетом до дати видання наказу про відрахування і Відповідач повинен їх сплатити у відповідному розмірі.
Станом на дату складання позову, за прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 1 ст. 624, ч. 2 ст. 625 ЦК України, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму основного боргу з урахуванням пені, трьох процентів річних від простроченої суми, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає 13471.34 грн., у тому числі: основний борг - 5397,00 грн., пеня - 5783.53 грн., три проценти річних від простроченої суми - 481.74 грн., збитки від інфляції - 1809.07 грн.
Провадження у справі відкрито 06.10.2022.
Представник позивача в судовому засідання підтримала заявлені вимоги.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що він самостійно вирішив не продовжувати здобувати освіту у вказаному закладі, тому вважає, оскільки він вже не навчався, тому підстав для стягнення з нього коштів за надання освітньої послуги, пені, інфляційних витрат та 3 % річних немає.
Суд, вислухавши учасників справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, доходить наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ректора Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 07.08.2018 № 453 ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року поновлений студентом 2 курсу заочної форми навчання факультету комп'ютерних наук і технологій за освітнім ступенем «бакалавр» за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення» за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб.
28.08.2018 року між ДВНЗ ДонНТУ, як виконавцем, з одного боку та Відповідачем, як замовником освітніх послуг, було укладено Договір про навчання у ДВНЗ «ДонНТУ» № ІПЗ-18/8, згідно умов якого, Виконавець (ДВНЗ ДонНТУ) взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника (Відповідача) здійснити навчання за заочною формою студента для замовника, для здобуття освітнього ступеня «бакалавр», за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення» (п.1 Договору). Відповідачем, у свою чергу, були взяті на себе зобов'язання, зокрема, щодо своєчасного внесення плати за освітню послугу в розмірах та у строки, що встановлені Договором (п. 3.1 Договору).
Відповідно до Договору № ІПЗ-18/8 від 28.08.2018 р., пункт 5.2, загальна вартість освітньої послуги з підготовки бакалавра становить 29502,00 грн., у тому числі за кожний семестр: на другому курсі навчання 4889,00 грн.; на третьому курсі навчання 4917,00 грн.; на четвертому курсі навчання 4945,00 грн.
Відповідно до п. 5.3. Договору, кошти вносяться два рази на рік - не пізніше 10 вересня і 20 лютого поточного навчального року.
Обов'язки ДВНЗ ДонНТУ щодо надання Відповідачу освітньої послуги виконувалися у повному обсязі, що підтверджуються затвердженим навчальним планом.
Згідно з п.5.4 Договору, якщо замовник/відповідач або студент письмово не повідомив виконавця/позивача про відмову від отримання освітніх послуг у зазначений в п.3.4 Договору строк, вважається, що освітні послуги були надані виконавцем/позивачем до дати видання наказу про відрахування студента, і замовник/відповідач або студент повинен їх сплатити у відповідному розмірі.
Відповідно до наказу від 03.02.2020 р. № 65 відповідач був відрахований з ДВНЗ ДонНТУ.
Відповідно довідки від 01.09.2022 № 69 відповідачу було нараховано за період навчання з 01.09.2018 по 31.01.2020 - 15176,00 грн. Оплата за вказаний період навчання надходила частково в сумі 9779,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за навчання, що складає 5397,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.73 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти відповідно до законодавства та статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності. Розмір плати за весь строк навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфікації, включаючи виготовлення документа про освіту та додатка до нього, а також порядок оплати освітньої послуги (разово, щороку, щосеместрово, щомісяця) встановлюються в договорі (контракті),що укладається між закладом вищої освіти та фізичною(юридичною)особою,яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов'язання щодо її оплати (ч.6ст.73Закону).
Договір про надання освітніх послуг відноситься до договорів про надання послуг, питання про які регулюються главою 63 ЦК України.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами статей 525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст.615 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач отримував у позивача освітню послугу за рахунок коштів фізичної особи. Відповідач, як особа, яка замовила платну освітню послугу, та взяла на себе фінансові зобов'язання щодо оплати такої послуги, не виконав свого обов'язку з оплати освітніх послуг, покладеного на нього Договором про навчання, не проінформував позивача про неможливість виконання такого обов'язку, суму заборгованості за навчання, яка виникла внаслідок невнесення платежів не сплатив, чим допустив порушення своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором щодо сплати вартості освітніх послуг, які надавались йому позивачем.
Тож, несплата відповідачем послуг за навчання в силу ст.610 ЦК України є порушенням зобов'язання, що відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч.1ст.46 Закону України «Про вищу освіту» порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання, є підставою для відрахування здобувача вищої освіти, що й було здійснено позивачем.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку (штраф, пеню), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ст.ст.624,549 ЦК України).
Відповідно до п.6.2 Договору за несвоєчасне внесення плати за надання освітніх послуг замовник/відповідач сплачує виконавцю/позивачу пеню за кожний прострочений день, починаючи з першого дня строку, що випливає з п.5.3 Договору, у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За розрахунком, наданим позивачем, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 11.09.2019 по 11.09.2022 становить 5783,53 грн., три проценти річних від простроченої суми - 481,74 грн., збитки від інфляції - 1809,07 грн.
Разом з тим, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок, що після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання.
Отже, договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період з моменту виникнення заборгованості до моменту розірвання договору (з урахуванням правила, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК), у той час як стягнення відсотків та інфляційних виплат, передбачених ст. 625 ЦК, можливо за весь період прострочення після розірвання договору.
Згідно умов укладеного між сторонами договору, дія договору припиняється зокрема у разі відрахування студента (п.7.1).
Відповідно до наказу від 03.02.2020 р. № 65 відповідач був відрахований з ДВНЗ ДонНТУ.
Отже, оскільки дія договору була припинена 03.02.2020, то позивач з 04.02.2020 не мав права нараховувати пеню, а тому розмір пені повинен бути розрахований за період з 11.09.2019 по 03.02.2020 та становить 776,40 грн.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12,81,263-265,341,342 ЦПК України, суд
Позов Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (85300, Донецька область, м.Покровськ, площа Шибанкова, буд.2) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстрація, як ВПО: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» заборгованість за навчання 5397,00 (п'ять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 00 коп., пеню - 776,40 (сімсот сімдесят шість) грн. 40 коп., три проценти річних від простроченої суми - 481,74 (чотириста вісімдесят одна) грн. 74 коп., збитки від інфляції - 1 809,07 (одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 07 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1470,12 (одна тисяча чотириста сімдесят) грн. 12 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Суддя Є.В. Челюбєєв