Справа № 522/2525/21
Провадження № 2/522/3566/22
30 листопада 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сулими А.С.,
представника позивача - Фірсова Д.Ю.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Аруцевої І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.10.2006 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписала заяву, якою підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Отже, у відповідності до ст. 634 ЦК України між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Позивач стверджує, що свої зобов'язання за вище вказаним договором виконав та надав відповідачу грошові кошти, однак остання ухиляється від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, в результаті чого у неї виникла заборгованість у розмірі 12 795,93 грн, яку АТ КБ «Приватбанк» просить суд з неї стягнути на користь банку.
22.02.2021 ухвалою суду у справі відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
22.06.2021 заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 03.10.2006 № б/н у сумі 11 247,72 грн та судовий збір у сумі 2 582,48 грн. В іншій частині позову відмовлено.
21.01.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22.06.2021 у справі № 522/2525/21 за позовом АТКБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
20.04.2022 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22.06. 2021 у справі № 522/2525/21 задоволено. Скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.06. 2021 у справі № 522/2525/21, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
23.06.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяві, у якому він просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» оскільки у його відділенні їй було відкрито пенсійний рахунок, так як вона є інвалідом та на який вона отримувала пенсію по інвалідності. Тому, наміру отримувати банківський кредит, а тим більше залучати себе до будь-яких боргових зобов'язань у відповідача не було. Окрім того, з Умовами та правилами надання банківських послуг та із змінами до договору за платіжними картами ОСОБА_1 ознайомлена не була. Оскільки у 2020 році почалася пандемія короновірусної хвороби та локдаун, відповідач залишилася без роботи та перестала сплачувати 7 % від тіла боргу у розмірі 450,00 грн щомісячно. Тому, сума цього платежу збільшувалася банком у зв'язку зі збільшенням тіла боргу, про що відповідач не була повідомлена банком. Разом з цим, у березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» із повідомленням про те, що немає можливості сплачувати 7 % щомісячного обов'язкового платежу та просила про кредитні канікули і реструктуризацію боргу. Окремо відповідач зазначає про те, що про наявність у неї боргу працівники АТ КБ «Приватбанк» їй не було повідомлено, зокрема про те у якому році та за який період виникла заборгованість. Також відповідач акцентує, що в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що Умови та правила надання банківських послуг були додатком до підписаної ОСОБА_1 заяви від 03.10.2016. Таким чином, ОСОБА_1 стверджує, що з 2006 року до кінця 2019 року сплачувала обов'язковий щомісячний платіж, тому просить суд звернути увагу на те, що сума заборгованості нарахована позивачем без урахування строку позовної давності, яку вона просить суд застосувати до спірних правовідносин сторін та в зв'язку з цим відмовити в позові у повному обсязі.
21.07.2022 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій банк просить суд задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне. Позивач зазначає, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором з моменту укладення якого пройшло 16 років. Відповідач з моменту оформлення кредитного договору не звертався до банку за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок і повністю з ними погодилася, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними коштами та часткове погашення нею кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, з яких вбачається, що вона отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже і отримувала кредитну карту «Універсальна». Окрім того, із наданої до суду анкети-заяви від 03.10.2006 чітко вбачається, що сторонами було досягнуто усіх істотних умов договору, зокрема і щодо поточної процентної ставки у розмірі 36,00 % на рік. Позивач звертає увагу суду на те, що пунктом 3.2 вище вказаної анкети-заяви вказано про можливість банку самостійно збільшувати, зменшувати або анулювати кредитний ліміт. Разом з цим, позивач наголошує, що відповідач не надав до суду доказів підтвердження свого тяжкого матеріального становища, а її посилання на застосування судом строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у межах строку позовної давності, що підтверджується позицією Верховного Суду.
У судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовну заяву, а відповідач та його представник просили суд відмовити у задоволені позову з підстав викладених у позовній заяві.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 03.10.2006 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг і підписала заяву № б/н, якою підтвердила свою згоду про те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Сторонами погоджено процентну ставку за кредитним лімітом у розмірі 3 % в місяць із розрахунку 360 днів у році.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 634 ЦК України між сторонами було укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями ст.ст. 530, 612, 625 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.
Факт надання відповідачу кредитних коштів та користування ним кредитними коштами підтверджується випискою з його рахунку станом на 18.01.2021.
Крім того, з наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що розмір кредитного ліміту неодноразово збільшувався з 2 000,00 грн до 7 700,00 грн. Термін дії останньої кредитної картки, наданої відповідачу становить з 08.11.2017 до 07.2021.
За твердженням банку, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором від 03.10.2006, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед банком у сумі 12 795,93 грн, яка складається із: 11 247,72 грн - заборгованість за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту, 1 548,21 грн заборгованість за простроченими відсотками. На підтвердження чого банком надано суду відповідні розрахунки заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначила про те, що умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник.
За відсутності підтвердження конкретно запропонованих відповідачу Умов та Правил банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві розміру тіла кредиту та процентної ставки за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Умови та Правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися АТ КБ «ПриватБанк».
Суд дослідивши надані банком довідку про рух коштів по рахунку відповідача та розрахунки заборгованості встановив, що позивачем до основної суми заборгованості безпідставно включено штраф та пеню у загальній сумі 600,00 грн, сплата яких не передбачена умовами укладеного між сторонами договору.
За таких обставин, сума заборгованості за кредитом підлягає стягненню з відповідача за відрахуванням 600,00 грн, тобто 11 247,72 грн - 600,00 грн = 10 647,72 грн.
Доказів сплати грошових коштів за кредитним договором у сумі 10 647,72 грн, відповідачем суду не надано.
Водночас суд враховує, що у підписаній 03.10.2006 ОСОБА_1 заяві, нею погоджено користування кредитними коштами з відсотковою ставкою у розмірі 3 % на місяць, тоді як з наданих позивачем розрахунків вбачається, що нарахування їй банком відсотків у різні періоди здійснювалось за відсотковою ставкою від 2,70 % до 42 %. Доказів погодження відповідачем збільшених відсоткових ставок матеріали справи не містять, а тому вимоги банку про стягнення 1 548,21 грн заборгованості за простроченими відсотками є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому суд враховуючи доводи відповідача про її скрутне матеріальне становище та наявність інвалідності 2-ї групи, з огляду на положення ст.ст. 265, 267 ЦПК України вбачає підстави для розстрочення виконання рішення суду шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 10 647,72 грн рівними частинами по 887,31 грн щомісячно.
Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про застосування строку позовної даності до спірних правовідносин сторін, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що перебіг позовної давності для щомісячних платежів починається після несплати чергового щомісячного платежу, а позовна давність щодо погашення кредиту в повному обсязі обраховується з моменту закінчення строку дії кредитної картки (зокрема, справа № 6-134цс14, справа № 442/7667/17).
Судом встановлено, що строк дії кредитної картки наданої банком ОСОБА_1 встановлено до 07.2021, тоді як банк звернувся до суду з даним позовом 11.02.2021, тобто в межах строку позовної давності, а відтак твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідач звільнена від сплати судового збору, так як є інвалідом 2-ї групи (довідка до акта огляду МСЕК Серія № 069247).
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 16.10.1995) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ: 14360570; рах. № НОМЕР_3 ; МФО: 305299) 10 647,72 грн заборгованості за кредитом.
В іншій частині позову відмовити.
Розстрочити виконання рішення суду строком на один рік шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 10 647,72 грн рівними частинами по 887,31 грн щомісячно.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду буде складено протягом п'яти днів з дня його проголошення.
Суддя І.А. Павлик
Повний текст рішення складено 07.12.2022.