Справа №522/2146/17
Провадження по справі № 1-кп/522/320/22
(повний текст)
05 грудня 2022 року м.Одеса
Колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
судді - ОСОБА_2 ,
судді - ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160150002578 від 27.08.2016 року стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лощинівка, Ізмаїльського району, Одеської області, ромської національності, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, п.п.2,9 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
перекладача - ОСОБА_8 , -
17.11.2017 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12016160150002578 від 27.08.2016 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, п.п. 2, 9 ч. 2 ст. 115 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, п.п. 2, 9 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, ще мають місце, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показів.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні залишили вирішення питання на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що існують достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.
Мотиви суду.
Відповідно до ст.2 вказаного Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду, із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника кримінального провадження застосовувалась лише належна правова процедура.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у судовому засіданні, суд також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.
Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Також, зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість інкримінованих злочинів; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством, можливість призначення обвинуваченому, у разі визнання його винним, покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкція за вчинення найтяжчого з яких передбачає можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, обвинувачений офіційно не одружений, офіційно ніде не працював, ніде не навчається, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв'язків, докази у даному кримінальному провадженні ще не досліджені судом в повному обсязі, стороною захисту заявляються чисельні клопотання щодо дослідження доказів сторони захисту, тому є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, вчинити інші злочини.
Метою продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що може обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інший злочин.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, колегія суддів враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень як обставина, яка впливає на вибір судом виду запобіжного заходу (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК), має опосередкований вплив й на оцінку рівня ймовірності вчинення обвинуваченим тих чи інших дій, які кваліфікуються як ризики за статтею 177 КПК. Чим меншою є вагомість зібраних доказів на підтвердження обвинувачення та чим нижчим є рівень його обґрунтованості, тим меншою є вірогідність незаконного втручання особи обвинуваченого у хід судового розгляду чи переховування від правосуддя, і навпаки.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 .
Щодо ризику переховування від суду.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких насильницьких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, п.п.2,9 ч. 2 ст. 115 КК України. Санкція найтяжчої статті передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість обвинуваченому переховуватися від суду, колегія суддів вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі або довічного позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
На даний час в Україні введено воєнний стан через збройну агресію РФ проти України, проте кожен тиждень на кордонах України затримують групи осіб, які нелегально перетинають кордон України. Місце постійного проживання ОСОБА_5 є село Лощинівка, Ізмаїльського району Одеської області, яке знаходиться в безпосередній близькості від кордону України і в умовах «прозорості» кордонів в даний період є більш вірогідним ризик переховування ОСОБА_5 від суду.
Тому, суд погоджується з прокурором, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування обвинуваченого від суду.
Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти висновку про наявність ризику ймовірного переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.
Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
При встановленні зазначеного ризику, суд виходить з того, що ОСОБА_5 не має постійного офіційного заробітку, ніде не навчався, не одружений, дітей не має, офіційного або постійного місця роботи не мав, тобто не має міцних соціальних зв'язків, а тому є підстави вважати що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може вчинити інші кримінальні правопорушення, або переховуватись від суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що існує необхідність продовження строку дії відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання прокурора ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу. Однак, суд в цьому випадку не може погодитися з прокурором, що наявність цих ризиків є безумовною підставою для ізоляції підозрюваного і взяття його під варту.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м?якого (особисте зобов?язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні чи продовженні строку дії запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
В цьому кримінальному провадженні на даному етапі суд не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, хоча і пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав. При цьому, суд враховує, що місце проживання обвинуваченого знаходиться недалеко від кордону з іншою державою та в тій місцевості, де державні кордони не можуть ефективно контролюватися органами Державної прикордонної служби України.
Необхідно враховувати резонансність вказаної справи, до якої прикута увага суспільства та ЗМІ, враховувати жорстокість, зухвалість вчиненних злочинів, внаслідок яких була піддана насильницьким діям та в подальшому вбита малолітня дитина.
А тому, колегія суддів доходить висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 станом на теперішній час дозволяє йому брати участь в судових засіданнях, встановлених тяжких захворювань, які унеможливлюють подальше тримання особи обвинуваченого під вартою, колегії суддів стороною захисту або обвинуваченим не надано.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого та його майновий стан, обставини справи, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, оскільки злочини, які інкриміновані обвинуваченому, пов'язані із застосуванням насильства до потерпілої та призвели до загибелі людини.
Досить тривалий розгляд справи і тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою пов'язаний з тим, що вже більше двох років колегія суддів розглядає чисельні клопотання сторони захисту, досліджує докази сторони захисту, при цьому адвокати тривалий час не забезпечують явку свідків захисту та експертів в судові засідання, на допиті яких вони наполягають, посилаючись на чисельні проблеми (карантин через вірус COVID -19 протягом двох років, воєнний стан та інші причини).Користуючись усіма переліченими проблемами в державі, адвокати роблять неможливим розгляд справи судом в розумні строки, при цьому подають скарги до ЄСПЛ щодо надто тривалого розгляду справи судом та строку тримання обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства. При цьому, сторона захисту продовжує невмотивовано заявляти чисельні клопотання щодо дослідження доказів, частина яких належно не вмотивована.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 потрібно продовжити, так як ризики, які суд приймав до уваги при обранні вказаного запобіжного заходу, ще мають місце.
Керуючись ст. ст. 176-178, 318-380, 331, 376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 03.02.2023 року включно.
Строк дії запобіжного заходу обчислюється з моменту оголошення ухвали суду, тобто з 05.12.2022 року.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 07.12.2022 року о 10:00 годині в залі суду №131.
Головуючий суддя: ОСОБА_9
Суддя: ОСОБА_10
Суддя: ОСОБА_11
05.12.2022