23.11.2022
Справа №522/15780/22
Провадження №1-і/522/6/22
23.11.2022 Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши клопотання прокурора Олешківської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021231080000353 від 04.10.2021 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Нова Брежа, Фалештовський район, Республіка Молдова, молдованин, громадянин Молдови, освіта не повна середня, не працевлаштований, проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152, ч. 4 ст. 301-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_3
захисник - ОСОБА_5
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора Олешківської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021231080000353 від 04.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152, ч. 4 ст. 301-1 КК України.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою терміном на шістдесят діб, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання запобіжного заходу раніше, продовжують існувати.
Захисник просила відмовити прокурору у розгляді клопотання.
Враховуючи військову агресією Збройних Сил російської федерації проти нашої Держави та впровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_6 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку із тимчасовою окупацією Херсонської області російською федерацією та веденням на її території боїв, обвинуваченого до суду не доставлено. Провести судове засідання в режимі відеоконференції не має можливості. Тому суд, з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПКУ, розглядає дане питання, передбачене ст. 331 КПКУ, за такої явки сторін. Після відновлення умов життєдіяльності, за першої можливості, суд перегляне питання щодо продовження строків тримання обвинуваченого під вартою за участю обвинуваченого.
Суд, заслухавши думки учасників судового розгляду, приходить до висновку, що строк тримання обвинувачених під вартою необхідно продовжити, виходячи з наступного.
Так, на розгляді Білозерського районного суду Херсонської області перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021231080000353 від 04.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 152, ч. 4 ст. 301-1 КК України.
Розгляд зазначеного кримінального провадження на даний час Білозерським районним судом Херсонської області, а також Херсонським апеляційним судом не можливий у зв'язку із тимчасовою окупацією Херсонської області російською федерацією та веденням на її території боїв.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного суду від 26.09.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області», на підставі ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, у кримінальних провадженнях, що були під територіальною юрисдикцією Білозерського районного суду Херсонської області, визначено підсудність за Приморським районним судом м. Одеси.
Як слідує із роз'яснення ВС, запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про запобіжний захід. Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження. При розгляді клопотань органів досудового розслідування суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру) (п. 8, 9 Листа ВС від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22).
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочинів проти волі, честі і гідності малолітньої особи, проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, який карається до 15 років, не працевлаштований та немає міцних соціальних зв'язків.
Зазначені обставини щодо особи обвинуваченого та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватими, поведінка під час інкримінованого злочину, дає підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчинити новий злочин, переховуватися від суду чи впливати на свідків і потерпілих.
Ризики, які були враховані під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, що є підставою для продовження строку тримання обвинувачених під вартою.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, зважаючи на вказані ризики, особи обвинувачених та насильницький характер злочинів, у яких вони обвинувачуються. Більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинувачених та виконання ними своїх процесуальних обов'язків.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги, що інкримінований обвинуваченому ОСОБА_4 злочин було вчинено із застосуванням насильства до потерпілої, суд не визначає розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, оскільки злочин вчинено із застосуванням фізичного насильства.
Керуючись Гл.18, ст.ст. 314-316, 291, 342-355 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 до 23.01.2023 включно, без визначення розміру застави.
Строк ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 23.01.2023.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1