Іменем України
07 грудня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/868/22
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш»,
вул. І. Мазепи, 110, м. Чернігів, 14001; e-mail: chimtextilmash@gmail.com;
до відповідача: Мокроусова Олександра Сергійовича ,
АДРЕСА_1 ;
предмет спору: про стягнення 22367,17грн
без виклику (повідомлення) сторін
13.10.2022, Акціонерним товариством «Хімтекстильмаш» (надалі - АТ «Хімтекстильмаш») подано позов до фізичної особи - підприємця Мокроусова Олександра Сергійовича про стягнення 22367,17грн, з них: 14911,45грн основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення №2А від 01.01.2022 (надалі-Договір) за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 та 7455,72грн штрафу (50% від простроченої суми грошового зобов'язання), нарахованого на підставі п.6.2 Договору. Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань по оплаті орендної плати за Договором.
Ухвалою суду від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження в справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; сторонам установлено процесуальні строки для подачі заяв по суті спору, зокрема, відповідачу 15 календарних днів з дня отримання ухвали суду, для подачі відзиву на позов.
Судом установлено, що позов пред'явлено до фізичної особи - підприємця Мокроусова Олександра Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), який згідно з відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 25.05.2022 припинив підприємницьку діяльність як ФОП.
На виконання вимог частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), у зв'язку з необхідністю отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Мокроусова Олександра Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) (відповідача), суд звернувся до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради з запитом про отримання інформації щодо місця проживання (перебування) фізичної особи Мокроусова Олександра Сергійовича (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
На запит суду, Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради, листом від 20.10.2022 №09-05/1799 повідомило, що Мокроусов Олександр Сергійович знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 27.04.2021; місце реєстрації не відомо.
Відповідно до частини 4 статті 176 ГПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження в справі. Подальший виклик такої особи як відповідача в справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
За частиною 4 статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Керуючись наведеними нормами, 24.10.2022, Господарським судом Чернігівської області, на офіційному веб-сайті судової влади України, розміщено оголошення, в якому відповідач - Мокроусов Олександр Сергійович (РНОКПП НОМЕР_1 ), повідомлявся про відкриття провадження в справі №927/868/22 та її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.
Судом вжито всі необхідні дії з метою належного повідомлення відповідача про відкриття провадження в справі №927/868/22.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
25.05.2022, до Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб - підприємців, громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності Мокроусова Олександра Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Поняття «суд, установлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи в спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи в визначених законом випадках, зокрема: справи в спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду в господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Судом установлено, що договір оренди приміщення №2А від 01.01.2022, умовами якого обґрунтований заявлений позов, укладено сторонами як суб'єктами господарювання (відповідач втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності - 25.05.2022). Виходячи з аналізу змісту та підстав цього позову, суд установив, що спір між сторонами виник щодо неналежного виконання відповідачем господарського договору, в частині обов'язку по своєчасному внесенню орендних платежів.
Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України). Згідно з частинами 1 та 2 статті 128 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
За частиною 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статей 51, 52 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 9 статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою ним статусу ФОП не припинились.
За частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з частиною 6 вказаної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
01.01.2022, між АТ «Хімтекстильмаш» (надалі - Орендодавець, позивач) та фізичною особою - підприємцем Мокроусовим Олександром Сергійовичем (надалі - Орендар, відповідач) укладений договір оренди нежитлового приміщення №2А (надалі - Договір), за умовами якого (пункти 1.1. та 1.2.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлове приміщення), загальною площею 107,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 110 (надалі-об'єкт оренди). Об'єкт оренди передається Орендареві для здійснення особистих потреб (зберігання майна). Вартість об'єкту оренди на дату укладення договору становить: 461570,00грн (п.1.5. Договору).
За умовами пунктів 2.2.- 2.4., 2.6., 8.2. Договору, Орендодавець зобов'язався передати об'єкт оренди протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання цього Договору. Орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди. Приймання-передача об'єкта оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі об'єкта оренди, підписання якого свідчить про фактичну передачу об'єкта оренди Орендодавцем Орендареві в оренду.
Строк оренди починає свій перебіг з моменту передачі об'єкту оренди Орендарю за актом приймання-передачі об'єкту оренди в оренду і діє до 31.12.2022 (включно).
Орендар повертає Орендодавцю об'єкт оренди в день закінчення строку дії даного Договору або дострокового припинення даного Договору. Повернення об'єкту оренди оформлюється актом прийому-передачі (повернення) об'єкту оренди. Об'єкт оренди вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (повернення) об'єкту оренди або акту про звільнення приміщення складеному у порядку, передбаченому п.2.9. цього Договору.
Останнім днем нарахування орендної плати є день підписання сторонами акту приймання - передачі (повернення) об'єкту оренди Орендодавцю або акту про звільнення приміщення в порядку, передбаченому п.2.9. Договору.
Сторони, в пунктах 3.1., 3.3. Договору погодили, що орендна плата визначається за погодженням сторін та встановлюється в гривнях. Орендна плата нараховується Орендареві з дати підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди в оренду.
Орендна плата за перший і останній календарні місяці користування об'єктом оренди сплачується Орендарем не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання цього Договору оренди. Календарний місяць оренди починається першого числа та закінчується останнім числом календарного місяця. У випадку, якщо дата початку нарахування орендної плати неї не припадає на перше число календарного місяця, то авансовий платіж за перший календарний місяць, сплачений Орендарем, розподіляється наступним чином: частина авансового платежу зараховується в рахунок орендної плати за фактичну кількість днів оренди в першому (неповному) календарному місяці, а залишок авансового платежу зараховується як часткова орендна плата за другий календарний місяць оренди. При цьому, Орендар зобов'язаний доплатити орендну плату за другий календарний місяць оренди на підставі рахунку Орендодавця не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення такого рахунку, але не раніше підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди в оренду.
Відповідно до пунктів 3.4., 3.5. Договору Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно авансом, шляхом перерахування на поточний рахунок або внесення готівкових коштів у касу Орендодавця, непізніше 20 числа місяця, який передує розрахунковому. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного в даному Договорі, незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків. При неотриманні Орендарем зазначених рахунків, орендна плата розраховується Орендарем самостійно відповідно до даного Договору.
Згідно з пунктами 3.7., 3.8. Договору розмір щомісячної орендної становить 18,00грн за 1 (один) кв.м. об'єкта оренди. Крім того компенсація податку на землю 79,17 грн з ПДВ, та за користування на об'єкті оренди місцями загального користування стягується щомісячна плата із розрахунку застосування коефіцієнту 0,15 до щомісячного розміру орендної плати. Орендна плата не містить у собі вартість експлуатаційних витрат на утримання об'єкта оренди, відшкодування витрат на комунальні послуги, а також телекомунікаційних послуг.
Орендодавець в односторонньому порядку щомісячно змінює орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором на величину індексу споживчих цін (інфляція), розрахованого на основі показників Державного комітету статистики України, починаючи з місяця укладення даного Договору (п.3.9. Договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами усіх своїх обов'язків за цим Договором (п.8.1.).
Факт приймання-передачі об'єкту оренди в строкове оплатне користування відповідача підтверджується двостороннім актом від 01.01.2022, що підписаний обома сторонами.
За доводами позивача, протягом дії Договору, в період з січня 2022 по вересень 2022 року, в відповідача утворилась прострочена заборгованість по орендним платежам, що не погашена останнім, що стало підставою для пред'явлення цього позову до суду.
За п.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено частинами 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
За частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Матеріалами справи підтверджується, що в період з 01.01.2022 по 30.09.2022 в оплатному користуванні відповідача знаходилось нерухоме майно (нежитлове приміщення), загальною площею 107,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 110.
Виходячи із змісту наведених норм та положень Договору в орендаря, в спірний період (з січня 2022 по вересень 2022 року) наявний обов'язок сплачувати оренду плату та за весь час фактичного користування нежитловим приміщенням у погодженому сторонами розмірі.
Відповідачем, у період з 01.01.2022 по 30.09.2022, отримано послуги з оренди нерухомого майна на загальну суму 14911,45грн, з них: 12519,00грн орендні платежі, 514,60грн компенсація земельного податку та 1877,85грн плата за користування на об'єкті оренди місцями загального користування.
За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Сторони, в пунктах 3.2., 3.4. та 3.5. Договору погодили, що орендна плата за перший і останній календарні місяці користування об'єктом оренди сплачується Орендарем не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання цього Договору оренди.
Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно авансом шляхом перерахування на поточний рахунок або внесенням готівкових коштів в касу Орендодавця не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, який передує розрахунковому, незалежно від факту одержання ним рахунку.
Виходячи з умов погоджених сторонами в Договорі, відповідач мав розрахуватися за отримані послуги в наступні строки:
- за січень 2022 року (перший місяць оренди) в строк по 05.01.2022, оплату в розмірі 2294,07грн ((18грн х 107кв.м/грн) + 79,17грн + (18грн х 107кв.м/грн.) х 0,15)), прострочено з 06.01.2022;
- за лютий 2022 року - 20.01.2022, оплату в розмірі 2294,07грн прострочено з 21.01.2022;
- за травень 2022 року - 20.04.2022, оплату в розмірі 1147,03грн (50%) прострочено з 21.04.2022;
- за червень 2022 року - 20.05.2022, оплату в розмірі 2294,07грн прострочено з 21.05.2022;
- за липень 2022 року - 20.06.2022, оплату в розмірі 2294,07грн прострочено з 21.06.2022;
- за серпень 2022 року - 20.07.2022, оплату в розмірі 2294,07грн прострочено з 21.07.2022;
- за вересень 2022 року - 22.08.2022, оплату в розмірі 2294,07грн прострочено з 23.08.2022 (з огляду на те, що 20.08.2022 - вихідний день, тому граничний строк оплати переноситься на перший робочий день, 22.08.2022). Граничні строки розрахунків за послуги з оренди нежитлового приміщення встановлено з урахуванням вимог статті 254 ЦК України.
За рішенням Орендодавця, орендна плата за користування об'єктом оренди в період з березня по квітень 2022 року, не нараховувалась, у зв'язку з веденням військових дій на території м. Чернігів; в травні 2022 року - нараховано в розмірі 50%.
Відповідач порушив умови Договору, в установлений Договором строк за послуги з оренди приміщення на загальну суму 14911,45грн, отримані в період з січня 2022 по вересень 2022 року, не розрахувався.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок заявлених до стягнення сум, беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості по орендній платі (за період з січня по вересень 2022 року) в сумі 14911,45грн, суд дійшов висновку, що заявлений позов в цій частині вимог є обґрунтованим та правомірним, відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За статтею 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п.6.2. Договору, в випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати або інших платежів, передбачених цим Договором, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 50% від простроченої суми грошового зобов'язання.
Керуючись умовами п.6.2. Договору, позивач, просить стягнути з відповідача 7455,72грн (14911,45 х 50%) штрафу.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань по своєчасній оплаті орендної плати, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення штрафу в сумі 7455,72грн.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договірні зобов'язання не виконав, за послуги з оренди приміщення своєчасно не розрахувався, вимоги позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 22367,17грн, з них: 14911,45грн заборгованості зі сплати орендних платежів та 7455,72грн штрафу за порушення грошових зобов'язань.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Таким чином, оскільки заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача має бути відшкодовано судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову в сумі 2481,00грн.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 122, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 236, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» (вул. І. Мазепи, 110, м. Чернігів, 14001; код ЄДРПОУ 14314311) до Мокроусова Олександра Сергійовича (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 22367,17грн, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Мокроусова Олександра Сергійовича (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» (вул. І. Мазепи, 110, м. Чернігів, 14001; код ЄДРПОУ 14314311) 14911,45грн боргу, 7455,72грн штрафу та 2481,00грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко