Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
23.11.2022м. ХарківСправа № 922/483/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8)
до 1) Харківської міської ради (61033, м. Харків, майдан Конституції, буд.7; код ЄДРПОУ: 04059243) 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61033, м. Харків, майдан Конституції, буд.16; код ЄДРПОУ: 14095412) 3) Фізичної особи-підприємця Волкова Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) 4) Фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 )
про скасування рішення, визнання недійсним договору та витребування майна
за участю представників:
прокуратури - Владимирець А.О.;
відповідача 1 - Рєзанова А.Б.;
відповідача 2 - не з'явився
відповідача 3 - не з'явився
відповідача 4 - не з'явився
07.02.2022 керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Волкова Євгена Олександровича та Фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п.57 Додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'ємів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 № 412/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.03.2017 №5463-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В., і зареєстрований в реєстрі за №658;
- витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) нежитлове приміщення першого поверху № 18-1, загальною площею 21,0 кв.м. в будинку літ. “Б-1”, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), на нежитлове приміщення першого поверху №18-1, загальною площею 21,0 кв.м. в будинку літ.“Б-1”, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 966997963101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 та закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- судовий збір у розмірі 9 924,00 грн. та судові витрати по справі стягнути з відповідачів.
Позов обґрунтовано прийняттям 9 сесією Харківської міської ради 7 скликання п.57 Додатку до рішення “Про відчуження об'ємів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 №412/16 щодо надання дозволу на проведення приватизації шляхом викупу майна, на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.03.2017 №5463-В-С між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем, а в подальшому договір купівлі-продажу від 27.04.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2022 позовну заяву (вх.№483/22 від 07.02.2022) керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
22.02.2022 позивач на виконання ухвали суду від 11.02.2022 через канцелярію Господарського суду Харківської області надав заяву (вх.№4289 від 22.02.2022) про усунення недоліків разом з додатками.
Разом з цим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 22.05.2022 №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 прийнято позовну заяву керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Волкова Євгена Олександровича та Фізичної особи ОСОБА_1 про скасування рішення, визнання недійсним договору та витребування майна до розгляду та відкрито провадження у справі №922/483/22. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 24 серпня 2022 року. Вирішено, у відповідності до вимог ч.10 ст.176 ГПК України розмістити оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик ОСОБА_1 , як відповідача у справі №922/483/22. Зобов'язано Слобідську окружну прокуратуру міста Харкова вжити заходів щодо виявлення місця проживання чи перебування відповідача ОСОБА_1 у строк до 24.08.2022. Зобов'язано Слобідську окружну прокуратуру міста Харкова надати суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна для підтвердження права власності на нежитлове приміщення ОСОБА_1 на дату розгляду даної справи. Відповідачам, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено відповідачам, що відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачам строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Роз'яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі “Електронний суд”, поштою або дистанційними засобами зв'язку. Вирішено, що учасникам справи необхідно письмово повідомити суд про оптимальний для них спосіб отримання інформації щодо розгляду справи. Вирішено додатково надіслати дану ухвалу на адресу, за якою у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна знаходиться нерухоме майно відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ).
В той же день, судом у відповідності до вимог ч.10 ст.176 ГПК України розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик ОСОБА_1 , як відповідача у справі №922/483/22.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ “Про затвердження Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Розпорядженням начальника обласної військової адміністрації Харківської обласної державної адміністрації "Про внесення змін до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 24 лютого 2022 року №2 В" (зі змінами) №131 В від 19 серпня 2022 року запроваджено комендантську годину у період з 23 серпня 2022 року 19:00 до 25 серпня 2022 року 07:00.
У зв'язку із чим, усі судові засідання, які призначені на 24 серпня 2022 року, було знято з розгляду. Відповідне повідомлення розміщено на офіційній сторінці Господарського суду Харківської області.
На підставі вищезазначеного, підготовче засідання у справі №922/483/22, призначене на 24 серпня 2022 року о(б) 12:00, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.08.2022 повідомлено сторін, що наступне підготовче засідання у справі призначено на 14.09.2022.
31.08.2022 через канцелярію суду від керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 надійшов лист (вх.№8932 від 31.08.2022) разом з копіями запитів, довідки та відповіді на запити щодо місця проживання чи перебування Фізичної особи ОСОБА_1 .
06.09.2022 через канцелярію суду від представника Харківської міської ради надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх.№9237 від 06.09.2022) та відзив на позовну заяву (вх.№9238 від 06.09.2022).
В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду представник Харківської міської ради посилається на те, що прокурором при зверненні з позовом не доведено та не обґрунтовано наявності у нього підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді тобто не додержано вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.
Як стверджує представник 1-го відповідача, нормами процесуального права та Закону України «Про прокуратуру» не передбачено самостійного звернення прокурора в якості позивача лише з підстав, що уповноважений орган визначений прокурором як відповідач та, на думку прокурора, вчиняє дії, які негативно впливають на інтереси громади. Звертаючись до суду з цим позовом Слобідською окружною прокуратурою м. Харкова не надано можливості ані Харківській міській раді, ані Управлінню комунального манна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради будь-яким чином відреагувати на зазначені прокурором порушення, на його думку, інтересів держави.
У відзиві на позовну заяву представник 1-го відповідача зазначив, що рішення Харківської міської ради «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 26.10.2016 №412/16, зокрема, п. 57 додатку до цього рішення, яким нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 21 кв.м в будинку літ. «Б-1», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Московський, 68, підлягало приватизації шляхом викупу ФОП Волковим Є.О., прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. При прийнятті рішення «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 26.10.2016 №412/16 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та «Про місцеве самоврядування в Україні», а також Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11. Таким чином, Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації спірного нежитлового причіпними.
На переконання 1-го відповідача, позовна вимога про визнання незаконним та скасування п. 57 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» сама по собі не призведе до поновлення прав Харківської міської територіальної громади, відновлення володіння, користування або розпорядження нею спірним майном, а отже, нс с ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова. Також, прокурором не конкретизовано який саме «суспільний інтерес» (або публічний інтерес, або суспільну потребу, необхідність, ціль, мету тощо) переслідує в даному випадку витребування нежитлового приміщення у добросовісного власника (власників), та чи пропорційне (співрозмірне) таке витребування відповідному конкретно визначеному суспільному інтересу. Оскільки в протилежному випадку, при застосуванні такого заходу не буде дотримано необхідного балансу, а особи, про яких йдеться, а саме відповідачі у вказаній справі №922/483/22, понесуть індивідуальний і надмірний тягар.
Також представник 1-го відповідача зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2022 відкладено підготовче засідання на 05.10.2022.
15.09.2022 через канцелярію суду від представника Харківської міської ради надійшла заява (вх.№9776 від 15.09.2022) про застосування строків позовної давності.
В обґрунтування заяви представник Харківської міської ради зазначив, що оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 01.11.2016. Отже, позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання сесії Харківської міської ради або оприлюднення цього рішення - тобто 26.10.2016 та 01.11.2016 відповідно. З матеріалів справи не вбачається обґрунтування тих причин, які вплинули на можливість прокурора протягом значного періоду часу дізнатися про підстави для прийняття та зміст оскаржуваного рішення, за наявності для цього відповідних повноважень. Прокурор не навів обставин, за яких він не міг раніше довідатися про вказані порушення.
Також, на думку представника 1-го відповідача, інформація про зазначені у цій позовній заяві порушення (на думку позивача) була у володінні прокуратури ще до постановления ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 про тимчасовий доступ до речей і документів, а метою вилучення відповідних документів було їх збереження та проведення по ним ряду експертиз. Проте, прокурор лише у лютому 2022 року звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою. Відтак, у органів прокуратури починаючи з прийняття та опублікування оскаржуваного рішення міської ради, здійснення правочину щодо купівлі-продажу відповідного об'єкта тощо, а також протягом проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017221080000002 від 04.01.2017, були усі правові підстави та можливості з'ясувати всі необхідні обставини та звернутися до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності.
21.09.2022 через канцелярію суду від керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова надійшла відповідь на відзив Харківської міської ради (вх.№10303 від 21.09.2022) та заперечення на заяву Харківської міської ради про застосування строку позовної давності (вх.№10296 від 21.09.2022).
У відповіді на відзив прокурор зазначив, що у даному випадку ФОП Волков Є.О жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 07.10.2016 по 18.10.2016, тобто по день подачі листа підприємцем до міської ради для приватизації, не здійснив, навіть не звертався та не отримував дозволу на такі поліпшення. Окрім цього, вартість майна зазначена у звіті про оцінку нерухомого майна станом на 31.10.2016 відносно оцінки зазначеної в Договорі оренди №1947 від 07.10.2017 зменшилась на 660,00 грн., що підтверджує відсутність поліпшень. У звіті про оцінку майна, договорі купівлі-продажу, заяві підприємця з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. ФОП Волков Є.О. до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради не подав документи, передбачені п.2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містили б інформацію стосовно невід'ємних поліпшень, здійснених за час оренди, під час приватизації. Таким чином, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним.
Також, як зазначив прокурор, спосіб захисту, обраний прокурором у справі №922/483/22 є повним та ефективним, а позовні вимоги відповідають принципу процесуальної економії, тобто забезпеченню відсутності необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, оскільки стосуються як самого рішення міської ради, так і наслідків набуття права власності на це майно - договору купівлі-продажу та повернення майна. Тобто задоволення вимог призведе до повного та ефективного захисту інтересів держави. Крім того, посилання заявника щодо необхідності застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.04.2021 у справі №922/1030/20, необґрунтовані, оскільки у дій справі судом розглядалось питання щодо визнання недійсним рішення міськради без надання оцінки наслідкам права власності - договору купівлі-продажу та повернення майна.
В запереченнях на заяву Харківської міської ради про застосування строку позовної давності прокурор зазначив, що за змістом вказаних норм для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про такі обставини. З урахуванням того, що прокурор у даній справі є самостійним позивачем, то строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право. Таким чином, у разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як стверджує прокурор, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017221080000002 від 04.01.2017, внесено до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення працівниками Товарної Біржі «Євромаркет», ТОВ «Український зодчій», ОК «ЖБК «ТЕРРА ВІЛЛА», якими внесено недостовірні відомості до документів щодо продажу нежитлових будівель пансіонату «Комунальник», розташованому за адресою: с. Петрівське Вовчанського району Харківської області, вул. Вовчанський шлях, 13, щодо його ринкової вартості, суттєво її занизивши. Внаслідок чого з власності територіальної громади міста Харкова вказані будівлі відчужені у приватну власність не за ринковою вартістю, як це передбачено чинним законодавством, чим громаді спричинені матеріальні збитки, що є тяжкими наслідками. Проте, сам по собі факт реєстрації певних відомостей у ЄРДР не свідчить про обізнаність прокурора із протиправним характером вибуття спірного майна, розташованого саме за цією адресою, з власності територіальної громади м. Харкова, а лише свідчить про виконання прокурором вимог ст.214 КПК України щодо невідкладного внесення відомостей до ЄРДР після надходження повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Водночас, прокурор дізнався про факт порушення процедури продажу спірних нежитлових приміщень лише після отримання слідчим у кримінальному провадженні №420172201080000002 дозволу на тимчасовий доступ до приватизаційних справ, та вилучення їх копій в Управлінні ХМР на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19, в тому числі щодо приватизації спірного приміщення ФОП Волковим Є.О. Останнє пов'язано з тим, що встановити чи додержано передбачену Законом процедуру приватизації у кожному конкретному випадку за кожною окремою адресою можливо лише шляхом безпосереднього вивчення матеріалів кожної приватизаційної справи, зокрема, встановленням наявності в останній звернення з метою надання дозволу на поліпшення, наявності або відсутності дозволу на поліпшення, документального підтвердження наявності проведених поліпшень, оцінка майна, відповідні договори. Таким чином, порушення, які свідчать про незаконність набуття ФОП Волковим Є.О. нежитлового приміщення, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002 доказів - приватизаційної справи, у зв'язку з чим позовну давність пропущено з поважних причин.
З урахуванням викладеного, прокурор просить заяву представника Харківської міської ради про застосування строку позовної давності залишити без задоволення.
22.09.2022 через канцелярію суду представник Харківської міської ради надав разом із супровідним листом докази направлення заяви про залишення позову без розгляду сторонам по справі (вх.№10388 від 22.09.2022).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 відкладено підготовче засідання на 26.10.2022.
05.10.2022 через канцелярію суду від керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова надійшли заперечення на заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду (вх.№11190 від 05.10.2022).
У запереченнях на заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду прокурор зазначив, що твердження Харківської міської ради про необґрунтованість та недоведеність прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді не враховує наведеного у позовній заяві обґрунтування, в якому, серед іншого, зазначено про те, що з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси Харківської міської територіальної громади, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна, прокурор самостійно подає цей позов.
Як стверджує прокурор, його звернення до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності. Недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтересів держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави відповідно до ст.3 Конституції України. Нормами чинного законодавства не передбачено вимог щодо повідомлення прокурором відповідача про намір звернутися до суду з відповідним позовом.
З урахуванням викладеного, прокурор просить заяву представника Харківської міської ради про залишення позову без розгляду залишити без задоволення.
17.10.2022 через канцелярію суду керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова разом із супровідним листом надав копію запиту до Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та докази направлення запиту (вх.№11762 від 17.10.2022).
01.11.2022 через канцелярію суду керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова разом із супровідним листом надав копію запиту до Міністерства соціальної політики України щодо обліку ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, та докази направлення запиту (вх.№12928 від 01.11.2022).
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-IX Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Присутній в судовому засіданні 23.11.2022 прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні 23.11.2022 представник Харківської міської ради заявляв про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності і просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідачі 2, 3 та 4 явку своїх представників в судове засідання 23.11.2022 не забезпечили, про причини неявки не повідомили, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України, не скористались, відзив на позов не надали. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Так, відповідно до частини 1 статті 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Згідно ч.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст.26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Слід зазначити, що суд повинен дотримуватися принципу змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, що передбачені статями 7, 13 ГПК України, а отже повинен вживати всіх заходів щодо забезпечення учасникам судового процесу рівних процесуальних прав, не позбавляючи їх можливості взяти участь у судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Савенкова проти України”, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, “Папазова та інші проти України”, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).
У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ашингдейн проти Великої Британії”).
При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об'єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв'язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв'язку потребує додаткового часу.
Водночас, у місті Харкові періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля здійснення належного повідомлення сторін про розгляд даної справи та забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ч.1 ст.195 ГПК України.
Так, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 23.11.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 21.02.2022 №1495 рішенням 12 сесії Харківської міської Ради народних депутатів 1 скликання від 28.09.1992 «Про комунальну власність міста» житловий будинок по проспекту Московському, 68, було включено до переліку об'єктів комунальної власності м. Харкова.
Рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11 затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, яка визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об'єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 рр. та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Згідно положень Програми приватизація майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради. Продавцем об'єктів приватизації є Харківська міська рада від імені територіальної громади міста в особі управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню. Приватизація об'єктів здійснюється, зокрема, шляхом викупу. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 26.10.2016 №412/16 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу.
Згідно п.57 додатку до вказаного рішення нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 21 кв.м в будинку літ.«Б-1», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Московський, 68, підлягало приватизації шляхом викупу Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем.
Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.
Відомості в Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.
У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (надалі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 68. Зазначена справа вилучена в повному обсязі, при цьому вона прошита та пронумерована.
Вивченням вказаної справи встановлено, що на підставі договору оренди від 07.10.2016 №1947, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем, у підприємця в оренді перебувало нежитлове приміщення першого поверху №18-1 в житловому будинку літ. “Б-1” загальною площею 21,0 кв.м., за адресою: м. Харків, просп. Московський, 68, право комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.07.2016.
Відповідно до п.3.1. розділу 3 договору оренди №1947 від 07.10.2016 вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 71120,00 грн. без ПДВ станом на 29.07.2016.
Згідно з п.4.8 договору оренди №1947 від 07.10.2016, орендар зобов'язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
Пунктом 5.3. договору оренди №1947 від 07.10.2016 передбачено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов'язання орендодавця відшкодувати їх вартість.
Пунктом 5.6. вказаного договору оренди № 1947 від 07.10.2016 визначено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Відповідно до п.10.1. розділу 10 “Строк дії та умови зміни, розірвання Договору” договір діє з 07.10.2016 до 07.09.2019.
18.10.2016 Фізична особа-підприємець Волков Євген Олександрович звернувся до Управління комунального майна ради з листом (вх.№18331 від 18.10.2016), у якому просив дозволити приватизацію вказаного приміщення.
При цьому, як стверджує прокурор, до вказаної заяви не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.
За результатами розгляду вказаного листа Харківською міською радою прийнято рішення, а саме п.57 Додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'ємів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 №412/16, міська рада дозволила приватизувати вказаний-об'єкт нерухомого майна шляхом викупу.
На виконання вказаного рішення Фізична особа-підприємець Волков Євген Олександрович звернувся із заявою про приватизацію №3395 від 28.10.2016 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Крім того, 27.10.2016 Фізична особа-підприємець Волков Євген Олександрович звернувся до Управління комунального майна з листом №б/н (вх.№19096 від 27.10.2016), у якому просив оцінку для приватизації вказаного майна провести суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Бєлих Б.М.
Розглянувши зазначений лист, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось з листом від 31.10.2016 №17968 до суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 з пропозицією провести оцінку спірного нежитлового приміщення, на підставі договору з Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем.
На підставі вказаного листа Фізична особа-підприємець Бєлих Б.М. складено звіт про оцінку майна від 31.10.2016, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31.10.2016 без ПДВ складає 70 460,00 грн.
У вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те чи проводились ремонтні роботи у спірному нежитловому приміщенні, в тому числі невід'ємні поліпшення.
10.03.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем укладено договір купівлі-продажу №5463-В-С.
В той же день, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем укладено договір про внесення змін до Договору № 5463-В-С відповідно до якого Фізична особа-підприємець Волков Євген Олександрович приватизував вказане нежитлове приміщення за 70 460,00 грн. без ПДВ (разом з ПДВ за 84 552,00 грн.).
У договорі купівлі-продажу №5463-В-С від 10.03.2017 зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №565/11 від 23.12.2011 та на підставі рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'ємів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 №412/16.
06.04.2017 сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі №5463-В-С, який засвідчує факт передачі за вищевказаним договором купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху №18-1 у житловому будинку літ.“Б-1”, загальною площею 21,0 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, просп. Московський, 68 та факт сплати коштів у повному обсязі за цим договором.
Проте, на переконання прокурора, рішення Харківської міської ради №412/16 від 26.10.2016 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі законів України “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 565/11 від 23.12.2011. Відповідно до системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках таких продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Як стверджує прокурор, у даному випадку Фізична особа-підприємець Волков Євген Олександрович жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 07.10.2016 по 18.10.2016, тобто по день подачі листа підприємцем до міської ради для приватизації, не здійснив, навіть не звертався та не отримував дозволу на такі поліпшення. Окрім цього, вартість майна зазначена у звіті про оцінку нерухомого майна станом на 31.10.2016 відносно оцінки зазначеної в договорі оренди №1947 від 07.10.2017 зменшилась на 660,00 грн., що підтверджує відсутність поліпшень. У звіті про оцінку майна, договорі купівлі-продажу, заяві підприємця з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. Фізична особа-підприємець Волков Євген Олександрович до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради не подав документи, передбачені п.2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містили б інформацію стосовно невід'ємних поліпшень, здійснених за час оренди, під час приватизації.
Таким чином, на думну прокурора, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним.
Також прокурор наголосив на тому, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв'язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об'єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об'єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об'єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись. Така ситуація з умисним не проведенням конкурсного продажу об'єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст.1 Закону України “Про приватизацію державного майна” та Програмі. При цьому, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізична особа-підприємець Волков Євген Олександрович були обізнані про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже в договорі купівлі-продажу наявні посилання на відповідні закони, у яких зазначено що таке право набувається лише за умови проведення невід'ємних поліпшень вартістю понад 25 відсотків вартості об'єктів приватизації, а Фізична особа-підприємець Волков Євген Олександрович таких поліпшень не проводив, відповідні документи не оформляв та до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не надавав.
Разом з цим, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 27.04.2017 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А. зареєстрованим за №1973 право власності на нежитлове приміщення перейшло до ОСОБА_1 .
Відповідно умов до договору купівлі-продажу від 27.04.2017, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) предано у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) спірне нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до п.4 вказаного договору продаж спірного нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, просп. Московський, 68, здійснено за 79 733,00 грн.
Як стверджує прокурор, з огляду на те, що Новобаварській окружній прокуратурі міста Харкова про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради Харківської області №412/16 від 26.10.2016 та про існування спірного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.03.2017 №5463-В-С стало відомо під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 після вилучення ряду приватизаційних справ, що відбулось 06.02.2019, в тому числі щодо приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 68, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Проте, сам по собі факт реєстрації певних відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань не свідчить про обізнаність прокурора із протиправним характером вибуття спірного майна, розташованого саме за спірною адресою, з власності територіальної громади м. Харкова, а лише свідчить про виконання прокурором вимог ст.214 КПК України щодо невідкладного внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після надходження повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Водночас, прокурор дізнався про факт порушення процедури продажу спірних нежитлових приміщень лише після отримання слідчим у кримінальному провадженні №420172201080000002 дозволу на тимчасовий доступ до цих договорів, та вилучення їх копій на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19, в тому числі щодо приватизації спірного приміщення Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Позиція суду щодо заяви Харківської міської ради про залишення позову без розгляду та здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі позивача.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
У ч.3 вказаної статті закріплено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, вказаними нормами Закону прямо передбачено право прокурора на звернення до суду в інтересах держави.
Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).
Крім того, у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).
Разом із цим, ст.62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.
Згідно з положеннями ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Таким чином, законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.
Крім того, Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як органи наділеними відповідними повноваженнями, не можуть обіймати декілька статусів у справі та виступати у якості як позивача, так і відповідача, оскільки є такими органами, які припустились порушень та виступають у якості відповідачів у справі.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.
Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Згідно з ст.327 ЦК України та ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відчуження об'єктів нерухомості комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно з ст.7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.
Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст.68 Конституції України (кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов'язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.
Як зазначив у позовній заяві прокурор, його звернення з позовною заявою спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна з комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 питання правомірності відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.
Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Таким чином, Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Аналогічна позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 у справі № 3-234/2018.
Згідно з ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак, у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які, як стверджує прокурор, негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подав вказаний позов.
Крім того, захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке, на думку прокурора, є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, в даному випадку правомірним є звернення до суду прокурора та визначення Харківської міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18.
Окрім цього, в позовній заяві зазначено, що звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність.
Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується лише до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п.70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Таким чином, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (відповідного суб'єкта владних повноважень), означає відсутність відповідного суб'єкта владних повноважень, якого належить повідомляти у порядку, визначеному абз.3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, посилання відповідача на необхідність застосування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, не обґрунтовані, оскільки склад спірних правовідносин у даній справі №922/483/22 є відмінним від складу правовідносин у справі №912/2385/18.
Так, у справі №912/2385/18 наявний суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, - відновлення законності у спосіб визнання недійсним частини договору та стягнення на користь бюджету надмірно сплачених коштів - Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області (позивач 1) та Східний офіс Держаудитслужби (позивач 2). У зв'язку з цим, належним до виконання прокурором є його обов'язок, відповідно до абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», направити попередньо, до звернення до суду, повідомлення про це такому суб'єктові.
Натомість, у даній справі №922/483/22 такий суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, відсутній, прокурором наведено підставу для представництва інтересів держави. У зв'язку з цим, для прокурора не може виникнути обов'язку направити до звернення з позовом до суду повідомлення про це особі, якій пред'явлено позовну вимогу, тобто відповідачу.
Таким чином, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурором дотримано процедуру, встановлену ч.ч.3 та 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
При цьому, оцінка факту наявності чи відсутності порушеного інтересу держави, а також порушень норм чинного законодавства лежить у площині вирішення судом спору по суті позовних вимог та не може бути підставою залишення без розгляду позовної заяви прокурора.
За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді в особі позивача та приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Харківської міської ради про залишення позову без розгляду.
Позиція суду щодо позовних вимог.
Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно з ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
У відповідності до ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
Згідно з ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування, а саме, самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.
Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ч.1 ст.144). На основі цього положення Конституції України в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (ч.1 ст.59).
Тобто, вирішення питання щодо приватизації об'єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях.
Частиною 3 статті 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Частиною 2 статті 16-2 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Відповідно до ч.2 ст.5-1 Закону України “Про приватизацію державного майна” об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж є об'єктами малої приватизації.
Згідно з частиною 1 статті 5-1 Закону України “Про приватизацію державного майна” з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у т. ч. разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремо індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно
У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (станом на час виникнення спірних правовідносин), викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Положеннями статті 10 цього Закону встановлено, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження.
Зазначений перелік публікується не пізніше, як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.18-2 Закону, приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Суд констатує, що спірні нежитлові приміщення, які Харківська міська рада Рішенням “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 №412/16, вирішила відчужити шляхом викупу Фізичній особі- підприємцю Волкову Євгену Олександровичу, про що зазначено у п.57 додатку до цього рішення, є окремим індивідуально визначеним майном, тобто відноситься до групи “А” об'єктів приватизації, та перебуває у комунальній власності міста Харкова.
В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/16 зазначено, що його прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №565/11 від 23.12.2011 (надалі - програма приватизації).
Згідно з ст.3 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (далі - у редакції, чинній на час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до ст.8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення), що полягає, зокрема, у встановленні ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
В ч.ч.1, 3 ст.11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” вказано, що викуп застосовується до об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Відповідно до ст.289 ГК України, орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
Рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11 затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, яка визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об'єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 рр. та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Згідно положень Програми приватизація майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради. Продавцем об'єктів приватизації є Харківська міська рада від імені територіальної громади міста в особі управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню. Приватизація об'єктів здійснюється, зокрема, шляхом викупу. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Пункт 5.6 укладеного між Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради договору оренди № 1947 від 07.10.2016 передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Разом з цим, згідно з п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439 (надалі - Порядок №439).
Згідно з п.8.1 Порядку №439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до п.8.2 Порядку №439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (надалі - Методика №1891).
Згідно з абз.6 п.73 Методики №1891 (у редакції, чинній на час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (надалі - Порядок).
Відповідно до п.1.1. Порядку №377, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід'ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
Відповідно до п.2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (надалі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Відповідно до п.2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Відповідно до системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що Харківська міська рада наділена правом прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради має право укласти відповідний договір купівлі-продажу, однак за умов дотримання відповідної процедури.
Зокрема, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме, продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
У даному випадку, Фізична особа-підприємець Волков Євген Олександрович звертаючись до Харківської міської ради з листом (вх.№18331 від 18.10.2016) про надання дозволу на приватизацію не додав до вказаного листа документів, передбачених п.2.2. Порядку, на підтвердження поліпшень орендованого майна.
Крім того, згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” основним критерієм визначення поліпшення майна, який дає право на його приватизацію шляхом викупу, є збільшення його вартісного показника, а саме, на 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, при цьому цей вартісний показник визначається суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
В даному випадку, відповідно до п.3.1. розділу 3 договору оренди №1947 від 07.10.2016 вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 71 120,00 грн. без ПДВ станом на 29.07.2016.
При цьому, з метою визначення вартості майна для приватизації Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до суб'єкта оціночної діяльності Бєлих Б.М. (лист від 31.10.2016 №17968) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень.
На виконання вказаного листа, ФОП Бєлих Б.М. складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 31.10.2016, відповідно до якого вартість відповідного майна станом на 31.10.2016 без ПДВ складає 70 460,00 грн.
Таким чином вартість майна, яке було предметом оренди за договором №1947 від 07.10.2016 не тільки не підвищилася на 25%, а навпаки зменшилася.
В матеріалах справи також відсутня інформація про ідентифікацію будь-яких поліпшень орендованого майно (якщо вони відбулися), як невід'ємних станом на час проведення приватизації.
Вказане додатково свідчить, що будь-яких поліпшень орендованого майна, тим більше на 25% його вартості, Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем на момент звернення з листом до Харківської міської ради про приватизацію майна не проводилося.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність доказів, які б підтверджували наявність у відповідачів права здійснювати приватизацію спірних нежитлових приміщень шляхом викупу.
Враховуючи наведене, рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'ємів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 № 412/16 в частині пункту 57 додатку до рішення прийнято з порушенням вимог ч.2 ст.5-1, ч.2 ст.16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна», ч.ч.1, 3 ст.11, п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №565/11 від 23.12.2011, тобто є незаконним, оскільки не спрямоване на досягнення мети, визначеної у зазначених Законах і Програмі приватизації, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
Посилання Харківської міської ради на відповідність оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування вимогам законодавства є безпідставними, оскільки здійснене судом правозастосування у спірних правовідносинах з питань приватизаційних процедур узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/623/20, а також сталою практикою Верховного Суду із розгляду аналогічних спорів.
Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.03.2017 №5463-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем, витребування у ОСОБА_1 нежитлового приміщення першого поверху №18-1, загальною площею 21,0 кв.м. в будинку літ. “Б-1”, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , та скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 та закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного майна».
В даному випадку договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.03.2017 №5463-В-С укладений з порушення вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та на підставі п.57 Додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'ємів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 №412/16, незаконність якого встановлена в даному судовому рішенні.
За таких обставин, Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем, укладаючи договір купівлі-продажу від 27.04.2017 з ОСОБА_1 , здійснено відчуження спірного нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , без достатньої на те правової підстави.
Зазначене також свідчить про обґрунтованість вимог прокурора про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.03.2017 №5463-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем, а також про обґрунтованість вимог прокурора про витребування у ОСОБА_1 нежитлового приміщення першого поверху №18-1, загальною площею 21,0 кв.м. в будинку літ. “Б-1”, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , та скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 та закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак, в процесі розгляду справи Харківською міською радою надано заяву про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог прокурора.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому, і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (вказаний висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 07.11.2018 у справі №372/1036/15).
У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (пункти 47, 48 постанови Великої Палати).
Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
В постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17 Великою Палатою Верховного Суду вищенаведений висновок було конкретизовано та зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:
1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з'ясувати усі обставини, пов'язані з фактом обізнаності та об'єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів.
При розгляді спору з подібних правовідносин, Верховним Судом в постанові від 20.04.2021 у справі №922/1030/20 зроблено висновок про те, що оскільки право власності територіальної громади м. Харкова на спірні нежитлові приміщення було порушено у момент їх вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого прокурором самостійно на захист цього порушеного права, пов'язується з моментом, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення прав територіальної громади м. Харкова (про факт вибуття майна з комунальної власності у володіння іншої особи).
В даному випадку, прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання незаконним та скасування п.57 Додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'ємів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 №412/16, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.03.2017 №5463-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем, 07.02.2022, про що свідчить штамп канцелярії Господарського суду Харківської області на першій сторінці позовної заяви.
Таким чином, позов подано прокурором через 5 років і майже 3,5 місяців з моменту прийняття спірного рішення Харківською міською радою та укладення на його підставі відповідного договору купівлі-продажу.
Прокурор в позовній заяві зазначає, що він дізнався про наявність відповідних порушень в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження за №42017221080000002 після вилучення ряду приватизаційних справ, що відбулось 06.02.2019.
Як стверджує прокурор, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Московський, 68, і після їх вивчення прокурор встановив наявність порушень під час здійснення приватизаційної процедури. Останнє пов'язано з тим, що встановити чи додержано передбачену Законом процедуру приватизації у кожному конкретному випадку за кожною окремою адресою можливо лише шляхом безпосереднього вивчення матеріалів кожної приватизаційної справи, зокрема, встановленням наявності в останній звернення з метою надання дозволу на поліпшення, наявності або відсутності дозволу на поліпшення, документального підтвердження наявності проведених поліпшень, оцінка майна, відповідні договори. Таким чином, порушення, які свідчать про незаконність набуття ФОП Волковим Є.О. нежитлового приміщення, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002 доказів, а саме приватизаційної справи, у зв'язку з чим позовну давність пропущено з поважних причин.
Розглянувши доводи прокурора, суд приходить до висновку про їх недоведеність, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що в мотивувальній частині ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 (яка розміщена в єдиному державному реєстрі судових рішень) в обґрунтування задоволення клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365-2 КК України йдеться про відчуження Харківською міською радою комунального майна шляхом викупу на підставі Програми приватизації та переліку рішень Харківської міської ради.
Проте, прокурором не доведено, з яких підстав він не мав можливості довідатися про порушення прав територіальної громади м. Харкова саме з часу відкриття кримінального провадження №42017221080000002 від 04.01.2017, оскільки із вказаної дати він не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів.
Із клопотання про надання доступу до речей і документів прокурор звернувся до суду лише в лютому 2019, тобто, через 2 роки з часу відкриття кримінального провадження, та через 2 роки і майже 3,5 місяця після прийняття спірного рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'ємів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 №412/16 в частині пункту 57 додатку до рішення.
Прокурором не доведено, з яких поважних причин ним не здійснено вказану процесуальну дію до сплину 3-х річного терміну з часу прийняття міською радою оскаржуваного рішення, тобто до 26.10.2019.
Крім того, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України, якими врегульовано позовну давність, та правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, позивач (у цьому випадку, прокурор) має не лише вказати, коли йому фактично стало відомо про порушене право, але й довести неможливість дізнатися про вказане порушення раніше зазначеної ним дати.
Згідно ч.17 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування України сесії зади проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
За положеннями ст.22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних друкованих виданнях. У друкованих засобах масової інформації можуть публікуватися офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інша публічна інформація відповідно до законодавства і на засадах, передбачених укладеним між такими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації договором.
Оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 26.10.2016.
Суд зазначає, що згідно з Законом «Про прокуратуру», що набрав чинності з 14.10.2014, а відтак, діяв на момент видачі спірного рішення від 26.10.2016, обсяг повноважень прокуратури дійсно зменшено порівняно з законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв'язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів та від 04.10.2011 №3/2гн Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".
За приписами частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України «Про прокуратуру», чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб'єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію, в тому числі в рамках кримінального провадження №42017221080000002, але до спливу строку позовної давності.
Будь-яких доказів ухилення суб'єктів владних повноважень від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять.
Крім того, з ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 про задоволення клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04.01.2017 вбачається, що станом на момент звернення до суду з відповідним клопотанням прокурору вже було відомо що продаж Харківською міською радою майна в передбачений спосіб шляхом викупу їх орендарями мають системний характер. Зазначене також засвідчує той факт що прокурору могло бути відомо про наявність відповідних порушень ще до подання такого клопотання.
За таких обставин, суд дійшов висновку що в процесі розгляду даної справи прокурором не наведено переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для врахування посилання прокурора на те, що органи прокуратури дізналися про незаконне відчуження комунального майна тільки після одержання доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002, оскільки прокурором не доведено, що інформацію про прийняття міською радою рішення від 26.10.2016 про відчуження спірного майна шляхом викупу він міг дізнатися в результаті вказаної ним процесуальної дії прокуратури тільки у 2019 році, хоча вказане кримінальне провадження було порушено 04.01.2017.
Саме по собі твердження прокурора про те, що встановити чи додержано передбачену Законом процедуру приватизації у кожному конкретному випадку за кожною окремою адресою можливо лише шляхом безпосереднього вивчення матеріалів кожної приватизаційної справи, не є належним доказом пропуску строку позовної давності з поважних причин.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 цієї Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Європейським судом з прав людини у справах Semenov v Russia, 17254/15, в п. 66, від 16.03.2021 року, Gavrilova v. Russia, 2625/17, п. 82, від 16.03.2021 надано оцінку підходу про відлік строку позовної давності з моменту перевірки прокурора або отримання інформації про порушення від прокурора. За висновками ЄСПЛ такий підхід: позбавляє закон про строки позовної давності його реальної сили; надає владі непропорційну перевагу (Zoubulidis V. Greece (no. 2), 36963/06, пп. 32 та 35, 25 червня 2009); наділяє позови держави фактично безстроковим статусом; сприяє правовій невизначеності на ринку нерухомості.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про пропуск прокурором строку позовної давності на звернення до суду із цим позовом.
Аналогічних висновків про пропуск прокурором строку позовної давності при розгляді спору у подібних правовідносинах та за аналогічних обставин справи дійшов Верховний Суд в постанові від 20.04.2021 у справі №922/1030/20 та в силу приписів ч.4 ст.236 ГПК України вони підлягають врахуванню судом при вирішенні цього спору.
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Під час розгляду справи судом встановлено обґрунтованість позовних вимог прокурора про визнання недійсним та скасування спірного рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'ємів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 № 412/16 в частині п.57 Додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.03.2017 №5463-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Волковим Євгеном Олександровичем, витребування у ОСОБА_1 спірного нежитлового приміщення першого поверху №18-1, загальною площею 21,0 кв.м. в будинку літ. “Б-1”, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , та скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на зазначене нежитлове приміщення з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 та закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак, з огляду на сплив строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, про застосування якої було заявлено 1-м відповідачем у справі, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зазначеного позову в повному обсязі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Водночас, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору покладається на позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Волкова Євгена Олександровича, Фізичної особи ОСОБА_1 про скасування рішення, визнання недійсним договору та витребування майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "05" грудня 2022 р.
Суддя Т.О. Пономаренко