05 грудня 2022 року Справа № 915/385/22
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" (юридична адреса: 43016, Волинська обл., Луцький р-н, м.Луцьк, вул.Ковельська, буд.22, оф.413, код ЄДРПОУ 40492581; електронна пошта: garantagro2016@ukr.net; електронна пошта представника позивача - адвоката Рабушко В.С.: ІНФОРМАЦІЯ_1),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" (юридична адреса: 57440, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Калинівка, Березанська ТГ, вул.Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 41107067; електронна адреса: vereschagynaM@rise.ua),
про: стягнення заборгованості у розмірі 201033,40 грн, -
29.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 19.09.2022 (вх.№4114/22), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" заборгованість у розмірі 201033,40 грн за виконанні роботи по Договору №9 про виконання робіт від 01.01.2020. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги у розмірі 8000,0 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022 - справу №915/385/22 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
20.10.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №19/10-1 від 19.10.2022 (вх.№4587/22), в якому він повідомив, що ним погашено суму основного боргу в повному обсязі та виклав свої заперечення щодо стягнення з нього витрат на оплату правової допомоги у розмірі 8000,0 грн та просить суд в частині позовної заяви щодо стягнення з ТОВ "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" заборгованості на користь ТОВ "ГАРАНТ-АГРО 2016" у розмірі 201033,40 грн - закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з ТОВ "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" судового збору у розмірі 3015,50 грн та витрат на оплату правової допомоги у розмірі 8000,0 грн. Та надав докази сплати ним заборгованості за Договором №9 про виконання робіт від 01.01.2020 на загальну суму 201033,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №2015 від 04.10.2022 на суму 190436,0 грн, №2016 від 04.10.2022 на суму 2001,80 грн, №2017 від 04.10.2022 на суму 8595,60 грн.
30.11.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява б/н від 30.11.2022 (вх.№5902/22), в якій він повідомив, що після відкриття провадження відповідач сплатив основну суму боргу в розмірі 201033,40 грн. Витрати на оплату правової допомоги у розмірі 8000,0 грн відповідачем не були сплачені. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги у розмірі 8000,0 грн, у зв'язку із відсутністю спору в частині стягнення основної суми боргу, повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 3015,50 грн.
Судом встановлено, що відповідачем 04.10.2022 здійснено оплату позивачу за виконанні роботи по Договору №9 про виконання робіт від 01.01.2020 на загальну суму 201033,40 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи:
- №2015 від 04.10.2022 на суму 190436,0 грн;
- №2016 від 04.10.2022 на суму 2001,80 грн;
- №2017 від 04.10.2022 на суму 8595,60 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було повністю оплачено заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості за виконанні по Договору №9 про виконання робіт від 01.01.2020 на загальну суму 201033,40 грн, однак вже після звернення позивача з позовом (29.09.2022) до суду та у день відкриття судом провадження у даній справі (04.10.2022).
До того ж, судом враховано, що вказані обставини підтвердженні відповідачем у відзиві на позовну заяву №19/10-1 від 19.10.2022 (вх.№4587/22), який надійшов до суду 20.10.2022 та позивачем у заяві б/н від 30.11.2022 (вх.№5902/22), яка надійшла до суду 30.11.2022.
Пунктом 2) ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За вказаних обставин, провадження у справі щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 201033,40 грн заборгованості за виконанні роботи по Договору №9 про виконання робіт від 01.01.2020, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У позовній заяві та у заяві б/н від 30.11.2022 (вх.5902/22) позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, а саме витрати на оплату правової допомоги у розмірі 8000,0 грн.
Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, ч.ч.4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, на підтвердження надання юридичних послуг у Господарському суді Миколаївської області при розгляді справи №915/385/22, надано:
- Договір про надання правової допомоги №26/04/22-02 від 26.04.2022;
- Акт здачі-приймання робіт №1 (надання послуг) до Договору №26/04/22-02 про надання правової допомоги від 26.04.2022;
- квитанція до прибуткового касового ордера №1 від 19.09.2022 на суму 8000,0 грн;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Рябушко В.С. №ЗП 002125 від 09.04.2019;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "ГАРАНТ-АГРО 2016" адвокатом Рябушко Вячеславом Степановичем Серія АР №1098687 від 18.09.2022.
Судом встановлено, що 26.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" (клієнт, позивач у справі) та адвокатом Рябушко Вячеславом Степановичем (адвокат) було укладено Договір про надання правової допомоги №26/04/22-02 від 26.04.2022, відповідно до п.1, якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором з питань стягнення заборгованості з ТОВ "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" за Договором №9 про виконання робіт від 01.01.2020.
Згідно п.п.1.1. вказаного Договору адвокат зобов'язується:
- надавати клієнту консультації з питань господарського права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом;
- надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах загальної, господарської, адміністративної юрисдикціях усіх рівнів, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи).
Відповідно до п.4.1. Договору вартість послуг адвоката становить фіксовану суму: 8000,0 (вісім тисяч) гривень за весь комплекс послуги у т.ч. консультування, підготовку та подачу до суду однієї позовної заяви та її супроводження у суді всіх інстанцій до набрання рішення законної сили, отримання виконавчих документів та направлення їх органам державної виконавчої служби, казначейства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву №19/10-1 від 19.10.2022 (вх.№4587/22) просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з нього витрат на оплату правової допомоги у розмірі 8000,0 грн та зазначив про наступне. Посилаючись на п.п.6.1., 6.2. Договору №9 про виконання робіт від 01.01.2020 відповідач вказує, що позивачем не було зроблено жодного звернення щодо урегулювання спору у досудовому порядку, не надіслано жодної претензії або вимоги, щодо наявності, на його думку, боргу у розмірі 201033,40 грн. Хоча етап досудового врегулювання чітко обумовлений договором та сторонами своїми підписами погодили всі його умови. Таким чином сторони погодили обов'язковість досудового врегулювання спорів. Відповідач посилаючись на ст.ст.626, 627, ЦК України та ст.222 ГК України вважає звернення до суду з позовною заявою - передчасним, оскільки сторонами договором було погоджено досудовий етап врегулювання спору. Виходячи з вказаного, витрати на правову допомогу взагалі б не мали місце, якщо б позивачем було дотримано узгоджену процедуру урегулювання спору. Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правову допомогу. Передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі №755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом приймається до уваги, що згідно ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч.3 ст.2 ГПК України).
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).
Суд, розподіляючи витрати пов'язані із розглядом справи, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи Договір про надання правової допомоги №26/04/22-02 від 26.04.2022 та Акт здачі-приймання робіт №1 (надання послуг) від 12.09.2022 до вказаного вище Договору, без зазначення в них конкретного переліку послуг, які надано, із зазначенням кількості витраченого часу на кожну з них, та відсутність претензій між сторонами та у відповідності до п.4.1. Договору встановлений в ньому фіксований розмір юридичних послуг у вигляді строго встановленої суми - 8000,0 грн, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат пов'язаних із розглядом справи у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При визначенні обсягу витрат пов'язаних із розглядом справи судом взято до уваги наступне: предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором виконання робіт, правовідносини за якими не викликають будь-яких складнощів; складність розрахунків незначна; справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; серед заяв по суті позивачем подано лише позовну заяву та заяву б/н від 30.11.2022 (вх.№5902/22); відповідачем визнано та сплачено заявлену суму до стягнення заборгованість (основний борг) у повному обсязі та у добровільному порядку в процесі розгляду справи судом; справа є типовою і нескладною, не потребувала значних витрат часу на підготовку позовних матеріалів, в тому числі не впливає на репутацію сторони, не пригортає публічний інтерес до справи.
Крім того, відповідно до п.4) ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно п.6.1. Договору №9 про виконання робіт від 01.01.2020 сторонами узгоджено, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України (п.6.2.).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем з метою досудового вирішення спору 28.04.2022 було направлено відповідачу вимогу про сплату боргу у розмірі 201033,40 грн б/н від 26.04.2022 з додатком та надано докази направлення вказаної вимоги, а саме поштову накладну від 28.04.2022, фіскальний чек від 28.04.2022 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.04.2022 з відміткою про отримання - 07.05.2022, як доказ направлення на юридичну адресу відповідача вимоги, проте в описі вкладення у цінний лист від 28.04.2022 про направлення Вимоги про сплату боргу від 26.04.2022 та Актів звіряння розрахунку за 2021 рік та за 2022 рік, зазначено іншу адресу, а саме в графі "Куди: ВУЛИЦЯ ІВАСЮКА, будинок 62, місто Івано-Франківськ, 76002".
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що заявленими до відшкодування витрати, пов'язаних із розглядом справи (витрати на оплату правової допомоги) у розмірі 8000,0 грн є завищеними, в даному випадку критерію розумності та співмірності витрат пов'язаних із розглядом справи (витрати на оплату правової допомоги), відповідає сума у розмірі 4000,0 грн.
Таким чином, відповідно до ст.129 ГПК України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 4000,0 грн витрати на професійну правничу допомогу, інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,0 грн покладається на позивача.
Позивач у своїй заяві б/н від 30.11.2022 (вх.№5902/22), також просив суд повернути сплачений ним судовий збір у розмірі 3015,50 грн.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень п.5) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви у даній справі позивачем сплачено 3015,50 грн судового збору за майнову позовну вимогу - стягнення 201033,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3072 від 14.09.2022.
Оскільки, судом закрито провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору щодо стягнення з відповідача на користь позивача 201033,40 грн основного боргу, то суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3015,50 грн (201033,40 грн х 1,5%), сплаченого ним за платіжним дорученням №3072 від 14.09.2022 на вказану суму.
У зв'язку з відрядженням судді Мавродієвої М.В., повний текст ухвали складено та підписано 05.12.2022.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, п.2) ч.1, ч.4 ст.231, ст.ст.234, 235 ГПК України, п.5) ч.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд, -
1. Закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" (57440, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Калинівка, Березанська ТГ, вул.Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 41107067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" (43016, Волинська обл., Луцький р-н, м.Луцьк, вул.Ковельська, буд.22, оф.413, код ЄДРПОУ 40492581) 4000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" (43016, Волинська обл., Луцький р-н, м.Луцьк, вул.Ковельська, буд.22, оф.413, код ЄДРПОУ 40492581) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3015,50 грн (три тисячі п'ятнадцять гривень п'ятдесят копійок) сплачений за платіжним дорученням №3072 від 14.09.2022.
5. Примірник ухвали з гербовою печаткою направити позивачу.
6. Копію ухвали направити відповідачу.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.12.2022.
Суддя М.В.Мавродієва