ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2022Справа № 910/7974/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі секретаря судового засідання Улахли О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна телерадіокомпанія України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бізнес Девелопмент»
про стягнення 1 747 763,91 грн.
за участі представників сторін:
від позивача - Мальований В.В.;
від відповідача - не з'явився.
Акціонерне товариство «Національна телерадіокомпанія України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бізнес Девелопмент» про стягнення 1 747 763,91 грн. основного боргу та нарахованих штрафних санкцій.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 позовну заяву Акціонерного товариства «Національна телерадіокомпанія України» прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено дату і час проведення підготовчого засідання та встановлено строки надання учасниками процесуальних документів.
Представником позивача 15.09.2022, 24.10.2022 та 15.11.2022 подавались Господарському суду міста Києва заяви про проведення судових засідань у режимі відеоконференції, у задоволенні яких відмовлено ухвалами від 16.09.2022, 31.10.2022 та 17.11.2022.
Відповідачем 04.10.2022 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на введення в Україні воєнного стану та відсутності доступу до орендованого приміщення.
Позивачем 24.10.2022 надано суду заперечення на відзив, яким (у тому числі) заперечено наявність форс-мажорних обставин з огляду на відсутність сертифікату торгово-промислової палати.
Відповідачем 17.11.2022 надано суду заперечення, якими по суті продубльовано доводи відзиву.
Позивачем 22.11.2022 надано суду роздруківки з Єдиного реєстру судових рішень місцевого суду у справах, що не мають відношення до розгляду даного спору.
З метою забезпечення процесуальних прав сторін розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово переносився.
У судовому засіданні 22.11.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті на 06.12.2022.
У судовому засіданні 06.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Сторонами у справі 05.08.2021 укладено договір оренди №299-7/4, за умовами якого позивачем надано відповідачу у платне строкове користування приміщення у будівлі по вулиці Бориса Грінченка 9 літера «А» у місті Києві загальною площею 1659,9 квадратних метрів.
Пунктом 3.2 договору №299-7/4 встановлено строк оренди з 05.08.2021 по 04.08.2022.
Представниками сторін у справі 05.08.21 підписано акт приймання-передачі визначеного пунктом 1.1 договору №299-7/4 від 05.08.2021 нерухомого майна.
Пунктом 3.5 договору №299-7/4 встановлено, що майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання акту приймання-передачі від орендаря орендодавцю. Форма акту повернення майна визначена додатком №3 до договору.
Матеріали справи не містять копії або оригіналу підписаного представниками сторін акту повернення майна позивачу.
Додатковою угодою №1 від 11.10.21 (текст додаткової годи містить явну технічну описку у даті укладення - 11.10.20) сторонами у справі погоджено подальший документообіг в електронній формі, у тому числі підписання актів-передачі наданих за договором послуг.
Відповідно до пункту 5 додаткової угоди №1 у випадку, коли відповідач протягом трьох днів з моменту отримання акту наданих послуг його не підписує, надані послуги вважаються прийнятими орендарем.
Сторонами у справі 12.04.2022 укладено додаткову угоду №2 до договору оренди №299-7/4 від 04.08.2021, якою погодили (у тому числі) призупинення зобов'язань сторін за договором з 24.02.2022 до 24.04.2022.
Третьою додатковою угодою від 16.06.2022 сторони у справі погодили дострокове розірвання договору з дати укладення цієї додаткової угоди відповідно до пункту 13.4 укладеного договору.
За умовою пункту 13.4 договору №266-7/4 від 04.08.2021 договір припиняється (у тому числі) внаслідок дострокового розірвання за взаємною згодою сторін, за ініціативою орендодавця чи за ініціативою орендатора.
Оскільки додатковою угодою від 16.06.2022 чітко не визначено за ініціативи якої з сторін відбулось розірвання, з урахуванням змісту пункту 1 цієї додаткової угоди, судом встановлено, що дострокове розірвання договору №266-7/4 відбулось за взаємною згодою сторін.
За розрахунком позовної заяви станом на дату припинення договору оренди існувала заборгованість відповідача, яка виникла за період часу з 01.01.2022 по 16.06.2022, зі сплати орендних платежів загальною сумою 1 430 059,29 грн.
Загальна сума боргу з орендної плати складається з щомісячних прострочених оплат: за січень - 200 271,00 грн., за лютий - 395 411,89 грн., за березень - 0,0 грн., за квітень - 96 274,2 грн., за травень - 481 371,00 грн. та за червень - 256 731,2 грн.
З фактом наявності простроченої заборгованості відповідач погодився лише частково за період часу з 01.01.2022 по 24.02.2022, тобто за січень та лютий.
У той же час, відповідно до відзиву відповідач не визнає нарахування в період часу з 25 лютого по 28 лютого 2022 року.
Судом перевірено розрахунок позивача за лютий 2022 року та встановлено вірність обчисленого розміру орендної плати в цілому за цей місяць. Пунктом 4.1 договору №266-7/4 від 04.08.2021 встановлено, що загальний розмір орендної плати складає 481 371,00 грн. за один місяць. Відповідно, за умовою договору орендна плата за лютий мала складати саме цю суму незалежно від кількості днів у цьому місяці. Додатковою угодою №2 сторони погодили призупинення виконання зобов'язань з 24.02.2022 до 24.04.2022. Відповідно, справедливим є розрахунок орендної плати за лютий виходячи з наступної формули: сума орендної плати поділяється на кількість днів у місяці та помножується на кількість днів фактичного виконання зобов'язань з урахуванням додаткової угоди №2 (481 371,00 поділити на 28 та помножити на 23 дорівнює 395 411,89 грн.). Саме суму 395 411,89 грн. відповідачем використано у розрахунках за лютий 2022 року.
Враховуючи наведене, судом встановлено вірність розрахунку позивача за лютий 2022 року та відхиллено заперечення відповідача у цій частині позовних вимог.
Судом також відхиллено і доводи відповідача в частині посилання на юридичний факт введення воєнного стану в Україні як на правову підставу невиконання власних грошових зобов'язань. Твердження про невикористання орендованого приміщення після 24.02.2022 не підтверджено жодним доказом. Більше того, надані відповідачем матеріали електронного листування як раз прямо підтверджують факт використання орендованого приміщення відповідачем. Зокрема, надана відповідачем копія листа від 02.06.2022 №23 є доказом знаходження в орендованому приміщенні майна самого відповідача та його клієнтів, у тому числі меблі, комп'ютерне обладнання тощо.
Крім того, судом відхиллено і доводи відповідача в частині неможливості потрапити до приміщень з огляду на посилені заходи охорони будівлі. Твердження про ненадання позивачем можливості потрапити до орендованих приміщень не підтверджуються жодним доказом. Натомість, це твердження також спростовується наданими саме відповідачем матеріалами листування, з якого вбачається пряма можливість використання приміщень за умови дотримання пропускного режиму. Матеріали справи не містять жодного доказу відмови позивача у наданні доступу визначеним відповідачем особам до орендованих ним приміщень.
В свою чергу, посилення заходів безпеки та ідентифікації осіб суд не може не визнати розумною та необхідною мірою в умовах воєнного стану.
Виходячи з наведеного, судом встановлено неможливість застосування до правовідносин сторін у справі правового регулювання частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.
Окремо суд має зазначити, що посилаючись до позитивно-правових приписів частини четвертої статті 762 Цивільного кодексу України відповідач мав щонайменше звернутись своєчасно до позивача з відповідною пропозицією.
Проте, матеріали справи не містять відповідних доказів. Більше того, відзив відповідача також не містить відповідного розрахунку розміру орендної плати за спірний період часу, який відповідач у даному випадку вважає справедливим.
Окремо суд звертає увагу, що дії позивача в частині фактичного звільнення відповідача на два місяці від сплати орендної плати (додаткова угода №2) є прямим доказом його добросовісності у даних господарсько-правових відносинах.
Суд також має зазначити, що частина боргу за січень та лютий 2022 року виникла до введення воєнного стану та була простроченою станом на 24.02.2022 (платіж за січень мав бути сплаченим не пізніше 15.01.2022, а платіж за лютий - у повному розмірі не пізніше 15.02.2022). Станом на час звернення до суду та на час прийняття рішення у справі прострочена заборгованість за перші два місяці поточного року погашено не було. Дана обставина характеризує дії відповідача як не добросовісні у розумінні статті 3 Цивільного кодексу України.
Питання припинення господарсько-правового договору найму регулюється статтею 291 Господарського кодексу України, якою, зокрема, не передбачену таку підставу припинення договору оренди чи зобов'язань сторони за цим договором, як введення воєнного стану.
Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
У даному випадку відсутні передбачені наведеною нормою правові підстави припинення договору №266-7/4 та звільнення відповідача від виконання своїх грошових зобов'язань.
Як зазначалось раніше, матеріалами справи підтверджено факт використання приміщень позивача відповідачем у червні 2022 року. Договір було розірвано за взаємною згодою сторін 16.06.2022. З урахуванням визначеного додатковою угодою №2 часового проміжку відповідач є зобов'язаним сплачувати орендну плату до моменту припинення цього договору.
Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Судом встановлено факт порушення відповідачем своїх господарсько-правових зобов'язань за договором №266-7/4 від 04.08.2021 в частині своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача та встановлено його фактичну та арифметичну вірність.
У той же час, суд не може погодитись з доводами відповіді на відзив в частині наявності підстав для утримання позивачем суми гарантійного платежу.
Дане питання сторони у справі врегулювали розділом п'ятим договору №266-7/4 від 04.08.2021.
Позивач стверджує, має право на утримання гарантійного платежу на підставі пункту 5.7 укладеного сторонами у справі договору, оскільки розірвання договору відбулось за ініціативою позивача внаслідок систематичного порушення відповідачем строків оплати вартості оренди.
У той же час, надана позивачем копія додаткової угоди від 16.06.2022 спростовує це твердження, оскільки за чітким визначенням пункту 1 цієї угоди сторони вирішили достроково розірвати договір. Текстова частина додаткової угоди від 16.06.2022 не містить жодного визначення на підтвердження позиції позивача. Натомість, за текстом додаткової угоди чітко визначається розірвання договору за взаємною згодою сторін.
Судом не приймається до уваги додана до відповіді на відзив копія листа без фізичного чи електронного підпису та без жодних доказів його відправлення, оскільки цей документ не має доказової сили.
У будь-якому випадку воля сторін визначається у перш за все текстом укладеного договору.
Таким чином, судом встановлено, що договір №266-7/4 від 04.08.2021 розірвано за взаємною згодою сторін, а у позивача відсутнє право на утримання гарантійного платежу.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення суми основного боргу частково (з вирахуванням суми гарантійного платежу 1 430 059,29 грн. - 481 371 грн.) у розмірі 948 688, 29 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки визначені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою не є штрафними санкціями за вчинене правопорушення суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат частково, зменшив розмір нарахувань позовної заяви на відповідні суми нарахувань на гарантійний платіж за період часу з 17.06.2022 до 15.08.2022, у розмірі 12 854,43 грн. трьох процентів річних та 115 503,37 грн. інфляційних втрат.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
За змістом положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 10.2 договору №266-7/4 від 04.08.2021 встановлено обов'язок відповідача у випадку прострочення сплати орендних платежів сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
У той же час, розділом 12 договору №266-7/4 від 04.08.2022 встановлено, що кожна з сторін звільняється від відповідальності за порушення свого зобов'язання внаслідок дії обставин непоборної сили.
Пунктом 12.3 укладеного сторонами у справі договору встановлено обов'язок заінтересованої сторони повідомити контрагента про обставини непоборної сили протягом 24 годин.
За умовою пункту 12.4 договору №266-7/4 від 04.08.2021 доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є відповідні документи, що видаються торгово-промисловою палатою України.
Торгово-промисловою палатою України 28.02.2022 ухвалено рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та опубліковано на власному інтернет-ресурсі лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено дію на території України форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідачем надано суду знімок екрану монітора комп'ютера, який відображає електронний лист, відправлений до електронної поштової скриньки відповідача, який містить текстове повідомлення про настання обставин непоборної сили та який датовано 24.02.2022.
Суд має зазначити, що лист відповідача не відповідає встановленим сторонами у справі додатковою угодою №1 вимогам в частині скріплення електронним підписом. За звичайних обставин цей лист судом було б не можливо прийняти у якості належного доказу у справі, проте у даному випадку, з урахуванням всіх фактичних обставин, що відбувались у країні 24.02.2022 та з урахуванням, що позивач не міг не знати про ці обставини, суд приймає електронний лист відповідача в якості належного доказу виконання умови пункту 12.3 укладеного сторонами у справі договору.
Окремо суд зазначає, що відсутність у даному випадку доказів належного повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин не позбавляє його права на звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання у формі сплати нарахованої пені, оскільки невиконання зобов'язання з повідомлення протягом 24 годин за умовою пункту 12.3 має встановленим договором правовим наслідком відшкодування збитків, а не застосування інших видів відповідальності.
У той же час, умови укладеного сторонами у справі договору не передбачають звільнення його учасників у випадку настання обставин непоборної сили від виконання власних зобов'язань. Дія відповідних обставин за умовами розділу 12 договору №266-7/4 лише звільняє його учасників від можливої юридичної відповідальності за їх невиконання.
Таким чином, твердження відповідача про звільнення його від виконання грошових зобов'язань за укладеним договором дією форс-мажорних обставин не відповідає фактичним та правовим обставинам справи та було судом відхиллено.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що у даному випадку відповідач за умовами укладеного договору не звільняється від виконання своїх зобов'язань в частині сплати вартості оренди, проте має бути звільненим від відповідальності за порушення своїх зобов'язань у формі сплати штрафних санкцій за період дії воєнного стану.
Враховуючи наведене, суд має відхилити позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за час дії воєнного стану на території України.
У той же час, суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від сплати пені за прострочення сплати орендної плати за січень та лютий місяці до моменту введення воєнного стану.
Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 958,19 грн.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бізнес Девелопмент» (03039, місто Київ, пров. Руслана Лужевського, 14, ідентифікаційний код 40681039) на користь Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (04119, місто Київ, вул. Іллєнка, 42, ідентифікаційний код 23152907) 948 688 (дев'ятсот сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 29 коп. основного боргу, 12 854 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 43 коп. трьох процентів річних, 115 503 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот три) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 5 958 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 19 коп. пені та 16 274 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 07 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншому - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 07.12.2022
Суддя Т.Ю.Кирилюк