ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.11.2022Справа № 910/5002/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр
відновлювальної енергетики «Альтернатива»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 2.401.407,53 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Мелконян Н.Г.
за участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача Корсун Ю.Ю., адвокат за довіреністю № 92-Д від 31.12.2021
Суть спору :
23.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр відновлювальної енергетики «Альтернатива» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 2.401.407,53 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 16618/01 від 26.02.2019, з подальшими змінами та доповненнями, позивачем в період з березня по жовтень 2020 року було відпущено відповідачу електричну енергію за «зеленим» тарифом на загальну суму 28.507.680,33 грн. У зв'язку з тим, що відповідачем, в порушення умов договору, оплата за поставлену електричну енергію здійснювалась невчасно та не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 2.401.407,53 грн, з яких 8.523,48 грн пені, 1.791.808,47 грн інфляційних втрат, 601.075,58 грн 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 16618/01 від 26.02.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5002/22 від 28.06.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
14.07.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/5002/22; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.08.2021.
03.08.2022 позивачем до суду подано заяву про проведення підготовчого засідання у справі № 910/5002/22 без участі представника позивача.
03.08.2022 відповідачем подано до суду відзив на позов, відповідно до якого останній просить в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на наступне. Обов'язок гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця за одночасної наявності двох обов'язкових умов: (1) отримання гарантованим покупцем підписаного продавцем акту купівлі-продажу електрон енергії; (2) затвердження регулятором розміру вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують дати отримання гарантованим покупцем актів купівлі-продажу, а отже не обґрунтовано дат виникнення зобов'язань відповідача з остаточної оплати електроенергії, тому в свою чергу відсутні підстави вважати, що наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України є обґрунтованим. За таких умов всупереч встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України строку, неправомірно нараховано пеню за прострочення оплати за період березень-жовтень 2020 року. На НЕК «Укренерго» покладено обов'язок по забезпеченню надходження грошових коштів гарантованому покупцеві для оплати останнім електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом у повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом, з урахуванням сплачених НЕК «Укренерго» грошових коштів в оплату вартості послуги. Матеріали справи не містять доказів того, що гарантований покупець не здійснив оплату платежів позивачу.
03.08.2022 відповідачем подано до суду клопотання, в якому останній просить суд, у разі постановлення рішення про задоволення позовних вимог, зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних до 1%.
04.08.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.09.2022.
11.09.2022 відповідачем до суду подано заяву про застосування строків позовної давності.
11.09.2022 відповідачем до суду подано клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».
29.08.2022 позивачем до суду подано відповідь на відзив та заяву про поновлення строку для подачі відповіді на відзив.
Суд у підготовчому засіданні 15.09.2022 повідомив позивачу про те, що останнім не пропущено строк для подачі відповіді на відзив, оскільки згідно ухвали про відкриття провадження у справі № 910/5002/22 від 20.07.2022 встановлено, що позивач має право подати відповідь на відзив у строк до закінчення підготовчого провадження, яке наразі триває у даній справі.
Суд розглянувши у підготовчому засіданні 15.09.2022 подані відповідачем клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відмовив в їх задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5002/22 від 15.09.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/5002/22 на 30 (тридцять) днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні на 29.09.2022.
20.09.2022 відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив.
28.09.2022 позивачем до суду подано заяву, в якій позивач просить суд провести підготовче засіданні без участі представника позивача, зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю.
19.09.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено, ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.10.2022.
17.10.2022 позивачем до суду подано пояснення на заяву відповідача про застосування стоків позовної давності до вимоги про стягнення пені, в яких вважає, що заява відповідача не підлягає задоволенню.
17.10.2022 позивачем до суду подано заяву, в якій позивач просить суд провести судове засіданні без участі представника позивача, зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю.
18.10.2022 позивачем до суду подано пояснення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, в яких вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
18.10.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.11.2022.
31.10.2022 позивачем до суду подано заяву, в якій позивач просить суд розглянути справу без участі представника позивача, зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю.
Позивач в судове засідання 01.11.2022 не з'явився.
Відповідач в судовому засіданні 01.11.2022 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
01.11.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.11.2022.
У судовому засіданні 15.11.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
26.02.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр відновлювальної енергетики «Альтернатива» (ВАД, позивач) було укладено договір № 16618/01 (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого, позивач зобов'язується продавати, а Державне підприємство «Енергоринок» зобов'язується купувати електроенергію, вироблену позивачем та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
05.07.2019 між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр відновлювальної енергетики «Альтернатива» укладено додаткову угоду № 395/01 до договору.
Додатковою угодою № 395/01 від 05.07.2019 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 у новій редакції.
31.03.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та відповідачем укладено додаткову угоду № 991/01/20 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди статті 1-7 договору викласти у новій редакції.
Так, відповідно до п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди № 991/01/20 від 31.03.2020 за цим договором продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам).
Відповідно до пункту 2.1. договору в редакції додаткової угоди № 991/01/20 від 31.03.2020 сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплатив вартість поставленої за період з березня по жовтень 2020 року електричної енергії, у зв'язку з чим за неналежне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню в розмірі 8.523,48 грн, 1.791.808,47 грн інфляційних втрат та 601.075,58 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 2.2. договору в редакції додаткової угоди № 991/01/20 від 31.03.2020 купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.
Відповідно до п. 2.3. договору в редакції додаткової угоди № 991/01/20 від 31.03.2020, продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4., 2.5. договору в редакції додаткової угоди № 991/01/20 від 31.03.2020 погоджено, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачам, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачам (пункт 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 991/01/20 від 31.03.2020).
Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору в редакції додаткової угоди № 991/01/20 від 31.03.2020 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було відпущено, а відповідачем прийнято електричну енергію на загальну суму 28.507.680,33 грн, що підтверджується наступними актами купівлі - продажу електроенергії
за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 3.010.735,49 грн,
за квітень 2020 року від 30.04.2020 року на суму 4.255.818,67 грн,
за травень 2020 року від 31.05.2020 року на суму 3.257.189,10 грн,
за червень 2020 року від 30.06.2020 року на суму 4.013.547,23 грн (враховуючи акт коригування від 23.11.2020 на суму 96.880,00 грн до акту купівлі продажу за червень 2020 року),
за липень 2020 року від 31.07.2020 року на суму 4.479.387,26 грн,
за серпень 2020 року від 31.08.2020 року на суму 3.861.960,49 грн,
за вересень 2020 року від 30.09.2020 року на суму 3.189.462,77 грн,
за жовтень 2020 року від 31.10.2020 року на суму 2.342.699,32 грн.
Судом не приймаються заперечення відповідача щодо не обґрунтування позивачем та не підтвердження відповідними доказами дати отримання актів купівлі-продажу електроенергії відповідачем, що є однією із підстав для здійснення оплати електроенергії, оскільки акти купівлі-продажу відповідачем підписані без зазначення дати їх підписання, відмінної від їх датування, тому відсутні підстави вважати, що ці акти могли бути отримані відповідачем в інші дати ніж зазначені в актах.
Згідно з п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги.
Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У п. 4.5. договору в редакції додаткової угоди № 991/01/20 від 31.03.2020 встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний (1) купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; (2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; (3) нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
29.04.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), було прийнято постанову № 902, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у березні 2020 року;
27.05.2020 НКРЕКП було прийнято постанову № 995, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у квітні 2020 року.
24.06.2020 НКРЕКП було прийнято постанову № 1211, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у травні 2020 року;
22.07.2020 НКРЕКП було прийнято постанову № 1435, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у червні 2020 року.
19.08.2020 НКРЕКП було прийнято постанову № 1600, якою затверджено розмір . вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у липні 2020 року.
23.09.2020 НКРЕКП було прийнято постанову № 1740, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у серпні 2020 року.
21.10.2020 НКРЕКП було прийнято постанову № 1937, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у вересні 2020 року.
20.11.2020 НКРЕКП, було прийнято постанову № 2138, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством "Гарантований покупець" у жовтні 2020 року.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за придбану у березні 2020 року електроенергію у строк до 04.05.2020 включно; за придбану у квітні 2020 року електроенергію - до 29.05.2020 включно; за придбану у травні 2020 року електроенергію - до 26.06.2020 включно; за придбану у червні 2020 року електроенергію - до 24.07.2020 включно; за придбану у липні 2020 року електроенергію - до 21.08.2020 включно; за придбану у серпні 2020 року електроенергію - до 25.09.2020 включно; за придбану у вересні 2020 року електроенергію - до 23.10.2020 включно; за придбану у жовтні 2020 року електроенергію - до 24.11.2020 включно.
Посилання відповідача на те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання не приймаються судом до уваги, оскільки за договором № 16618/01 від 26.02.2019 саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за відпущену електроенергію не проводив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 4.6. договору в редакції додаткової угоди № 991/01/20 від 31.03.2020 гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачам суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за відпущену електроенергію, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.
Враховуючи, що в силу умов договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі щодо кожного розрахункового місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця відпущеної електроенергії, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць продажу електроенергії за кожним платежем окремо.
Таким чином, початок позовної давності для нарахування пені необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання замовником кожного із цих зобов'язань.
З огляду на встановлені судом строки виконання зобов'язань відповідачем по сплаті відпущеної електроенергії та враховуючи умови договору пеня має нараховуватись за прострочення платежів
за березень 2020 року з 05.05.2020 по 05.11.2020;
за квітень 2020 року з 30.05.2022 по 30.11.2020;
за травень 2020 року з 27.06.2020 по 27.12.2020;
за червень 2020 року з 25.07.2020 по 25.01.2021;
за липень 2020 року з 22.08.2020 по 22.02.2021;
за серпень 2020 року з 26.09.2020 по 26.03.2021;
за вересень 2020 року з 24.10.2020 по 24.04.2021;
за жовтень 2020 року з 25.11.2020 по 25.05.2021.
Проте, з доданого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що позивачем здійснено розрахунок пені в сумі 8.523,48 грн на суму боргу 4.320.933,83 грн за період з 15.02.2021 по 21.02.2021. При цьому з розрахунку не вбачається які суми боргу та за які періоди включені до суми 4.320.933,83 грн на яку нараховано пеню.
При цьому, стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 згаданої статті).
Отже, штрафні санкції можуть бути розраховані та стягнені за рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, з урахуванням викладеного, строк позовної давності для звернення з даним позовом навіть за 1 (один) останній день нарахування пені за жовтень 2020 року (25.05.2021) спливає 25.05.2022.
Як вбачається зі штампу, який міститься на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява, вона подана до відправлення 16.06.2022.
Положеннями ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач заперечуючи проти позову просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем вимоги про стягнення 8.523,48 грн пені станом на день звернення до суду з позовом пропущено, в зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для розгляду клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті електроенергії, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.791.808,47 грн інфляційних втрат та 601.075,58 грн грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 601.075,58 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Суд перевіривши правильність здійснення позивачем нарахування інфляційних втрат встановив, що інфляційні втрати становлять 1.452.873,92 грн, що нараховані на заборгованість за відпущену електроенергію у наступні періоди
за березень 2020 року - 72.344,35 грн (за обґрунтованим розрахунком позивача);
за квітень 2020 року - 291.149,74 грн (за розрахунками суду; позивач при здійсненні нарахування інфляційних втрат на суму 2.169.740,00 грн здійснив нарахування за період з квітня по серпень 2021 року, що є помилковим та нарахування на дану суму слід проводити лише за квітень 2021 року, оскільки 28.04.2021 відповідачем здійснено часткову оплату боргу);
за травень 2020 року - 361.179,23 грн (за обґрунтованим розрахунком позивача);
та червень 2020 року - 476.349,42 грн (за обґрунтованим розрахунком позивача);
за липень 2020 року - 543.709,18 грн (за обґрунтованим розрахунком позивача);
за серпень 2020 року - 0,00 грн (позивачем не здійснено нарахування).
Суд приходить до висновку, що інфляційні втрати в сумі 8.251,22 грн на заборгованість за вересень 2020 року та в сумі 9.231,99 грн на заборгованість за жовтень 2020 року нараховані позивачем з порушенням наведених вище вимог, оскільки
на суму боргу за вересень 2020 року, яка станом на 30.10.2020 становила 634.709,23 грн, нараховано інфляційні втрати за листопад 2020 року, без врахування того, що 05.11.2020, 08.11.2020, 09.11.2020 здійснювались часткові оплати відповідачем;
на суму боргу за жовтень 2020 року, яка станом на 30.11.2020 становила 1.025.777,14 грн, нараховано інфляційні втрати за грудень 2020 року, без врахування того, що 02.12.2020, 03.12.2020, 07.12.2020, 09.12.2020 здійснювались часткові оплати відповідачем.
Отже, інфляційні втрати нараховані на суми боргу, за якими прострочення мало менше півмісяця.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.452.873,92 грн інфляційних втрат та в іншій частині інфляційних втрат в позові слід відмовити.
Клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних до 1% підлягає відхиленню з огляду на наступне
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Оскільки умовами договору не визначено розмір процентів річних позивачем пред'явлено вимогу про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 902/417/18 були вимоги про стягнення іншого розміру процентів річних (40% річних), що був визначений умовами договору. При цьому предметом розгляду у справі № 902/417/18 не були вимоги про стягнення інфляційних втрат.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилаються позивачі в обґрунтування своїх позовних вимог.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр відновлювальної енергетики «Альтернатива» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр відновлювальної енергетики «Альтернатива» (25014, м. Кропивницький, вул. Руслана Слободянюка, 227, код ЄДРПОУ 38693202) 1.452.873 (один мільйон чотириста п'ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят три) грн 92 коп. інфляційних втрат, 601.075 (шістсот одна тисяча сімдесят п'ять) грн 58 коп. 3% річних, 30.809 (тридцять тисяч вісімсот дев'ять) грн 24 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 02.12.2022.
СуддяВ.В. Сівакова