Справа №672/830/22
Провадження №2/672/353/22
05 грудня 2022 року м.Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої - судді Пономаренко Л.Е.,
за участю секретаря судового засідання Ратушняк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городку Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на Ѕ частку в порядку спадкування за заповітом та на Ѕ частку в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх вимог зазначила, що дане домоволодіння побудовано у 1966 році. Після смерті баби, позивачка, як спадкоємець за заповітом на Ѕ частку та за законом на Ѕ частку спадкового майна прийняла спадщину, однак не оформила своїх спадкових прав, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на дане домоволодіння.
В судове засідання позивач не з'явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник Сатанівської селищної ради в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.
У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 , збудоване в 1966 році, згідно по господарського обліку с.Іванківці станом на 01.01.1992 належало ОСОБА_2 .
21.05.1992 ОСОБА_2 склала заповіт на ім'я онуків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за змістом якого заповіла все своє майно в рівних частинах по Ѕ кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
На момент смерті ОСОБА_2 разом з нею проживали невістка ОСОБА_5 та онука ОСОБА_6 .
Брат позивачки ОСОБА_3 не вступав у свої спадкові права, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.
ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), як спадкоємець померлої не оформила спадщину. Постановою нотаріуса від 27.09.2022 у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом відмовлено через відсутність документів, що підтверджують їх родинні відносини як онуки та баби та відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно.
Рішенням Городоцького районного суду від 01.11.2022 встановлено факт, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 .
При вирішені питання щодо правомірності набуття майна в порядку спадкування ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 суд зазначає, що до застосування підлягають норми цивільного законодавства, що діяли на момент відкриття та прийняття спадщини, а саме - Цивільний Кодекс Української РСР в редакції 1963 року.
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ст.548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, то він визнається таким, що прийняв спадщину.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину, фактично вступивши в управління спадковим майном, що підтверджується довідкою Сатанівської селищної ради від 29.09.2022 №272.
Інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 не здійснив дій,спрямованих на прийняття спадщини і є таким, що не прийняв спадщину у встановлений законом строк.
Суд не погоджується з позицією позивача, що нею прийнято спадщину після смерті ОСОБА_2 за заповітом та за законом.
В силу ст.554 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.
ОСОБА_2 згідно змісту заповіту заповідала все своє майно в рівних долях ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , однак після її смерті ОСОБА_3 не прийняв спадщину, а ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління майном, застосуванню підлягають норми абзацу другого частини ст.554 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), тобто частка, яка б належала ОСОБА_3 у випадку прийняття ним спадщини переходить до іншого спадкоємця за заповітом, тобто ОСОБА_1 .
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку із цим суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Встановивши, що в даних відносинах діє інститут прийняття спадщини за заповітом, суд приходить до висновку, що посилання позивача на прийняття ним Ѕ частини спадщини після смерті ОСОБА_2 за законом є помилковим і захисту підлягає право спадкоємця за заповітом.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).
При цьому, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 згідно записів в погосподарських книгах належав житловий будинок АДРЕСА_1 , однак за життя вона не скористалась своїм правом оформити право власності на цей будинок.
Позивачка оформити право власності на домоволодіння не може, оскільки спадкодавицею за життя не виготовлявся правовстановлюючий документ на нього.
Чинне законодавство не встановлює обов'язку вводити в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт
В технічному паспорті, виготовленому на ім'я ОСОБА_1 зазначено рік забудови будинку - 1966 рік.
Згідно звіту технічного стану спірного житлового будинку, будинок знаходиться в задовільному стані та придатний для проживання.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому наявні достатні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 89, 206, 263-265, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння яке розташоване по АДРЕСА_1 , до складу якого входить: глиновалькований житловий будинок «А», загальною площею 58,4 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., гновалькована літня кухня «Б» площею 40,6 кв.м., камінний хлів «В» площею 10,4 кв.м., камінний хлів «Г» площею 51,3 кв.м., металева огорожа «N» в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду безпосередньо або через Городоцький районний суд Хмельницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: ОСОБА_9 , місце знаходження: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Сатанівська селищна рада Хмельницької області, місце знаходження: вул.Бузкова, буд. 135 Ж, смт.Сатанів Хмельницький район Хмельницька область, 32034.
Суддя Л.Е.Пономаренко