02.12.2022 Справа №607/17185/22
Номер провадження: 1-кс/607/5495/2022
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 від 07 жовтня 2022 року про закриття кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із скаргою на постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 від 07 жовтня 2022 року про закриття кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Подана скарга обґрунтована тим, що 02 грудня 2016 року близько 18.00 год. ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , де він перебував у своєму офісі на робочому місці, безпричинно затримали працівники патрульної поліції. Вони, всупереч закону, протягом тривалого часу намагалися без рішення слідчого судді вилучити в заявника та передати іншій особі належний йому на праві спільної власності автомобіль «Шевроле Епіка», номерний знак НОМЕР_1 , яким він щоденно користувався з 2009 року і сплачував одноосібно за нього кредит. Права, технічний паспорт на автомобіль, а також страховий поліс н своє ім'я ОСОБА_3 представляв працівникам поліції, однак на зауваження заявника щодо протиправності їхніх дій, працівники поліції не реагували і без будь-яких законних підстав, силоміць затримали його проти волі, застосувавши спеціальні засоби у вигляді кайданок та доставили в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області. Внаслідок застосування кайданок працівниками патрульної поліції заявнику ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження. Будь-яких документів про затримання останнього і застосування до заявника засобів примусового впливу не складалося і до будь-яких видів відповідальності він не був притягнутий, так як для цього були відсутні правові підстави.
ОСОБА_3 стверджує, що громадського порядку він не порушував, вів себе коректно, стримано, підкорявся вісім вимогам і командам працівників поліції, хоча вони були явно протиправні. Правдивість його слів повністю підтверджується записами з нагрудних відеокамер працівників поліції.
15 лютого 2017 року за заявою ОСОБА_3 за даним фактом прокуратурою Тернопільської області було відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 365 КК України № 42017210000000041. Однак, незважаючи на чудові докази у даній справі слідчі Тернопільської обласної прокуратури, а тепер уже і слідчі ДБР протягом шести років волокитять розслідування кримінального провадження, не бажають виконувати слідчі дії і прийняти по них законне рішення, фальсифікують матеріали справи та постійно намагаються безпідставно закрити дане кримінальне провадження. Всі постанови про закриття кримінального провадження були скасовані відповідними ухвалами слідчих суддів з наданням вказівок по справі, які є обов'язкові для виконання (ухвала від 09 січня 2018 року, слідчий суддя ОСОБА_6 , ухвала від 22 червня 2018 року, слідчий суддя ОСОБА_7 , ухвала від 02 квітня 2019 року, слідчий суддя ОСОБА_8 , ухвала від 19 грудня 2019 року, слідчий суддя ОСОБА_9 , ухвала від 20 травня 2020 року, слідчий суддя ОСОБА_10 , ухвала від 10 грудня 2020 року, слідчий суддя ОСОБА_11 , ухвала від 27 серпня 2021 року, слідчий суддя ОСОБА_12 ). водночас, виконання вказівок слідчих суддів по справі ігнорується, процесуальне керівництво прокуратурою Тернопільської області здійснюється формально.
Так, 07 жовтня 2022 року старший слідчий четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_4 в черговий раз виніс постанову про закриття кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року по п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Все це він зробив всупереч чинному законодавству, без об'єктивного дослідження всіх обставин справи, вивчення наявних доказів і обставин справи, дачі їм правової оцінки. На вказівки слідчого судді по ухвалі від 27 серпня 2021 року, а також вказівки, які надавалися слідчими суддями в попередніх ухвалах, ОСОБА_4 не звернув уваги. Складається враження, що вказаний слідчий взагалі не знає норм чинного законодавства, а при розслідуванні даного кримінального провадження явно вбачається його некомпетентність, халатність, волокита і небажання виконувати покладені на нього посадові обов'язки.
На сьогоднішній день при розслідуванні кримінального провадження № 42017210000000041 слідчим ОСОБА_4 не було з'ясовано і досліджено наступні обставини справи:
- чому працівники поліції встановивши, що ОСОБА_13 здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальної служби не прийняли до неї мір гідно чинного законодавства;
- не опитано працівників поліції, на якій підставі і згідно якого нормативного акту вони на протязі тривалого часу намагалися вилучити в заявника належний йому на праві спільної власності автомобіль «Шевроле Епіка», номерний знак НОМЕР_1 , яким, як було на місці встановлено, заявник володів на протязі восьми років, щоденно ним користувався, мав на нього всі необхідні документи (посвідчення водія, техпаспорт, страховий поліс) і крім цього, сплачував за нього кредит;
- не досліджено, чи відповідали дії працівників поліції вимогам ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) і чи було встановлено ними факт вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим ними було затримано особу не тільки без ухвали слідчого судді, а взагалі без будь-яких підстав;
- не було надано правової оцінки показам ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , зважаючи на наявність відеозапису події, де зафіксовано протилежні факти від тих, які вони висвітлювали;
- не досліджено факт, на якій саме підставі і у відповідності до якого нормативного акту, заявника, як особу, яка не вчиняла ніяких злочинів і правопорушень, не чинили опору чи непокори працівникам поліції, було насильно із застосуванням фізичної сили та спецзасобів у вигляді кайданок доставлено у відділ поліції, фактично на тривалий час позбавлено волі та ще й спричинено тілесні ушкодження внаслідок своїх неправомірних дій;
- не з'ясовано правові підстави застосування до заявника спеціальних засобів у вигляді кайданок, а також причини не складання при цьому відповідних документів, в тому числі і по його затриманню;
- не виконані в повному обсязі вказівки прокурора у кримінальному провадженні № 42017210000000041 ОСОБА_16 , в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України.
Таким чином, старший слідчий ОСОБА_4 не в повній мірі виконав вимоги ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження по ч. 2 ст. 365 КК України № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року.
Повідомлення про закриття вказаного кримінального провадження і копію постанови ОСОБА_3 отримав 24 листопада 2022 року і термінів оскарження постанови згідно ст. ст. 303, 304 КПК України, він не пропустив.
З огляду на вищевикладене, заявник просить прийняти подану скаргу до провадження і скасувати постанову старшого слідчого ДБР ОСОБА_4 від 07 жовтня 2022 року про закриття кримінального провадження № 42017210000000041 за ч. 2 ст. 365 КК України.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 подану ним скаргу підтримав, просив задоволити, оскільки вважає, що слідчим не виконано ухвали слідчих суддів, не усунуто розбіжності у показах свідків, не з'ясовано, які були законні підстави для його затримання та застосування кайданок, що мало наслідком позбавлення його волі та спричинення тілесних ушкоджень.
Старший слідчий четвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснював, що ознайомився з ухвалами слідчих суддів, якими скасовувалися постанови про закриття кримінального провадження, та врахував їх при прийнятті оскаржуваної постанови. Також пояснював, що виклик працівників патрульної поліції та їх приїзд на робоче місце заявника був правомірним, оскільки надійшло повідомлення про вчинення тяжкого злочину, викрадення транспортного засобу. Слідчий надав оцінку показам свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , працівники поліції допитувалися двічі, обов'язку слідчого повторно допитувати всіх свідків немає. Оцінивши зібрані матеріали цього кримінального провадження, слідчий дійшов до переконання про зміну правової кваліфікації кримінального провадження з ч. 2 ст. 365 КК України на ч. 1 ст. 371 КК України, про що виніс постанову. Також слідчий оглянув відеозапис із нагрудних камер поліцейських, який свідчить про те, що працівники патрульної поліції діяли в межах наданих їм повноважень, в їх діях можливо є склад дисциплінарного проступку, але не кримінального правопорушення.
Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , дослідивши долучені до скарги документи, оглянувши матеріали кримінального провадження за № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, які попередньо були витребувані, слідчий суддя дійшла наступних висновків.
Частиною 3 ст. 8 Конституції України гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді як судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Копію постанови старшого слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 від 07 жовтня 2022 року про закриття кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, заявник ОСОБА_3 отримав 24 листопада 2022 року та у встановлений процесуальним законом строк - 28 листопада 2022 року оскаржив її до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Щодо змісту оскаржуваної постанови, мотивів її прийняття, їх обґрунтування, то слідчий суддя звертає увагу на наступне.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
В ході судового розгляду слідчим суддею встановлено, що старшим слідчимчетвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України.
05 жовтня 2022 року старшим слідчимчетвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 прийнято рішення про зміну правової кваліфікації кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України, на правову кваліфікацію «за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України».
Рішення про зміну правової кваліфікації мотивоване тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що працівники поліції ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , опираючись на заяву дружини - ОСОБА_21 , наявність у ОСОБА_3 у володінні транспортного засобу, котрий за наявними документами належить ОСОБА_21 , оцінювали дії ОСОБА_3 як вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з викраденням транспортного засобу, а відтак застосовували захід забезпечення кримінального провадження - затримання (п. 8 ч. 2 ст. 131 КПК України), який є тимчасовим запобіжним заходом (ч. 2 ст. 176 КПК України), застосовується уповноваженою службовою особою до особи, що підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину. Воно полягає у примусовому і короткочасному (на строк не більше сімдесяти двох годин) позбавленні особи волі (ч. 1 ст. 211 КПК України) і здійснюється на підставах, в порядку та на строки, встановлені статтями 208-213 КПК України.
07 жовтня 2022 року постановою старшого слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 кримінальне провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю у діях працівників УПП в Тернопільській області ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які прибули на повідомлення про вчинення правопорушення за адресою: АДРЕСА_1 , ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України.
За змістом ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
При вирішенні зазначеної скарги слідчий суддя враховує положення ч. 2 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).
Положеннями п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні, окрім іншого, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування (ч. 5 ст. 38 КПК України).
Аналіз вищенаведених положень КПК України дає підстави для висновку, що рішенню про закриття кримінального провадження за будь-якою із підстав, що визначені у ч. 1 ст. 284 КПК України, має передувати повне, всебічне та неупереджене дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Крім того, за змістом ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Аналізом матеріалів кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України встановлено, що відомості про нього внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 17 лютого 2017 року згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/1875/17 від 15 лютого 2017 року, якою зобов'язано уповноважену особу ОВС СВ прокуратури Тернопільської області внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_3 , яка була отримана Тернопільською місцевою прокуратурою 16 грудня 2016 року № 1605.
У межах даного кримінального провадження слідчі неодноразово приймали рішення про закриття кримінального провадження, а саме: від 26 липня 2017 року - постанову слідчого скасовано ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/15326/17 від 09 січня 2018 року; від 30 березня 2018 року - постанову слідчого скасовано ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/6879/18 від 22 червня 2018 року; від 25 січня 2019 року - постанову слідчого скасовано ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/3802/19 від 02 квітня 2019 року; від 29 жовтня 2019 року - постанову слідчого скасовано ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/28885/19 від 19 грудня 2019 року; від 07 лютого 2020 року - постанову слідчого скасовано ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/2019/20 від 20 травня 2020 року; від 19 жовтня 2020 року - постанову слідчого скасовано ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/10257/20 від 10 грудня 2020 року; від 10 червня 2021 року - постанову слідчого скасовано ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/14467/21 від 27 серпня 2021 року.
Слідчі судді у прийнятих ними рішеннях наголошували на тому, що з протоколів допиту працівників правоохоронних органів вбачається наявність протиріч у їхніх показах.Зокрема, одні стверджували, що ОСОБА_22 відмовився добровільно проїхати до відділення поліції, у зв'язку з чим до нього були застосовані кайданки, а інші зазначали, що до скаржника було застосовано кайданки як до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, проте протокол затримання останнього не складався. При цьому слідчий не врахував наявність таких протиріч, не перевірив наведені доводи та не з'ясував, чи були виконані належним чином вимоги ст. 37 Закону України «Про національну поліцію» (далі - Закон) щодо обмеження пересування особи та вимоги ст. 34 вказаного вище Закону щодо поверхневої перевірки, огляду особи та чи відповідали дії працівників правоохоронних органів зазначеним нормам.
Водночас, як зазначено в оскаржуваній постанові та слідує з матеріалів кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що працівники поліції ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , опираючись на заяву дружини - ОСОБА_21 , наявність у ОСОБА_3 у володінні транспортного засобу, котрий за наявними документами належав ОСОБА_21 , оцінювали дії ОСОБА_3 як вчинення кримінального правопорушення пов'язаного з викраденням транспортного засобу, а відтак застосовували захід забезпечення кримінального провадження - затримання, який є тимчасовим запобіжним заходом та який застосовується уповноваженою службовою особою до особи, що підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину.
Відеозапис з нагрудних камер поліцейських, який оглядався слідчим, а також слідчим суддею в ході розгляду скарги ОСОБА_3 підтверджує такі висновки слідчого та з нього слідує, що заявник на прохання працівників поліції проїхати з ними у відділок для з'ясування всіх обставин спочатку відмовлявся, мотивуючи тим, що має зустрітися з адвокатом, з яким і приїде до відділку поліції, однак в подальшому погодився на пропозицію патрульних поліцейських, у зв'язку з чим перед посадкою до їх службового автомобіля працівники патрульної поліції провели поверхневий огляд заявника та в подальшому затримання шляхом його тимчасового обмеження у пересуванні із застосуванням спеціальних засобів - кайданок. Вказані дії проводилися у відповідності до ст. ст. 34, 37, 45 Закону України «Про національну поліцію».
Наведені норми цього Закону редакції, чинній на 02 грудня 2016 року передбачали, що: поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу (ч. 1 ст. 34 Закону); поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими Законами України. Тимчасове обмеження пересування особи та перенесення або перевезення речі негайно припиняється, якщо немає необхідності здійснювати такий захід (ч.ч. 1, 6 ст. 37 Закону); поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом. Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки у разі, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку. Загальні правила застосування спеціальних засобів: 1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються серед іншого і під час затримання особи.
Разом з тим, як було з'ясовано слідчим з повідомлення Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України не затримувався, що свідчить не про відсутність підстав для затримання ОСОБА_3 , оскільки, як уже було зазначено вище, ОСОБА_13 повідомляла про вчинення останнім тяжкого злочину, а вказує на непрофесійність та формальний підхід працівників поліції до своїх службових обов'язків.
Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та було встановлено в судовому засідання, протокол у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 185 КУпАП щодо ОСОБА_3 не складався, оскільки заявник опору працівникам поліції не чинив. В судовому засіданні він неодноразово наголошував на тому, що є колишнім працівником правоохоронного органу, а тому після надання ним згоди проїхати до відділку поліції він виконував всі вимоги поліцейських, оскільки розумів наслідки невиконання їхніх вимог.
Крім того, слідчий описав у оскаржуваній постанові, що з матеріалів ЖЄО Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області за №38091 та №38102 від 02 грудня 2016 року вбачається, що 02 грудня 2016 року до ГУНП в Тернопільській області звернулась ОСОБА_21 з приводу викрадення у неї її колишнім чоловіком ОСОБА_3 автомобіля Шевроле Авео та документів на нього, а також її посвідчення водія. Крім того, заяву подав також ОСОБА_3 про те, що його колишня дружина ОСОБА_21 вчинила скандал по місцю його роботи. За результатами розгляду зазначених заяв відомості до ЄРДР не внесено, про що складено відповідний висновок.
Вказаний висновок свідчить про те, що повідомлення ОСОБА_13 про викрадення майна мало місце, у зв'язку з чим ОСОБА_3 був доставлений працівниками поліції у відділок. Однак з'ясування обставин того, чи викрадення автомобіля дійсно мало місце, встановлення обсягу прав ОСОБА_3 щодо транспортного засобу, титульним володільцем якого на час події була ОСОБА_13 , як і вивчення питання про те, чи є це майно спільною сумісною власністю подружжя та чи перебуває воно під судовим спором не входило до компетенції працівників патрульної поліції.
На переконання слідчого судді, слідчим зроблено правильний висновок про те, що працівники поліції доставляючи ОСОБА_3 до Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, не мали наміру незаконно затримати останнього, оскільки по прибуттю до установи склали відповідні рапорти та передали заявника до слідчого органу досудового розслідування для подальшого складання відповідних процесуальних документів. Більше того, виявлені у володінні ОСОБА_3 транспортний засіб та документи на нього, свідчили про правдивість заяви дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_21 про викрадення останнього, що дозволяло на місці події оцінити вищевказані факти як вчинення кримінального правопорушення. За таких обставин прямий умисел працівників поліції на незаконне затримання ОСОБА_3 виключається оскільки вони прагнули припинити вчинення злочину, запобігти втечі підозрюваної особи та втраті рухомого майна - транспортного засобу.
Отож, встановлені слідчим суддею та перелічені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що слідчим всебічно, повно й неупереджено досліджені всі обставини кримінального провадження, оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 110 КПК України, містить зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Доводи ОСОБА_3 про те, що слідчим не були проведені всі необхідні слідчі дії для повного з'ясування обставин у справі не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів кримінального провадження. Мотиви скарги базуються на суб'єктивній думці заявника, яка фактично ґрунтується на непогодженні з самим рішенням слідчого та висновками, зробленими останнім при оцінці доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, а не з встановленими обставинами справи чи неповнотою досудового розслідування. Проте незгода ОСОБА_3 з прийнятою слідчим постановою про закриття кримінального провадження з наведених у скарзі міркувань не є підставою для її скасування.
Слідчий суддя також звертає увагу, що згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється. Слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 КПК України, що слідує зі змісту ч. 2 ст. 40 КПК України.
Проаналізувавши постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя дійшла до переконання, що висновки слідчого про наявність підстав для закриття кримінального провадження ґрунтується на достатніх доказах, зібраних ним в ході досудового розслідування та підтверджуються матеріалами кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України.
На думку слідчого судді, слідчий правильно надав оцінку фактичним обставинам справи і наявним доказам, а також ним було обґрунтовано прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, оскаржувана постанова містить зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення діючого законодавства.
За таких обставин, у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 від 07 жовтня 2022 року про закриття кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, слід відмовити.
Згідно з ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Щодо тверджень ОСОБА_3 про те, що внаслідок застосування кайданок йому були спричинені страждання та завдані тілесні ушкодження, а дії працівників патрульної поліції в подальшому негативно відобразилися на його репутації, як керівника та колишнього працівника правоохоронного органу, то слідчий суддя роз'яснює, що порушене право чи інтерес підлягають захисту в судовому порядку шляхом звернення до суду з цивільним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 38, 40, 91, 110, 303-307, 284, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 від 07 жовтня 2022 року про закриття кримінального провадження № 42017210000000041 від 17 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та проголошено 06 грудня 2022 року о 16 год. 30 хв.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області ОСОБА_1