07.12.2022 Справа №607/11553/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участі секретаря судового засідання Бойко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса №143094 від 11.06.2021.
В обґрунтування позову зазначає, що 11.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №143094 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №3262709693-2 від 08.05.2018, укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24», у розмірі 10 710,00 грн. за період з 14.07.2018 по 03.06.2021, з яких: 2 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 584 грн. - заборгованість за відсотками; 8 076 грн. - пеня та 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. 04.02.2022 відкрито виконавче провадження. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса слід визнати таким, що не підлягає до виконання, оскільки нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, всупереч вимог Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ №1172 від 29 червня 1999 року, та за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості, зокрема і нотаріально посвідченого кредитного договору. Крім того, спірний виконавчий напис було вчинено поза межами трьохрічного строку з моменту виникнення у відповідача права вимоги за даним кредитним договором. Також, нотаріус не пересвідчився чи було отримано боржником вимогу про усунення порушень виконання кредитного договору та чи сплив 30 денний термін з дня отримання. Позивач не визнає та не погоджується із сумою заборгованості, зазначеною у виконавчому написі, що свідчить про те, що на момент його вчинення заборгованість була спірною. Таким чином, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Ухвалою судді від 05.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
На виконання вказаної ухвали 20.09.2022 позивачем усунуто недоліки.
Ухвалою судді від 21.09.2022 відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач 13.10.2022 отримав копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. У встановлений судом строк відповідачем відзиву не надано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи своїм правом надати письмові пояснення щодо позову не скористалися.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, керуючись наступним.
24.05.2017 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» було укладено Кредитний договір №3262709693, згідно умов якого кредитор надає позичальнику на умовах передбачених кредитним договором та/або додатками до нього кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредитору кредит та сплатити нараховані проценти у відповідності з графіком розрахунків (п.3 Договору).
08.05.2018 сторонами підписано Додаткову угоду №3262709693-2 до Кредитного договору №3262709693, відповідно до якої в порядку та на умовах, погоджених сторонами в договорі, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у формі фінансового кредиту на умовах зворотності, платності, строковості в розмірі 2 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 584 грн. Разом кредит становить 2 584 грн. відсотки за користування кредитом становлять: 0,973% денних, 29,190% місячних (із розрахунку 30 днів), 350,280% річних. Тип процентної ставки - фіксована (п.п. 1, 2 Угоди).
Згідно п. 3 Угоди, кредит з цільовим призначенням не споживчого характеру.
Відповідно до п.5 Угоди фінансовий кредит надається кредитодавцем позичальнику строком на 30 (тридцять) календарних днів в сумі 2 000 грн. з 08.05.2018 по 07.06.2018.
11.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис за номером в реєстрі 143094 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» невиплачені в строк грошові кошти за Кредитним договором №3262709693-2 від 08.05.2018 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» та ОСОБА_1 .
Заборгованість стягується за період з 14.07.2018 по 03.06.2021 у розмірі: 2 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 584 грн. - заборгованість за відсотками; 8 076 грн. - пеня та 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума заборгованості становить 10 710 грн.
На підставі оспорюваного виконавчого напису, 04.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. відкрито виконавче провадження ВП №68513682.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.
За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис вчинено після набрання законної сили вказаним вище судовим рішенням про скасування положень, на підставі яких його було вчинено, а саме пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Кредитний договір №3262709693-2 від 08.05.2018 укладений між сторонами, на виконання якого нотаріусом вчинено виконавчий напис, не був нотаріально посвідчений, що відповідачем не спростовано, а тому є таким, що не відповідав вимогам Переліку.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17 та постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі №172/1652/18.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №916/3006/17, які викладено у постанові від 02 липня 2019 року, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Суд встановив, що вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося на підставі звернення ТзОВ «Кредитні рішення Моней24» до приватного нотаріуса з недотриманням вимог щодо переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
З матеріалів справи не вбачається, що приватному нотаріусу при подачі заяви про вчинення виконавчого напису стягувачем було надано детальний розрахунок заборгованості з деталізацією строків її погашення, у зв'язку з чим, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед товариством, яка зазначена у написі, є безспірним.
Також, на увагу заслуговують доводи позивача стосовно не перевірки нотаріусом наявності повідомлення боржника про усунення порушень кредитного договору.
Так, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
У постанові від 13 жовтня 2021 року по справі №554/6777/17-ц Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису, про що зазначає Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20.
Відтак, судом встановлено, що нотаріус не мав належних і достатніх підстав вважати, що вимоги стягувача і борг, для стягнення якого кредитор просив вчинити виконавчий напис, є безспірними.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. У виниклому спорі заборгованість ОСОБА_1 є спірною.
Крім того, відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводи позивача про те, що виконавчий напис вчинено поза межами трьохрічного строку з дня виникнення права вимоги, передбаченого статтею 88 ЗУ «Про нотаріат», оскільки відповідно до пункту 5 кредитного договору, дата остаточного повернення кредиту 07.06.2018.
Зазначені обставини в сукупності вказують на те, що позовні вимоги є підставними, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 11.06.2021 за реєстровим номером 143094 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Кредитні рішення Моней24» грошових коштів в сумі 10 710 гривень таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 27 липня 2022 року у справі №686/28627/18, від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, та ін.
Згідно з матеріалами справи сторони договору про надання правової/правничої допомоги №393/22 від 08.08.2022 погодили, що клієнт ОСОБА_1 сплатить адвокату Кожем'яченко В.В. фіксовану суму гонорару у розмірі 12 000,00 грн. протягом 30 діб після закінчення виконавчого провадження на підставі відповідного рішення суду про визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (п.п. 3.5, 3.7 Договору).
Окрім того, позивач подав опис послуг, які надаються, до договору про надання правової/правничої допомоги №393/22 від 08.08.2022.
Суд зазначає, що відповідач ТзОВ «Кредитні рішення Моней24» у відповідності до ч.5 ст.137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подав.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, з ТзОВ «Кредитні рішення Моней24» на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений ним за звернення до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн. та 12 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 15, 16, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 11.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем за реєстровим номером 143094 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» грошових коштів в сумі 10 710,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» на користь ОСОБА_1 992,40 грн. судового збору та 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитні рішення Моней24», код ЄДРПОУ - 40462908, місцезнаходження - Бойківська, 4, м. Тернопіль.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження - АДРЕСА_2.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, місцезнаходження - АДРЕСА_3.
Повний текст рішення виготовлено 07.12.2022.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук