Справа № 729/794/22 Головуючий у 1 інстанції Булига Н. О.
Провадження № 33/4823/515/22
Категорія - ч.1 ст.173-2 КУпАП
06 грудня 2022 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Даценка О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2022 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 496,20 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 08 жовтня 2022 року о 07 год. 20 хв., ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання: в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурної лайки та погрози фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психічному здоров'ю.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Даценко О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що в справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї доньки, а мав місце лише конфлікт між ними.
Також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки його підзахисний не був присутній у судовому засіданні місцевого суду, а повний текст оскаржуваної постанови отримав лише 20 жовтня 2022 року.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, про час і місце розгляду справи були поінформовані належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. При цьому захисник Даценко О.М. надіслав до апеляційного суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі та задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.2 ст.294 КУпАП, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Як убачається зі змісту судового рішення, постанова щодо ОСОБА_1 була винесена 17 жовтня 2022 року. Строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду закінчився 27 жовтня 2022 року.
Проте, враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи, повний текст оскаржуваної постанови отримав лише 20 жовтня 2022 року, а 30.10.2022 року була подана апеляційна скарга, тому строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду підлягає поновленню.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми.
Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, виходячи із зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №558574 від 12.10.2022, ОСОБА_1 , 08 жовтня 2022 року, о 07 год. 20 хв., знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурної лайки та погрози фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психічному здоров'ю (а.с.1).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення ОСОБА_1 неправомірних дій та є одним із джерел доказів, відповідно до положень ст.251 КУпАП.
Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 (а.с.6) та протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується (а.с.5), відповідно до яких її батько - ОСОБА_1 вчинив із нею словесний конфлікт, у ході якого облив останню водою та один раз вдарив її віником по обличчю.
Твердження апелянта про відсутність у діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, також спростовуються й особистими поясненнями самого ОСОБА_1 (а.с.7), згідно яких він не заперечував факт конфлікту з ОСОБА_3 і того, що висловлювався нецензурно у бік своєї доньки.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки він учинив домашнє насильство по відношенню до своєї доньки, а саме вчинив дії психологічного характеру, висловлювався в її бік нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2022 року.
Апеляційну скаргу захисника Даценка О.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний