Справа № 638/17689/21
Провадження № 6/638/209/22
06 грудня 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю секретаря судового засідання - Орос (Поволяєвої) О.В., - Шевцової А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення Дзержинського районного суду від 18 лютого 2022 року по цивільній справі № 638/17689/21 за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
16 лютого 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про розстрочення виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2022 рокупо цивільній справі за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, в якій просить суд розстрочити виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2022 року на один рік.
Заяву мотивовано тим, що тяжка хвороба ОСОБА_1 та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 обумовлює значні фінансові витрати.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2022 року заява прийнята в провадження та призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник КП «Харківські теплові мережі», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2022 року, позов КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в розмірі 46851,92 грн. за період з 01 листопада 2018 року по 31 жовтня 2021 року, 3 відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1964,32 грн. та інфляційні витрати в розмірі 4670,05 грн. Рішення суду набрало законної сили.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч.1, 3 ст.435ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України, підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, якщо мова йде про відстрочення виконання судового рішення, то у такому разі, є якась надія, що в майбутньому зазначені обставини будуть усунуті, та вони більше не будуть ускладнювати або унеможливлювати виконання судового рішення.
Згідно пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).У свою чергу, таких конкретних обставин, які на даний час перешкоджають виконанню судового рішення і які будуть усунуті протягом року, заявником не наведено.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Шмалько проти України», право на справедливий судовий розгляд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося.
Отже, розстрочення виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Підстави для розстрочення виконання рішення повинні бути чітко встановлені та підтверджені відповідними доказами.
Також суд, зазначає, що через введений в Україні воєнний стан та тимчасовий перехід Дзержинського районного суду м. Харкова на дистанційний режим роботи, між призначенням до розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення та постановленням ухвали минуло більше дев'яти місяців, від позивача заява про видачу виконавчих листів по справі до суду не надходила, зважаючи на що суд робить висновок, що рішення Дзержинського районного суду від 18 лютого 2022 року, до примусового виконання звернуто не було, тобто відповідачам фактично надано дев'ятимісячний строк на добровільне виконання рішення суду.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що заява відповідачів про розстрочення виконання рішення суду є необґрунтованою та безпідставною, а тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 435 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення Дзержинського районного суду від 18 лютого 2022 року по цивільній справі № 638/17689/21 за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Орос (Поволяєва)