Справа №592/1381/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1074/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою
Іменем України
25 листопада 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/1381/22 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.06.2022, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимий
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 272 КК покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, пов'язані з дотриманням безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві строком на три роки та на підставі ст. 75 КК звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на три роки. В частині вирішення долі речових доказів, судових витрат вирок суду залишити без змін, оскільки суд першої інстанції з достатньою повнотою не врахував тяжкі наслідки кримінального правопорушення для потерпілої ОСОБА_10 , яка перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною, втратила чоловіка, основного кормільця в сім'ї та батька дитини, а також відсутність дозвільних документів на обладнання, де стався летальний випадок та безпідставно не призначив ОСОБА_9 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 272 КК.
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.06.2022 ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК, і йому призначене покарання із урахуванням ст. 69 КК у виді п'яти років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади, що пов'язані з дотриманням безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві. На підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на три роки. На підставі ст. 76 КК покладені обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи. Стягнуто на користь держави судові витрати в сумі 45109,20 грн.
Згідно вироку (з урахуванням ухвали від 15.06.2022), 26.08.2018 за адресою АДРЕСА_2 , де знаходився металевий ангар, у якому ФОП ОСОБА_9 здійснював підприємницьку діяльність з переробки пухо-пір'яної суміші, виявлено труп ОСОБА_11 , всередині машини для сушки пухо-пір'яної суміші, який у період часу з 25 до 26.08.2018 перебував на нічній зміні на вказаному виробництві. ОСОБА_11 неофіційно працював у ФОП ОСОБА_9 на договірних умовах згідно договору оренди обладнання № 1 від 03.05.2018. Машина для сортування пухо-пір'яної суміші є власністю ФОП ОСОБА_9 та не є заводського виробництва, а зроблена останнім власноруч в 2014 році, відповідні сертифікати та дозволи на її використання відсутні. Згідно «Переліку робіт з підвищеною небезпекою», затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15, до робіт з підвищеною небезпекою відносяться: п. 61 «Управління, завантаження та обслуговування дробарних, сортувальних, фасувально-пакувальних, просівальних, змішувальних, формувальних, затиральних, фільтрувальних, намотувальних, варочних, плавильних, сепараторних, очисних, обрізних, бурових, в'язальних, полірувальних механізмів», тому роботи, які виконував ОСОБА_11 , працюючи у нічну зміну з механізмом з переробки пуху та пір'я відносяться до категорії робіт з підвищеною небезпекою.
Внаслідок використання обладнання у своїй господарській діяльності ФОП ОСОБА_9 (сушки пухо-пір'яної суміші, сортувальної машини для пухо-пір'яної суміші, пральної машини для пухо-пір'яної суміші, машини для отпилювання пухо-пір'яної суміші, які були виготовлені власноруч, без дозвільних документів) призвело до смерті ОСОБА_11 .
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК, за обставин, викладених у вироку суду першої інстанції, в апеляційній скарзі прокурора не оскаржуються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого в санкції ч. 2 ст. 272 КК як обов'язкове, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Зокрема, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень (ст. 50 і 65 КК).
З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються мета, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
Так, відповідно ч. 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. На підставах, передбачених у ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 69 КК).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
КСУ у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання повинно бути домірним кримінальному правопорушенню»
Таким чином, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання (як основного, так і додаткового) чи від його відбування.
Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою (як зазначалось вище) є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 69 КК, в тому числі і до додаткового покарання, передбаченого в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини як обов'язкове, згідно якої за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
Визначаючи правові підстави для застосування до ОСОБА_9 положень ч. 2 ст. 69 КК, суд першої інстанції в повній мірі врахував зазначені вище вимоги закону.
Крім цього, як встановив суд першої інстанції, обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив кримінальне правопорушення з необережності, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, потерпіла ОСОБА_10 претензій до нього матеріального та морального характеру не має, при цьому просила суворо не наказувати обвинуваченого та звільнити його від відповідальності. Обставинами, що пом'якшують покарання суд вірно визнав визнання вини та щире каяття, обставин, що обтяжують покарання не встановив.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а згідно ст. 413 цього Кодексу неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у обвинуваченого дозвільних документів на обладнання та тяжкі наслідки кримінального правопорушення, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки цей факт не може об'єктивно свідчити про те, що призначення ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади, пов'язані з дотриманням безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві строком на три роки, як про це просить прокурор, буде справедливим, а захід примусу виваженим, оскільки ОСОБА_9 є фізичної особою підприємцем, і відповідно не є особою, яка обіймає певні посади, а тому і не може бути позбавлений цього права.
На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає будь-яких законних підстав для скасування вироку та ухвалення нового вироку як про це поставлено питання прокурором, тому оскаржене судове рішення є належним чином обґрунтованим і вмотивованим, внаслідок чого воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.06.2022 відносно ОСОБА_12 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4