“01” грудня 2022 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2022 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст. 146, ч.1 ст. 263 ч, ч.1 ст. 436-2 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.12.2022 включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обвинувачений вважає ухвалу суду незаконною.
Вказує, що йому не надали клопотання про продовження запобіжного заходу російською мовою. Вважає зазначене порушенням права на захист.
Апелянт зазначає, що підозру йому пред'явлено некорректно, без зазначення часу та способів вчинення злочину.
Обвинувачений стверджує, що його вину у вчиненні злочину не доведено. Вказує, що не всі особи притягнуті до кримінальної відповідальності .
Окрім того, обвинувачений зазначає, що суд першої інстанції не врахував дані про його здоров'я, соціальні зв'язки, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також те, що він не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.
Також, апелянт наголошує, що з боку працівників СБУ протягом досудового розслідування відносно нього застосовувались тортури.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
На розгляді Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.2 ст. 146, ч.1 ст.263, ч.1 ст. 436-2 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою на 60 днів.
За висновком суду, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду; вчинення інших кримінальних правопорушень; незаконний вплив на потерпілого у кримінальному провадженні, продовжують існувати і на даний час, запобігти цим ризикам можливо лише шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначено, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити ефективний розгляд кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та захисник підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та просили її задовольнити.
Прокурор просив апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції дотримався вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, яка передбачає, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ці вимоги закону дотримані при розгляді клопотання.
При прийнятті рішення суд врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст. 146 , ч.1 ст. 263 ч, ч.1 ст.436-2 КК України, особливо тяжких та нетяжких злочинів.
Суд першої інстанції, врахувавши дані щодо особи обвинуваченого, та ступінь тяжкість кримінальних правопорушень, в якому обвинувачується останній, обставини його вчинення, дійшов правильного висновку про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні).
Апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, що зазначені ризики продовжують існувати та їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою, і що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Посилання обвинуваченого на те, що йому безпідставно не надано клопотання про продовження запобіжного заходу російською мовою, є не обгрунтованими.
Частиною 1 статті 29 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Права підозрюваного, обвинуваченого, передбачені п.18 ч.3 ст.42 КПК України, охоплюються змістом засади здійснення кримінального провадження державною мовою.
Матеріали провадження свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_6 є громадянином України, вивчав українську мову у АДРЕСА_2 та успішно склав іспит, що свідчить про те, що ОСОБА_6 володіє українською мовою.
З огляду на наведене, клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою обгрунтовано викладено державною мовою і підстави для перекладу клопотання на іншу мову були відсутні. А отже, права обвинуваченого порушені не були.
Наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків та не перебування його на спеціальних обліках, на що вказує апелянт не є підставами для обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під варто.
Інші доводи обвинуваченого не є предметом розгляду апеляційного суду, а тому не обговорюються.
За таких обставин, апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407,422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3