Справа № 127/11136/20
Провадження № 22-ц/801/2142/2022
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Матківська М. В.
07 грудня 2022 рокуСправа № 127/11136/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Матківської М. В.
суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та за зустрічними позовами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання боргу спільним майном подружжя,
встановив:
До Вінницького апеляційного суду 03 жовтня 2022 року надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2022 року у цивільній справі № 127/11136/20.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та роз'яснено ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали звернутись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, вказавши підстави для поновлення такого строку та надавши відповідні докази, а також оригінал документу про сплату судового збору, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
29 листопада 2022 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду представник відповідача-позивача ОСОБА_1 - адвокат Мишковська Т. М. надіслала до суду заяву про усунення недоліків засобами електронного поштового зв'язку з використанням електронного підпису, про що свідчить відмітка на супровідному листі. До цієї, заяви додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2022 року та клопотання про зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доводи клопотання про зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги від 29 листопада 2022 року аналогічні доводам викладеним у клопотанні доданому до апеляційної скарги, тому апеляційний суд не вважає за доцільне надавати їм правову оцінку.
Разом з тим, у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, яку адвокат Мишковська Т. М. надіслала суду на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2022 року. Підставами для поновлення такого строку зазначає те, що ОСОБА_1 зверталась до суду першої інстанції з заявою щодо зміни поштової кореспонденції, однак за жодною із зазначених адрес вона не отримувала повний текст судового рішення; через повномасштабне вторгнення РФ на територію України, яке відбулось 24 лютого 2022 року та відсутність скаржниці в м. Вінниця у зв'язку з доглядом за бабусею ОСОБА_5 , яка потребує постійного стороннього догляду, ОСОБА_1 не мала можливості звернутись до суду першої інстанції з метою отримання наручно повного тексту рішення; повний текст рішення ОСОБА_1 було отримано 18 жовтня 2022 року(підтверджується копією заяви з відміткою про отримання рішення) на підставі заяви про видачу судового рішення, поданої до суду 28 вересня 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 354 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Із матеріалів апеляційної скарги, інформації у комп'ютерній програмі «Д-3» та у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що оскаржуване рішення суд першої інстанції виніс 11 січня 2022 року за участю сторін та їх представників, повний текст рішення виготовлено 20 січня 2022 року.
Апеляційна скарга подана до суду відповідачем-позивачем ОСОБА_1 16 листопада 2022 року, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 354 ЦПК України строку.
Наведені представником відповідача-позивача ОСОБА_1 - адвокатом Мишкоською Т. М. доводи не свідчать про поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки розгляд справи відбувався за участі сторін, у судовому засіданні при оголошенні рішення були присутні і ОСОБА_1 і її представник адвокат Мишковська Т. М., а тому їх обізнаність про розгляд справи та про результат такого розгляду є вагомою підставою для відмови у задоволення клопотання про поновлення строку за таких обставин.
Посилання у клопотанні, як на поважність причини пропуску строку, на воєний стан апеляційним судом не приймаються, оскільки судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення процесуальних строків та, по можливості, продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Із даних рекомендацій слідує, що введення воєнного стану фактично визнається поважною причиною пропуску строку.
Однак, рекомендується утриматися від такого безумовного висновку та враховувати обставини пропуску строку у їх сукупності, оскільки факт збройної агресії проти України та введення воєнного стану може не бути безумовно поважною підставою для поновлення строку абсолютно в усіх випадках. Для визнання поважною даної підстави слід брати до уваги територіальне місцезнаходження сторони і суду, порядок функціонування суду, хід бойових дій, наявність в конкретної особи фактичної можливості своєчасно звернутися до суду.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Такий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
Враховуючи, що оскаржуване рішення суд першої інстанції виніс 11 січня 2022 року, повний текст рішення виготовлено 20 січня 2022 року, то у ОСОБА_1 та її представника - адвоката Мишковської Т. М. було достатньо часу для того, щоб скористатися своїми процесуальними правами до введення воєнного стану.
Посилання на догляд за бабусею ОСОБА_5 , яка є інвалідом першої «А» групи з 15 лютого 2019 року і потребує постійного стороннього догляду та допомоги, як на обставину яка перешкоджала ОСОБА_1 подати до суду заяву про видачу копії судового рішення, не свідчать про поважність причин пропуску на апеляційне оскарження рішення суду.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, не допускати зловживань щодо безпідставних відкладень розгляду справи, неявки в судові засідання, ухилення від отримання інформації про рух справи.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ураховуючи наведене, а також той факт що у ОСОБА_1 є представник адвокат Мишковська Т. М., апеляційний суд приходить до висновку, що вони не були позбавлені можливості добросовісно користуватись своїми правами, подати необхідні заяви та клопотання засобами поштового чи електронного поштового зв'язку.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
В своєму рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі №1-9/2011 Конституційний Суд України зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» він зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, зазначені представником відповідача-позивача ОСОБА_1 - адвокатом Мишковською Т. М. підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду не можна визнати поважними, оскільки належними та допустимими доказами поважність причин такого пропуску не доведено.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 357 ЦПК України якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи із наведених обставин справи, колегія суддів вважає, що застосування процесуальних обмежень при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції від 11 січня 2022 року відповідає принципу юридичної визначеності і не може вважатись відмовою у доступі до правосуддя.
Суд зобов'язаний прийняти і розглянути апеляційну скаргу на судове рішення лише за умови дотримання скаржником вимог чинного цивільного процесуального законодавства щодо строків на апеляційне оскарження та за умови відповідності апеляційної скарги формі та змісту, як того вимагає ЦПК України.
Вважаю, що зазначені відповідачем-позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2022 року не можуть бути визнані поважними, а тому у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на це судове рішення слід відмовити.
Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, суд
ухвалив:
Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2022 року неповажними та в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та за зустрічними позовами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання боргу спільним майном подружжя, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідачМ. В. Матківська
СуддіІ. В. Міхасішин
В. В. Сопрун