Справа № 127/14344/22
Провадження № 22-ц/801/2084/2022
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О.П.
Доповідач:Матківська М. В.
07 грудня 2022 рокуСправа № 127/14344/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання дитини,
Рішення ухвалив суддя Король О. П.
Рішення ухвалено без виклику сторін у м. Вінниця
Повний текст рішення складено 18 жовтня 2022 року,
Встановив:
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 вересня 2021 року Вінницьким міським судом Вінницької області було видано судовий наказ № 127/22567/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі ј частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 серпня 2021 року і до досягнення повноліття.
Відповідач обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти, однак не вживає достатніх заходів для виконання такого обов'язку та без поважних причин не сплачував аліменти на утримання неповнолітньої дитини у встановленому рішенням суду розмірі, тому звернулась до суду з вимогою про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 66907167, наданого Третім відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) боржник ОСОБА_2 за період із серпня 2021 року по червень 2022 року заборгував по сплаті аліментів 8634,38 грн.
У позові позивач надала розрахунок пені по заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 66907167 де боржником є ОСОБА_2 , в розмірі 1 % суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до червня 2022 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 4000 грн.
В решті позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просила змінити рішення суду, яким її позов до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання дитини задоволено частково, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, яка виникла на момент винесення рішення судом першої інстанції у розмірі 9362,38 грн. станом на 18 жовтня 2022 року.
Зазначила, що рішення суду вважає необґрунтованим і незаконним, оскільки при розгляді справи судом були неповно та неправильно встановлені обставини справи, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, однобічно та вибірково застосовано належність та допустимість доказів, неправильно застосовані норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги позивача полягають у тому, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем не надано жодного доказу погіршення матеріального становища, тому переконання суду, що матеріальний стан відповідача на момент вирішення справи погіршився є помилковим. При цьому, згідно довідки державного виконавця станом на 16 січня 2022 року за відповідачем було зареєстровано три автомобілі(Audi A 6 quattro, Audi 100 та Audi100 2.2), а станом на 08 вересня 2022 року за ним зареєстровано лише один автомобіль, що свідчить про отриманий прихований дохід. Крім того судом невірно застосовано ч. 2 ст. 197 СК України, оскільки предметом спору є саме неустойка, а не заборгованість.
Суд не виконав вимог статті 196 СК України, згідно вимог якої суд повинен був самостійно здійснити розрахунок заборгованості до дня винесення ним рішення про стягнення неустойки, що підтверджується висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
28 листопада 2022 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_2 , у якому він просить продовжити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що копію ухвали Вінницького апеляційного суду про відкриття провадження у справі він отримав 21 листопада 2022 року, тому подати відзив у строк встановлений ухвалою до 21 листопада 2022 року він не міг.
Заперечення викладені у відзиві полягають у тому, що позивач виходить за межі позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму більшу, ніж було заявлено у суді першої інстанції. Твердження позивача, що відповідач збув якесь майно та отримав дохід, як і твердження, що він збув (тобто за логікою позивача продав) автомобілі є припущенням та не підтверджується належними і допустимими доказами. Погіршення матеріального стану відповідача вважає підтвердженим, оскільки відповідно до п. 6 виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17 серпня 2022 року, відповідач переміщається за допомогою інвалідного візка; непрацездатний. Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 вересня 2022 року відповідач отримав першу «Б» групу інвалідності, а тому ані юридично, ані фізично не може працевлаштуватись, щоб отримати дохід.
Згідно положень статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що строк на подання відзиву відповідачу ОСОБА_2 підлягає поновленню, а заперечення викладені у відзиві дослідженню.
29 листопада 2022 року надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1 , у якому вона вказує, що вимога до суду з самого початку була сформульована як стягнення пені на дату подачі позову, а також пені, яка виникатиме на дату винесення відповідного рішення, тому фактично в апеляційній скарзі позовні вимоги не збільшені. Наполягає на тому, що у даній конкретній ситуації має місце погіршення стану здоров'я, а не погіршення матеріального стану, а тому норма ч. 2 ст. 196 СК України у даному випадку застосуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 вересня 2020 року, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Виконавчим комітетом Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, актовий запис № 4 (а. с. 6).
У шлюбі сторони народили дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1901 від 24 червня 2021 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниця) (а. с. 5).
Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області, виданого 10 вересня 2021 року по справі № 127/22567/21, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 серпня 2021 року і до досягнення повноліття (а. с. 11).
22 вересня 2021 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу у справі № 127/22567/21 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а. с. 12).
Оскільки відповідач аліменти на утримання неповнолітньої дитини своєчасно не сплачував, виникла заборгованість. Згідно з розрахунком заборгованості від 30 червня 2022 року, здійсненого старшим державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Варгас С. О. з виконання судового наказу №127/22567/21 виданого 10 вересня 2021 року Вінницьким міським судом Вінницької області, сукупний розмір заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати аліментів станом на 30 червня 2022 року становить 8 634,38 грн. (а. с. 13).
Розрахунок пені за прострочення сплати аліментів станом на 07 липня 2022р. (включно), складений позивачем, такий :
пеня за прострочення сплати аліментів за серпень 2021 р. :
нараховані аліменти: 323,83 грн.
платіж: зараховано 323,83 грн. з платежу 3 476,09 від 12.10.2021.
кількість днів прострочення: 01.09.2021 - 11.10.2021 = 41 день.
пеня: 323,83 х 1% х 41 * = 132,70 грн.;
пеня за прострочення сплати аліментів за вересень 2021 р. :
нараховані аліменти: 3 238,25 грн.
платіж: зараховано 3 152,26 грн. з платежу 3 476,09 від 12.10.2021. к
кількість днів прострочення: 01.10.2021 - 11.10.2021 = 11 днів
пеня: 3 238,25 х 1% х 11 = 356,20 грн.
залишок боргу за вересень: 3 238,25 грн. - 3 152,26 грн. = 85,99 грн. платіж: зараховано 85,99 грн. з платежу 3 080,00 від 29.10.2021
кількість днів прострочення: 01.10.2021 - 28.10.2021 = 28 днів
пеня: 85,99 х 1% х 28 = 24,07 грн.
залишок з платежу від 29.10.2021: 3 080,00 грн. - 85,99 грн. = 2 994,01 грн.
пеня за прострочення сплати аліментів за жовтень 2021 р.
нараховані аліменти: 3 576,00 грн.
платіж: зараховано 2 994,01 з платежу 3 080,00 від 29.10.2021
пеня: 3 576,00 х 1% х 0 = 0,00 грн.
Залишок боргу за жовтень: 3 576,00 грн. - 2 994,01 грн. = 581,99
платіж: зараховано 581,99 з платежу 3 080,00 від 01.12.2021
кількість днів прострочення: 01.11.2021 - 30.11.2021 = 30 днів
пеня: 581,99 х 1% х 30 = 174,59 грн.
пеня за прострочення сплати аліментів за листопад 2021 р.
нараховані аліменти: 3576,00 грн.
Платіж: зараховано 2 498,01 грн. з платежу 3 080,00 грн. від 01.12.2021 пеня: 3 576,00 х 1% х 0 = 0,00 грн.
Залишок боргу за листопад: 3 576,00 грн. - 2 498,01 грн. = 1 078,00 грн. платіж: зараховано 1 078,00 грн. з платежу 3 080,00 грн. від 30.12.2021 кількість днів прострочення: 01.12.2021 - 29.12.2021 = 29 днів
пеня: 1 078,00 х 1% х 29 = 312,62 грн.
пеня за прострочення сплати аліментів за грудень 2021 р.
нараховані аліменти: 3576,00 грн.
платіж: зараховано 2 002,00 грн. з платежу 3 080,00 грн. від 30.12.2021 пеня: 3 576,00 х 1% х 0 = 0,00 грн.
залишок боргу за грудень: 3576,00 грн. - 2 002,00 грн = 1 574,00 грн. п
платіж: зараховано 1 574,00 з платежу 3 080,00 грн. від 31.01.2022 кількість днів прострочення: 01.01.2022 - 30.01.2022 = 30 днів
пеня: 1 574,00 х 1% х 30 = 472,20 грн.
пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2022 р.
Нараховані аліменти: 3576,00 грн.
платіж: зараховано 1 506,00 грн. з платежу 3 080,00 грн. від 31.01.2022
пеня: 3 576,00* 1%*0 = 0,00 грн.
залишок боргу за січень: 3576,00 грн. - 1 506,00 грн. = 2 070,00 грн. п
платіж: зараховано 1600,00 грн. з платежу 1 600,00 грн. від 01.04.2022 кількість днів прострочення: 01.02.2022 - 31.03.2022 = 59 днів
пеня: 2 070,00 х 1% х 59 = 1 221,30 грн.
залишок боргу за січень: 2 070,00 грн. - 1 600,00 грн. = 470,00 грн.
платіж: зараховано 470,00 грн. з платежу 800 грн. від 09.05.2022 кількість днів прострочення: 01.04.2022 - 08.05.2022 = 38 днів
пеня: 470,00 х 1% х 38 = 178,60 грн.
пеня за прострочення сплати аліментів за лютий 2022 р.
нараховані аліменти: 3 576,00 грн.
платіж: зараховано 330,00 грн. з платежу 800,00 грн. від 09.05.2022 кількість днів прострочення: 01.03.2022 - 08.05.2022 = 69 днів
пеня: 330,00 х 1% х 69 = 227,70 грн.
залишок боргу за лютий: 3 576,00 грн. - 330,00 грн. = 3 246,00 грн. платіж: зараховано 3 246,00 грн. з платежу 4 415,61 грн. від 13.06.2022 кількість днів прострочення: 01.03.2022 - 12.06.2022 = 104 дні
пеня: 3 246,00 х 1% х 104 = 3 375,84 грн.
пеня за прострочення сплати аліментів за березень 2022 р.
нараховані аліменти: 3 576,00 грн.
платіж: зараховано 1 169,61 грн. з платежу 4 415,61 грн. від 13.06.2022 кількість днів прострочення: 01.04.2022 - 12.06.2022 = 73 дні
пеня: 1 169,61 х 1% х 73 = 853,81 грн.
залишок боргу за березень: 3 576,00 грн. - 1 169,61 грн. = 2 406,39 грн.
платіж: зараховано 2 406,39 грн. з платежу 4500,00 грн. від 30.06.2022
кількість днів прострочення: 01.04.2022 - 29.06.2022 = 90 днів
пеня: 2 406,39 х 1% х 90 = 2 165,75 грн.
пеня за прострочення сплати аліментів за квітень 2022 р.
нараховані аліменти: 3 576,00 грн.
платіж: зараховано 2 093,61 грн. з платежу 4 500,00 грн. від 30.06.2022 кількість днів прострочення: 01.05.2022 - 29.06.2022 = 60 днів
пеня: 2 093,61 х 1% х 60 = 1 256,16 грн.
Залишок боргу за квітень: 3 576,00 грн. - 2 093,61 грн. = 1 482,39 грн. кількість днів прострочення: 01.05.2022 - 07.07.2022 = 68 днів
пеня: 1 482,39 х 1% х 68 = 1 008,02 грн.
пеня за прострочення сплати аліментів за травень 2022 р.
нараховані аліменти: 3 576,00 грн.
кількість днів прострочення: 01.06.2022 - 07.07.2022 = 37 днів
пеня: 3 576,00 х 1% х 37 = 1 323,12 грн.
пеня за прострочення сплати аліментів за червень 2022 р.
нараховані аліменти: 3 576,00 грн.
кількість днів прострочення: 01.07.2022 - 07.07.2022 = 7 днів
пеня: 3 576,00 х 1% х 7 = 250,32 грн.
Згідно розрахунку позивача за період з 28 серпня 2021 року по 07 липня 2022 року розмір неустойки (пені) складає: 250,32+1323,12+1008,02+1256,16 + 2165,75 + 853,81 + 3375,84 + 227,70 + 455,90 + 1221,30 + 178,60 + 312,62 + 174,59 + 24,07 + 356,20 + 132,70 =13 316,70 грн.
Таким чином, згідно з розрахунком за вказаний період пеня складає 13 316,70 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України може бути стягнена пеня в розмірі не більше розміру 100 % заборгованості по аліментах, тому розмір неустойки складає 8634,38 грн.
Відповідно до п. 6 виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17 серпня 2022 р. повний діагноз відповідача: сполучна травма тіла. Вторинно відкритий уламковий перелом правої стегнової кістки на межі верхньої третини та середньої третини зі зміщенням. Закритий поперечний перелом лівої стегнової кістки на межі верхньої третини та середньої третини зі зміщенням. Закритий уламковий перелом правої лопатки. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку (10.05.2022). Помірний цефалгічний синдром, астено-невротичний синдром. 10.05.2022 операція: ПХО рваної лоскутної рани нижньої третини правого стегна; проведення спиці через горбистість лівої великогомілкової кістки; 12.05.2022 операція: Інтрамедулярний остеосинтез лівого стегна блокованим стержнем “Іnterlос”. Хронічний простатит. З 10 травня 2022 року по 24 травня 2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні. Лікується амбулаторно по теперішній час. Переміщається за допомогою інвалідного візка. Непрацездатний( а. с. 37).
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 вересня 2022 року (серія 12 ААГ № 028936) відповідач отримав першу «Б» групу інвалідності на строк до 01 жовтня 2023 року; потребує сторонньої допомоги (а. с. 42).
Частково задовольнивши позовні вимоги та зменшивши розмір неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання дитини до 4000 грн., суд першої інстанції виходив з положень ч. 2 ст. 196 СК України з урахуванням матеріального стану відповідача ОСОБА_2 , якому встановлено першу «Б» групу інвалідності. Щодо позовної вимоги про стягнення пені від кінцевої дати розрахунку пені за позовною заявою до дня погашення або ухвалення судом рішення, суд зазначив, що виходячи з принципу диспозитивності, суд не вправі самостійно здійснювати розрахунок пені на користь позивача.
Апеляційний суд із таким висновком суду першої інстанції погоджується та вважає його правильним.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів батьками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Із наданої позивачем до суду копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30 червня 2022 року у виконавчому провадженні № 66907167, здійсненого старшим державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Варгас С. О., (боржник: ОСОБА_2 , стягнення 1/4 частини) вбачається, що заборгованість станом на 30 червня 2022 року була 8634,38 грн.); починаючи із серпня 2021 року боржник не повністю сплачував щомісячно нараховану державним виконавцем суму аліментів у кожному місяці, при тому, що серпні і вересня 2021 року аліменти не сплачував; у жовтні 2021 року замість нарахованого місячного розміру аліментів в сумі 3576,00 грн. сплатив 6556,09 грн.; у листопаді 2021 року - не сплачував; у грудні 2021 року замість нарахованої місячної суми 3576,00 грн. сплатив 6160,00 грн.; у січні 2022 року із нарахованої суми 3576,00 грн. сплатив 3080,00 грн.; у лютому і березні 2022 року - не сплачував; у квітні 2022 року із нарахованої суми 3576,00 грн. сплатив 1600,00 грн.; у травні 2022 року із нарахованої суми 3576,00 грн. сплатив 800,00 грн.; у червні 2022 року із нарахованої суми 3576,00 грн. сплатив 8915,61 грн. і станом на 01 липня 2022 року заборгованість склала 8634,38 грн (а. с. 13).
Таким чином встановлено, що станом на 01 липня 2022 року виникла заборгованість по сплаті аліментів в сумі 8634,38 грн. із вини відповідача, який зобов'язаний до сплати аліментів відповідно до судового наказу, що згідно вимог статті 196 СК України дає стягувачу аліментів право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з першого числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність боржника у вигляді неустойки.
Частиною першою статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Статтею 196 СК України встановлено пеню в розмірі 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане боржником, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розміру пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним платежем).
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня який передує дню сплати заборгованості.
Така позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 квітня 2019 року по цивільній справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18.
Отже, виконуються правила нарахування пені - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць і до дня, зазначеного позивачем.
Згідно з ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
При цьому судом враховується, що 10 травня 2022 року відповідач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. У виписці зазначено, що відповідач переміщається за допомогою інвалідного візка та є непрацездатним ( а. с. 37), а відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 вересня 2022 року (серія 12 ААГ №028936) відповідач отримав першу «Б» групу інвалідності, яка встановлена на строк до 01 жовтня 2023 року (а. с. 42).
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріальний стан відповідача на момент вирішення справи погіршився, адже відповідач є непрацездатним і потребує сторонньої допомоги. Сам факт непрацездатності особи потрібно вважати погіршенням матеріального становища, оскільки особа позбавлена можливості заробляти кошти на своє існування, а у випадку необхідності догляду несе додатковий тягар витрат на власне існування.
У апеляційні скарзі позивач просить змінити рішення суду першої інстанції врахувавши, що вимога до суду з самого початку була сформульована як стягнення пені на дату подачі позову, а також пені, яка виникатиме на дату винесення відповідного рішення та стягнути на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, яка виникла на момент винесення рішення судом першої інстанції у розмірі 9362,38 грн станом на 18 жовтня 2022 року.
За змістом положень ст. 12, ст. 13, ст. 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов'язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов'язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги або заперечення позову (ст. 81 ЦПК України).
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача і відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин першої-третьої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Збільшення або зменшення позовних вимог є правом, а не обов'язком позивача. Разом з тим, дана норма надає стороні можливість вирішити питання як щодо періоду, в який він вважає, що відповідачі діяли неправомірно, так і щодо суми необхідної до стягнення або перерахунку, у разі, якщо судом буде встановлено неправомірність дій відповідачів, без звернення з новим позовом до тих же відповідачів, про той же предмет і з тих же підстав.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач мала реальну можливість скористатися своїм правом, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, на остаточне формулювання своїх позовних вимог, зокрема, їх збільшення, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого рішення про відмову у позові в частині не конкретизованих та непідтверджених доказами вимог.
Суд не вправі самостійно змінювати обсяг пред'явлених позовних вимог, в свою чергу, апеляційний суд позбавлений можливості на стадії апеляційного розгляду розглядати вимоги, які не були предметом судового розгляду у суді першої інстанції, оскільки у такому випадку буде порушений один з основних принципів цивільного судочинства - принцип диспозитивності, який полягає в тому, що суд розглядає цивільні справи лише в межах вимог, заявлених стороною у суді першої інстанції.
Доданий до суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 28 серпня 2021 року по 31 жовтня 2022 року дослідженню не підлягає, як і зазначений новий розрахунок, оскільки вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.
У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Таких обставин апеляційним судом встановлено не було.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18).
Крім того, винесення оскаржуваного рішення не перешкоджає повторному зверненню позивача про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за новий період, якщо таке прострочення матиме місце.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 і 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 3241), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню н підлягає.
Суддя-доповідачМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. В. Міхасішин