Ширяївський районний суд Одеської області
07.12.2022 Справа №: 518/1454/22 Провадження № 1-кп/518/86/2022
07.12.2022 р. смт. Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2022 року за №12022168260000053 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Подільці, Ширяївського району, Одеської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ширяївським РВ УМВС України в Одеській області 09.01.2002 р.,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
10 жовтня 2022 року, біля 17:00 години, ОСОБА_3 , знаходячись на подвір'ї власного домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, розпочала розмову зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході чого остання помітила, що в її сина ОСОБА_4 , забруднений одяг та подряпини на шиї. Після цього, у ОСОБА_4 виник неправомірний умисел, спрямований на покарання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , завдавши йому тілесних ушкоджень.
Реалізуючи раптово виниклий умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в порушення вимог ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. ст. 6, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків, та свідомо бажаючи цього, в порушення вимог ст. 28 «Конституції України», згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, схопила своєю лівою рукою малолітнього ОСОБА_4 за його ліву руку, при цьому міцно стиснула її, та нанесла йому один удар своєю долонею правої руки в область обличчя, від чого ОСОБА_4 схилив голову та прикрив її рукою, так як намагався уникнути ударів по обличчю, але, незважаючи на це, ОСОБА_3 нанесла ще декілька ударів долонею правої руки в область плечей та передпліччя потерпілого.
Внаслідок чого ОСОБА_3 своїми умисними та протиправними діями спричинила малолітньому потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя та лівої верхньої кінцівки, що мають незначні швидкоминучі наслідки, які тривають не більше 6 днів, які згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором долучено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрювана ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, а законний представник потерпілого не заперечує проти розгляду кримінального провадження за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачена ОСОБА_3 надала письмову заяву, складену в присутності захисника ОСОБА_5 , в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку беззаперечно визнає, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.
Також, у вказаній заяві зазначила, що їй роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, в заяві ОСОБА_3 вказала, що її згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без її участі є добровільною та висловленою без будь-якого примусу.
Законний представник потерпілого ОСОБА_6 надала письмову заяву, в якій зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву, в якій вона зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без її участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винної, яка на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом визнається вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, вчинення кримінального правопорушення особою, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Суд враховує відношення обвинуваченої ОСОБА_3 до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; її поведінку під час та після вчинення протиправних дій, посередню характеристику, те, що обвинувачена має на утриманні чотирьох дітей, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини першої статті 125 КК України у виді штрафу, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних проступків (злочинів, кримінальних правопорушень).
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.. 00 коп.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Ширяївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1