Справа № 947/34202/21
Провадження №2/522/3354/22
22 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Лукашкіні О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за наданні послуги відповідно до договорів № 2 від 29.09.2018 року , №1 від 1.10.2018 року, №3 від 5.10.2018 року, №5 від 5.10.2018 року, №6 від 5.10.2018 року №4 від 6.10.2021 року, №7 від 11.10.2018 року, №8 від 23.10.2018 року у сумі боргу 64 557,50 грн та стягнення пені у розмірі 12911,50.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_2 (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) були укладені договори про надання послуг фотозйомки: № 2 від 29.09.2018 року , №1 від 1.10.2018 року, №3 від 5.10.2018 року, №5 від 5.10.2018 року, №6 від 5.10.2018 року №4 від 6.10.2021 року, №7 від 11.10.2018 року, №8 від 23.10.2018 року.
Позивач як виконавець свої зобов'язання виконав та надав послуги в повному обсязі.
Відповідач порушив зобов'язання за укладеними договорами, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість загальна сума якої становить 64557,50 грн. та пеня у розмірі 12911,50 грн.. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за договорами.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.03.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Відповідач відзив на позов не подавав.
Представник позивача у судове засідання не з'явися, надав заяву про розгляд справи за його відсутність.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином. Доказів поважності причин неявки до суду не надавав.
Згідно до п.п. 6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за наявності згоди позивача, постановив ухвалу про заочний розгляд справи згідно з ст.ст. 280-281 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши докази та проаналізувавши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно дост. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем були укладені договори про надання послуг фотозйомки: № 2 від 29.09.2018 року , №1 від 1.10.2018 року, №3 від 5.10.2018 року, №5 від 5.10.2018 року, №6 від 5.10.2018 року №4 від 6.10.2021 року, №7 від 11.10.2018 року, №8 від 23.10.2018 року.
Відповідно до умов вищезазначених договорів:
- Договір №2 від 29.09.2018 року пунктом 1.1. ОСОБА_1 як Виконавцем зобов'язувалось провести виїзну фотозйомку автомобіля Volkswagen Touareg а/н НОМЕР_1 с подальшою обробкою фотографій. Загальна сума послуги за договором №2 від 29.09.2018 визначається п.2.1. та складає - 300(триста) доларів США.
ОСОБА_2 , як Замовник приймає наданні послуги та оплачує їх вартість відповідно до розділу 2 даного Договору.
- Договір №1 від 01.10.2018 року пунктом 1.1. ОСОБА_1 як Виконавцем зобов'язувалось провести виїзну фотозйомку автомобіля BMW а/н НОМЕР_2 с подальшою обробкою фотографій. Загальна сума послуги за договором №1 від 01.10..2018 визначається п.2.1. та складає - 300(триста) доларів США.
ОСОБА_2 , як Замовник приймає наданні послуги та оплачує їх вартість відповідно до розділу 2 даного Договору.
- Договір №3 від 05.10.2018 року пунктом1.1. ОСОБА_1 як Виконавцем зобов'язувалось провести виїзну фотозйомку автомобіля Porsche Cayenne а/н НОМЕР_3 с подальшою обробкою фотографій. Загальна сума послуги за договором №3 від 05.10.2018 визначається п.2.1. та. складає - 500(п'ятсот) доларів США.
ОСОБА_2 як Замовник приймає наданні послуги та оплачує їх вартість відповідно до розділу 2 даного Договору.
- Договір №5 від 05.10.2018 року пунктом1.1. ОСОБА_1 як Виконавцем зобов'язувалось провести виїзну фотозйомку автомобіля Mini Cooper а/н НОМЕР_4 с подальшою обробкою фотографій. Загальна сума послуги за договором №5 від 05.10.2018 визначається п.2.1. та складає - 300(триста) доларів США.
ОСОБА_2 як Замовник приймає наданні послуги та оплачує їх вартість відповідно до розділу 2 даного Договору.
- Договір №6 від 05.10.2018 року пунктом1.1. ОСОБА_1 як Виконавцем зобов'язувалось провести виїзну фотозйомку автомобіля Mercedes C300 а/н НОМЕР_5 с подальшою обробкою фотографій. Загальна сума послуги за договором №6 від 05.10.2018 визначається п.2.1. та складає - 300(триста) доларів США.
ОСОБА_2 як Замовник приймає наданні послуги та оплачує їх вартість відповідно до розділу 2 даного Договору.
- Договір №4 від 06.10.2018 року пунктом1.1. ОСОБА_1 як Виконавцем зобов'язувалось провести виїзну фотозйомку автомобіля BMW а/н НОМЕР_6 с подальшою обробкою фотографій. Загальна сума послуги за договором №4 від 06.10.2018 визначається п.2.1. та складає - 300(триста) доларів США.
ОСОБА_2 як Замовник приймає наданні послуги та оплачує їх вартість відповідно до розділу 2 даного Договору.
- Договір №7 від 11.10.2018 року пунктом1.1. ОСОБА_1 як Виконавцем зобов'язувалось провести виїзну фотозйомку автомобіля Lexus бн с подальшою визначається п.2.1. та складає - 300(триста) доларів США.
ОСОБА_2 як Замовник приймає наданні послуги та оплачує їх вартість відповідно до розділу 2 даного Договору.
- Договір №8 від 23.11.2018 року пунктом1.1. ОСОБА_1 як Виконавцем зобов'язувалось провести виїзну фотозйомку автомобіля Hyundai Sonata а/н НОМЕР_7 с подальшою обробкою фотографій. Загальна сума послуги за договором №8 від 23.10.2018 визначається п.2.1. та складає - 150(сто п'ятдесят) доларів США.
ОСОБА_2 як Замовник приймає наданні послуги та оплачує їх вартість відповідно до розділу 2 даного Договору.
Таким чином сума заборгованості становить 2450 доларів США
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про валюту і валютні операції», а також Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93) (чинний на момент укладання договору позики), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (чинний на момент укладання договору позики).
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Станом на 26.10.2021 р. день звернення з позовом до суду офіційний курс НБУ 1 долар США= 26,35 грн.
Таким чином, загальна заборгованості у національній валюті України становить - 64 557( шістдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім)грн 50 коп.
Відповідно до умов договору, пункту 1.4. датою виконання послуг вважається день, коли Виконавець проінформував Замовника про готовність надання результатів виконання даного договору за допомогою телефонного дзвінка, СМС або надсиланням повідомлення через меседжер Viber та Telegram (система миттєвого обмінна повідомлення) на номер Замовника ( НОМЕР_8 ) .
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи містять достатньо підтвердження фактичної передачі Позивачем замовленої послуги, а тому у відповідача виникло зобов'язання з оплати відповідно до договорів.
Згідно п.2.2. Договору в якому вказується кінцевий термін повної оплати, ОСОБА_2 як Замовник зобов'язувався оплатити надані послуги в 100% розмірі від загальної суми не пізніше 90 (дев'яносто) днів з моменту виконання послуги. Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначає, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 2 від 29.09.2018 року , №1 від 1.10.2018 року, №3 від 5.10.2018 року, №5 від 5.10.2018 року, №6 від 5.10.2018 року №4 від 6.10.2021 року, №7 від 11.10.2018 року, №8 від 23.10.2018 року надав Відповідачу послуги на загальну суму 64 557,50 грн.
Оскільки відповідач оплату наданих позивачем послуг не здійснив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2 від 29.09.2018 року , №1 від 1.10.2018 року, №3 від 5.10.2018 року, №5 від 5.10.2018 року, №6 від 5.10.2018 року №4 від 6.10.2021 року, №7 від 11.10.2018 року, №8 від 23.10.2018 року у сумі 64 557,50 грн., а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання пені- у сумі 12911,50 грн.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності дост. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналіз змісту укладених між сторонами Договорів № 2 від 29.09.2018 року , №1 від 1.10.2018 року, №3 від 5.10.2018 року, №5 від 5.10.2018 року, №6 від 5.10.2018 року №4 від 6.10.2021 року, №7 від 11.10.2018 року, №8 від 23.10.2018 року свідчить, що ці договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2 від 29.09.2018 року , №1 від 1.10.2018 року, №3 від 5.10.2018 року, №5 від 5.10.2018 року, №6 від 5.10.2018 року №4 від 6.10.2021 року, №7 від 11.10.2018 року, №8 від 23.10.2018 року в частині оплати послуг.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
За положеннями частини першої статті 903 ЦК України винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати заборгованості у сумі 64 557,50 грн.
Ураховуючи вище викладене, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг відповідачем не спростований, доказів оплати заборгованості у сумі 64 557,50 грн відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 64 557,50 грн.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати за наданні послуги позивачем нараховані та заявлені до пеня у сумі 12911,50 грн.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у п.7.2. розділу 7 договору, відповідно до умов якого у разі несвоєчасної сплати за виконанні послуги , замовник виплачує Виконавцю пеню у вигляді 0,2% щодня, але з більше 20 % від суми договору.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені становить 12911,50 грн грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 908,00 грн.
Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.2,4-5,12-13,19, 43-44, 47,76-79,81-82,137,141,263,280-281,524-525, 530, 533,549, 598, 610,614, 626,628,901-903 ЦПК України
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( ІПН: НОМЕР_9 ) суму боргу в розмірі - 64 557( шістдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім)грн 50 коп., за наданні послуги відповідно умов до договорів № 2 від 29.09.2018 року , №1 від 1.10.2018 року, №3 від 5.10.2018 року, №5 від 5.10.2018 року, №6 від 5.10.2018 року №4 від 6.10.2021 року, №7 від 11.10.2018 року, №8 від 23.10.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( ІПН: НОМЕР_9 ) пеню у розмірі 12 911(дванадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( ІПН: НОМЕР_9 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908(дев'ятсот вісім) грн. .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 02 грудня 2022 року.
Суддя
22.11.2022