Справа № 504/2059/13-ц
4-с/504/43/22
"28" жовтня 2022 р. смт. Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
судді Вінської Н.В.
секретаря Коцар А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність в/о Начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гидирим А.М., за участю стягувача АТ «Райффайзен Банк»,-
Скаржник звернувся до суду зі скаргою у якій просив визнати протиправною бездіяльність Начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Далі відділ ДВС) у не знятті арешту з усього рухомого майна боржника ОСОБА_2 на кладений у виконавчому провадженні №46204952 та зобов'язати уповноважену особу відділу ДВС зняти арешт з усього рухомого майна.
У обґрунтування скарги зазначив, що у серпні 2022 року він набув у власність від ОСОБА_2 автомобіль DAF 1700 на підставі договору купівлі - продажу транспортного засобу №6450/22/001858 від 18.08.2022 року. Під час реєстрації зазначеного транспортного засобу йому повідомили, що на зазначений транспортний засіб накладено арешт та у перереєстрації автомобіля йому було відмовлено. Звернувшись до відділу ДВС йому повідомили, що виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт було 30.06.2015 року завершено, норми Закону України «Про виконавче провадження», які діяли на той час не передбачали зняття арешту з підстав завершення виконавчого провадження. На даний час виконавче провадження знищено за закінчення терміну зберігання, у зв'язку із чим він вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Скаржник в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Начальник відділу ДВС Гидирим А.М. надала відзив на скаргу, у якій просила відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи це тим, що 30.06.2015 року на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, з підстав відсутності у боржника майна на яке можливо звернути стягнення. Додатково зазначили, що арешт щодо рухомого майна боржника ОСОБА_2 був вилучений 26.01.2020 року автоматично за закінченням п'яти річного терміну, що підтверджується витягом з ДРОРМ.
Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі сторін по справі.
Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити виходячи з наступного.
Судовим розглядом скарги встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу транспортного засобу №6450/22/001858 від 18.08.2022 року, ОСОБА_1 придбав транспортний засіб DAF 1700, н/з НОМЕР_1 .
Транспортний засіб DAF 1700, н/з НОМЕР_1 належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Відповідно до інформаційної картки транспортного засобу, на транспортний засіб DAF 1700, н/з НОМЕР_1 , відсутні будь які обтяження.
Згідно витягу ТСЦ 5147, на транспортний засіб DAF 1900, н/з НОМЕР_1 , наявний арешт накладений 31.01.2015 року ВДВС Комінтернівського РУЮ.
Відомостей щодо накладення арешту на транспортний засіб DAF 1700, н/з НОМЕР_1 , який згідно договору купівлі продажу придбав скаржник - відсутні.
Згідно відомостей з ВП - спецрозділ №46204952, 30.06.2015 року державним виконавцем відділу ДВС, було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».
У Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутні будь які обтяження нерухомого майна за номером обтяження № 14906556, запис про обтяження автоматично вилучений 26.01.2020 року по завершенню п'яти років.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд виходив з того, що у своїй скарзі заявник посилається на норму ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції станом на 06.06.2015 року), якою передбачені дії державного виконавця у разі завершення виконавчого провадження.
Разом з цим, суд не може прийняти дані доводи до уваги, оскільки згідно відомостей наданих державною виконавчою службою, виконавче провадження було повернуто стягувачу відповідно до п.2.ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», що є відмінними поняттями по відношенню до завершення провадження відповідно до норм ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно із ч.1 ст. 50 ЗУ «про виконавче провадження», У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, відповідно п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає - повернення виконавчого документа стягувачу з наступних підстав: 1. Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними тощо.
Законом України «Про виконавче провадження», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.
Таким чином, у випадку повернення виконавчого документа стягувачеві державний виконавець позбавлений права самостійно зняти арешт, накладений на майно боржника.
Крім того, суд зазначає, що скаржником було придбано транспортний засіб DAF 1700, належних та допустимих доказів того, що саме на транспортний засіб DAF 1700 накладений арешт суду надано не було.
Постановляючи ухвалу, суд враховує, то, що на даний час запис про обтяження транспортного засобу автоматично вилучений 26.01.2020 року по завершенню п'яти років, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час розгляду скарги), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст.18,19,26 Закону України «Про виконавче провадження»,ст.ст.450,451 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність в/о Начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гидирим А.М., за участю стягувача АТ «Райффайзен Банк» - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комінтернівський районний суд Одеської області.
Суддя: Н.В. Вінська