Справа № 947/16908/22
Провадження № 2/947/2675/22
01.12.2022 року
01 грудня 2022 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Куриленко О.М.,
за участю секретаря - Баранової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно,
03 серпня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на спадкове майно - квартиру під АДРЕСА_1 , житловою площею 30,7 кв.м., загальною площею 56,6 кв.м.; - квартиру під АДРЕСА_2 , житловою площею 33,5 кв.м., загальною площею 66,9 кв.м.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .
Вказує, що з 08 квітня 2009 року, за домовленістю з колишнім власником, він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Проте, ніколи в цьому будинку не проживав, цей будинок не був його власністю чи власністю кого-небудь із його родини.
Позивач зазначає, що з 2011 року він постійно проживав зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_3 , приймав участь в оплаті комунальних послуг в цій квартирі, допомоав з ремонтом.
Також зазначив, що за свого життя матір двічі складала заповіт та нотаріально посвідчувала заповіти на його користь та на користь його брата - ОСОБА_3 . В перших числах квітня 2021 року матір захворіла на коронавірус. У зв'язку з цим була госпіталізована до міської клінічної лікарні № 5 міста Одеси. Позивач надавав всю необхідну допомогу матері та взяв на себе витрати на лікування. Позивач замовив і оплатив поховання матері на кладовищи «Західному» в місті Одесі, оплатив організацію похоронних ритуальних послуг.
Стверджує, що дізнавшись про те, що після смерті матері у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни заведена спадкова справ, він направив заяву про прийняття спадщини. Проте, нотаріус видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із тим, що заява була отримана нотаріусом з пропуском шестимісяного строку. Також нотаріусом було роз'яснено, що пояснення позивача та довідка ОСББ «Вільямса 59-К» щодо постійного проживання разом із матір'ю не можуть бути прийняті нотаріусом до уваги, а також роз'яснено позивачу про його право на звернення до суду з питання щодо продовження строку на прийняття спадщини або встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ухвалою судді від 05 серпня 2022 року провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання, також одночасно витребовано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни (65016, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 2-б, оф. 11) копію спадкової справи № 07/2021 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .
В ході підготовчого судового засідання, яке відбулось 15 листопада 2022 року, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила виключити ОСОБА_3 з кола третіх осіб та залучити його до участі у справі в якості співвідповідача.
Ухвалою суду від 15.11.2022 року клопотання представника позивача про залучення співвідповідача було задоволено.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав заяву про проведення судового засідання без його участі та його представника, позов просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судовне засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання також не з'явився, надав заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю та не заперечував проти їх задоволення. Просив слухати справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Правовідносини по справі є цивільно-правовими та стосуються сімейних відносин у зв'язку з чим підлягають розгляду відповідно до положень Цивільного Кодексу України та Сімейного кодексу України.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , його батьками в свідоцтві про народження Серії НОМЕР_2 вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача - ОСОБА_4 померла, про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Півдненного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було складено актовий запис за № 5543 та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .
Після її смерті матері залишилось майно у вигляді квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_5 від 12 серпня 2010 року, та квартири, яка розташована у АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав.
За життя ОСОБА_4 двічі склала заповіти на користь позивача та брата позивача - ОСОБА_3 .
Перший заповіт було складено та посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тітаренко О.С. 10.04.2013 року.
Другий заповіт було складено та посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тітаренко О.С. 28.01.2019 року.
Згідно цих заповітів, ОСОБА_4 заповіла позивачу квартиру АДРЕСА_1 . Позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи
Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців та починається з часу відкриття спадщини.
27 серпня 2021 року ОСОБА_2 , з метою оформлення спадщини, звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. із заявою, на підставі якої було заведено спадкову справу № 07/2021.
17 листопада 2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. було повідомлено ОСОБА_2 , що спадкодавець ОСОБА_4 залишила заповіти не на її користь.
Крім того, 15 жовтня 2021 року Позивач надіслав на адресу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. заяви про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Проте, 11 січня 2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що заява Позивача про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 була надіслана несвоєчасно та після спливу встановленого 6 місячного строку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що він не пропускав шестимісячний строк на прийняття спадщини, оскільки з 2011 року по день смерті своєї матері - ОСОБА_4 проживав разом з нею в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
На підтвердження вказаного позивач надав довідку, видану Головою правління ОСББ «Вільямса 59-К» Статіровою О.С. в тому, що ОСОБА_1 з 2011 року постійно проживав в квартирі під АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері також постійно проживає у вказаній квартирі (а/с 25).
Також на підтвердження того, що позивач не проживав за місцем реєстрації, а саме в будинку АДРЕСА_4 , позивачем було надано Акт від 17.02.2022 року, складений та підписаний власником зазначеного будинку та сусідами (а/с 26).
З матеріалів справи також вбачається, що причиною смерті ОСОБА_4 стала короновірусна хвороба, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті № 406.
Позивачем було замовлено поховання ОСОБА_4 на кладовищі «Західному» в місті Одесі та сплачено організацію проведення похоронних ритуальних послуг, що підтверджується Свідоцтвом про поховання № 036300, договором-замовленням від 20.04.2021 року та договором-замовленням від 21.04.2021 року (а/с 22-24).
Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги визнання відповідачем ОСОБА_3 позовних вимог та обставин, зазначених його братом у позовній заяві.
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показами свідків.
Суд вважає доведеним той факт, що позивач проживав на час відкриття спадщини з померлою ОСОБА_4 , оскільки даний факт підтверджується наданими доказами.
Щодо до позовної вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 суд зазначає наступне.
Статтею 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).
У зв'язку з цим вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно задоволенню не підлягають, так як суду не доведено існування перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 58 Конституції України, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 1216, 1217, 1219, 1264, 1296 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування" від 30.05.2008 року № 7, ст. ст. 3, 4, 74 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з матір'ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В решті вимог заяви - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Куриленко О. М.