Справа № 484/1912/22
Провадження № 2/484/835/22 р.
22.11.2022 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.
секретаря судового засідання - Кузьменко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про скасування спадкового договору та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру по АДРЕСА_1 .
Позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернулася до приватного нотаріуса Сіраченко Т.П. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, але нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану квартиру, так як спадкодавець за життя на спадкову квартиру спочатку склав спадковий договір а потім заповіт. Закон не допускає складання заповіту щодо майна, зазначеного у спадковому договорі.
Позивач вважає, що спадковий договір підлягає скасуванню судом та просить визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.
Представник відповідача, міської ради, 11.08.2022 року надіслав до суду відзив, в якому зазначив наступне.
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про скасування спадкового договору укладеного 24.11.2006 подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з ОСОБА_4 та визнання за позивачем права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, а саме квартира АДРЕСА_1 .
15.06.2021 року позивач, як спадкоємець за заповітом, що був вчинений 26.01.2021, звернулась до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину (квартира АДРЕСА_1 ). Але нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки в 2006 році спадкодавець ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_3 уклала спадковий договір з ОСОБА_4 , предметом якого є передача у власність останнього після смерті відчужувачів зазначеної вище квартири. У зв'язку з чим, відповідно до вимог статті 1307 Цивільного кодексу України, заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним. Але враховуючи той факт, що набувач за спадковим договором помер до складення заповіту, то і спадковий договір позивач вважає припиненим до складання заповіту.
Відповідач вважає, що в задоволенні зазначеного позову необхідно відмовити з наступних причин.
Позивачем не надано доказів щодо припинення чинності спадкового договору на момент складання заповіту.
Відповідно до статті 1302 Цивільного кодексу України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувана.
Хоча норми, що регулюють спадковий договір входять до книги шостої Цивільного кодексу України «Спадкове право», інститут спадкового договору має більш тісний зв'язок з підгалуззю зобов'язального, а не спадкового права, оскільки виступає різновидом договорів про передачу майна у власність. Схожість спадкового договору із спадкуванням виявляється в спільності основної юридичної підстави виникнення права на спадкування у спадкоємців і права власності у набувача, якою є смерть фізичної особи - відчужувача.
Однією із підстав припинення зобов'язання є смерть фізичної особи (кредитора або боржника), якщо зобов'язання є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Так, відповідно до абзацу 7 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, на який посилається позивач, у разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до його смерті.
Але у абзаці 8 пункту 28 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що якщо відповідно до спадкового договору набувач зобов'язаний був вчинити певні дії після смерті відчужувача, то у разі смерті набувача обов'язок вчинити ці дії переходить до його спадкоємців, тобто договір в такому разі не припиняє свою дію.
В пункт 6 спадкового договору на набувача ОСОБА_4 було покладено обов'язок щодо вчинення певних дій після смерті відчужувачів, а саме: в разі смерті відчужувачів поховати їх на цвинтарі в місті Первомайськ та встановити пам'ятники. Таким чином, у разі наявності у набувача ОСОБА_4 спадкоємців після його смерті, саме на них покладається обов'язок на виконання цих дій після смерті відчужувачів, а спадковий договір, в такому разі, зі смертю набувача не припинив свою дію.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною 1 статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Дата відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину з порушенням відповідного строку лише 15.06.2022.
Позивачем до позову додано акт про факт проживання в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , який був складений двома особами: ОСОБА_5 , яка проживає за адресою АДРЕСА_3 , та ОСОБА_6 , яка проживає за адресою АДРЕСА_4 . В зазначеному акті вказано, що позивач - ОСОБА_1 проживала останні роки в квартирі АДРЕСА_1 з господаркою цієї квартири ОСОБА_2 , доглядала за нею, а після її смерті здійснила поховання. Тобто, відповідно до зазначеного акту, позивач постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, у зв'язку з чим може вважатися такою, що прийняла спадщину.
В той же час до позову було додано копію паспорту позивача та довідку ЦНАП про склад зареєстрованих осіб, відповідно до яких місце проживання позивача зареєстровано за адресою АДРЕСА_5 .
Також інформацію про постійне проживання позивача та спадкодавця на час відкриття спадщини спростовують наступні факти:
згідно інформації отриманої з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Первомайськ спадкоємець ОСОБА_2 отримувала з 02.07.2018 по 12.07.2021 на безоплатній основі соціальну послугу догляду вдома. 12.07.2021 ОСОБА_2 від зазначеної послуги по догляду відмовилась, зазначивши в заяві, що її будуть доглядати «...віруючі Варварівської церкви»;
згідно інформації отриманої з управління соціального захисту населення міської ради ОСОБА_2 була отримувачем державної допомоги, а саме субсидії в період з 01.10.2019 по 31.07.2021. 14.07.2020 ОСОБА_2 подала заяву «Про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі через АТ «Ощадбанк»», до якої також було додано декларацію «Про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії», де в розділі «Дані про осіб, які входять до складу домогосподарства...» зазначено лише одну особу, а саме господарку квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ;
в доданій позивачем до позову копії титульної сторінки розрахункової книжки по оплаті за воду та каналізацію на 2020 рік за адресою АДРЕСА_1 , що була виписана на ім'я ОСОБА_2 , в графі «кількість проживаючих норма» зазначено 1 особу.
З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Представники сторін надали заяви з проханням про розгляд справи у їх відсутність. Представник позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити. Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2006 року подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як відчужувачі, з однієї сторони та ОСОБА_4 , як набувач майна, з іншої, уклали спадковий договір, відповідно до якого належну відчужувачам на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , вони передають після своєї смерті у власність ОСОБА_4 . При цьому на набувача майна було покладено обов'язки на прхання відчужувачів допомагати у заготівлі продуктів, прибиранні житлового приміщення, забезпечувати лікувальними засобами, а у разі смерті відчужувачів поховати та встановити пам'ятники.
Спадковий договір було посвідчено нотаріально та накладено заборону відчуження на квартиру.
Під час укладення спадкового договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вже не перебували у шлюбі, оскільки шлюб було розірвано 20 травня 2003 року.
Квартира АДРЕСА_1 , належала колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 23 травня 1993 року.
28 квітня 2005 року ОСОБА_3 заповів свою частку квартири ОСОБА_2 , посвідчивши заповіт нотаріально.
06 липня 2007 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , але перед смертю, 06 січня 2021 року заповіла вищевказану квартиру позивачу, ОСОБА_1 , про що було складено та нотаріально посвідчено заповіт.
Перша первомайська державна нотаріальна контора Миколаївської області на запит суду повідомила, що в провадженні державної нотаріальної контори міститься спадкова справа № 365/2021 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
В спадковій справі містяться наступні документи:
- заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_1 від 09.08.2021 року № 943;
- постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії на ім'я ОСОБА_1 від 15.06.2022 року № 777/02-14, у зв'язку з посвідченням спадкодавцем заповіту на майно, яке охоплено укладеним раніше спадковим договором.
Інших спадкоємців, які прийняли спадщину або відмовилися від її прийняття, немає.
Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Також повідомлено, що в провадженні державної нотаріальної контори міститься спадкова справа № 340/2020 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 .
В спадковій справі містяться наступні документи:
- заява про прийняття спадщини від імені дружини спадкодавця ОСОБА_2 від 28.09.2020 року № 875;
- заява про відмову від виділу Ѕ частки у праві спільної сумісної власності подружжя від імені ОСОБА_2 від 28.09.2020 року № 1237/02-14;
- фотокопія спадкового договору подружжя від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4 від 24.11.2006 року.
Інших спадкоємців, які прийняли спадщину або відмовилися від її прийняття, немає.
Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Глава 90 ЦК України, регламентує відносини пов'язані з укладенням спадкового договору.
Зокрема зазначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа.
Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.
Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.
На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.
Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.
У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.
Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Входячи з наведених норм цивільного законодавства, інститут спадкового договору не передбачає підстав припинення.
Проте, виходячи з вищеописаної конкретної ситуації, суд вважає, що в данному випадку відбулось саме припинення спадкового договору.
В разі смерті набувача правовідносини, на переконання суду, мають регламентуватися за аналогією зі ст. 757 ЦК, стаття, яка регламентує правові наслідки смерті набувача за договором довічного утримання.
Так, у вказаній нормі зазначено, що обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.
Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом.
Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.
Тобто, якщо спадковим договором були передбаченні зобов'язання щодо самого відчужувача після його смерті чи третіх осіб, а набувач помер і не виконав ці обов'язки або виконав їх частково, тоді обов'язки набувача за спадковим договором переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було отримане набувачем після смерті відчужувача. Якщо у набувача не має спадкоємців, договір в такому випадку припиняється, а майно повертатиметься відчужувачу або успадковуватиметься його спадкоємцями.
Єдиним спадкоємцем набувача за спадковим договором у даній справі була ОСОБА_2 , одна з відчужувачів по цьому договору. При цьому ОСОБА_2 прийняла спадщину, згідно з даними нотаріальної контори.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку на момент посвідчення заповіту 06 січня 2021 року, яким ОСОБА_2 заповіла спірну квартиру позивачу ОСОБА_1 , раніше укладений спадковий договір фактично припинив свою дію, і ОСОБА_2 мала повне право зробити розпорядження щодо спадкоємців належної їй квартири на випадок своєї смерті, що вона і зробила.
Аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 спростовуються даними нотаріальної контори, з яких вбачається, що ОСОБА_1 вчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавиці.
Щодо вимоги позивача про скасування спадкового договору, то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки таке взагалі не передбачено цивільним законодавством, передбачено лише можливість розірвання договору в судовому порядку. При цьому суд констатував припинення дії спадкового договору після смерті набувача майна, а отже немає необхідності в будь яких судових рішеннях з цього приводу.
Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З огляду на наведене, слід задовольнити позов частково, визнавши за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 46,6 кв.м. що розташована за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . В іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (проживає за адресою АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Первомайської міської ради Миколаївської області (код за ЄДРПОУ 35926170, знаходиться за адресою м. Первомайськ Миколаївської області, вул. Грушевського, 3), про скасування спадкового договору та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 46,6 кв.м. що розташовану за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.
Дата складання повного тексту рішення - 01.12.2022 року.
Суддя: