Справа № 487/2310/22
Провадження № 1-кс/487/2590/22
06.12.2022 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , особи, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.08.2022 року у кримінальному провадженні, внесеному 08.08.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022152030001166 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, -
Адвокат ОСОБА_4 звернувся 28.11.2022 року до Заводського районного суду міста Миколаєва в інтересах ОСОБА_5 з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.08.2022 року у кримінальному провадженні, внесеному 08.08.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022152030001166 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України. В обґрунтування клопотання зазначено, що органом досудового розслідування у будь-які розумні строки не вжито заходів для прийняття остаточного рішення по вилученим грошовим коштам та по кримінальному провадженні в цілому з дотриманням процедури, встановленої законом. Потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права ОСОБА_5 , як власника майна.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 та особа, в інтересах якої подано клопотання, ОСОБА_5 , підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у скасуванні арешту грошових коштів, зазначила, що досудове розслідування кримінального провадження триває.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали за клопотанням, матеріали кримінального провадження №12022152030001166, слідчий суддя приходить до наступного.
За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Перевіркою матеріалів встановлено, що 08.08.2022 до Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з заявою звернулась ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить вжити заходи до невстановленої особи, яка в період часу з 09 годин 00 хвилин по 13 годин 30 хвилин 08.08.2022, шляхом підбору ключа таємно, умисно, протиправно, з метою викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, проникла до приміщення квартири АДРЕСА_1 , звідки викрала грошові кошти у розмірі 1500,00 Євро та 22000,00 доларів США, чим спричинила матеріальний збиток на вказану суму.
За вказаним фактом слідчим відділом Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області внесені відомості до ЄРДР за № 12022152030001166 від 08.08.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
09.08.2022 року під час обшуку (огляду) у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено речові докази, які можуть мати для кримінального провадження, адже можуть підтвердити або спростувати факт вчинення злочину, а саме: поліетиленовий пакет в середині якого знаходяться грошові кошти купюрами по 100 доларів США в кількості 200 шт., на загальну суму 20000,00 доларів США, які поміщено до спеціального експертного пакету ВУМ1005081.
Постановою від 09.08.2022 року старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області вказане вище майно, вилучене в ході обшуку, було визнано речовими доказами у справі.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.08.2022 року (справа №487/2310/22, провадження №1-кс/487/1851/22) було накладено арешт на майно, а саме: поліетиленовий пакет всередині якого знаходяться грошові кошти купюрами по 100 доларів США в кількості 200 шт. на загальну суму 20000,00 доларів США, які поміщено до спеціального експертного пакету ВУМ1005081.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК України).
Згідно ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому КПК України.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК України).
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.
За змістом ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Отже, у зв'язку з існуванням сукупності підстав та розумних підозр вважати, що вилучене в ході обшуку майно є об'єктом, що містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій, тобто відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а також враховуючи доведеність слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першою статті 170 КПК України, а саме: можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, слідчий суддя прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення, про що 10.08.2022 року було постановлено відповідну ухвалу. При цьому слідчим суддею враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Ухвалами від 13.09.2022 року та від 29.09.2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.08.2022 року у кримінальному провадженні, внесеному 08.08.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022152030001166 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
28.11.2022 року адвокат ОСОБА_4 повторно звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва в інтересах ОСОБА_5 з клопотанням про скасування арешту.
За змістом ст. 100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року №1104 (далі за текстом - Порядок КМУ від 19.11.2012 року №1104), визначення місця знаходження речового доказу протягом досудового розслідування покладено законом на орган досудового розслідування, за виключенням випадків вирішення питання передачі речового доказу на реалізацію, що у цьому випадку не мало місця.
З огляду на викладене, у зв'язку із недоведеністю того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, враховуючи, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження, клопотання про скасування арешту на майно задоволенню не підлягає.
Разом з цим, з матеріалів кримінального провадження №12022152030001166, що остання слідча дія в ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження була здійснена 06.10.2022 року за ініціативою сторони потерпілої, тобто два місяці тому (дата розгляду клопотання 06.12.2022 року).
Згідно ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК України (ч. 6 ст. 28 КПК України).
З огляду на викладене у зв'язку із встановленням у судовому засіданні невиправданого зволікання у здійсненні досудового розслідування у розумні строки, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити норми ст. 308 КПК України, відповідно до яких підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування.
Прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду (ч. 2 ст. 308 КПК України).
Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом (ч. 3 ст. 308 КПК України).
Керуючись ст.ст. 84, 91-94, 98, 100, 170-174, 308, 309 КПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 від 28.11.2022 року про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.08.2022 року у кримінальному провадженні, внесеному 08.08.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022152030001166 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали слідчого судді, що не підлягають оскарженню, можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1