05 грудня 2022 року
м. Київ
справа №П/320/498/20
касаційне провадження № К/990/27176/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2022 у справі №П/320/498/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Управління 05.10.2022 звернулося до Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду із касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2022.
Верховний Суд ухвалою від 25.10.2022 вказану касаційну скаргу залишив без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги: надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги; надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
04.11.2022 скаржник направив до суду уточнену касаційну скаргу та надав документ про сплату судового збору.
Дослідивши наведене в уточненій касаційній скарзі скаржником обґрунтування, колегією суддів встановлено, що воно не усуває виявленого судом недоліку. Скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 щодо застосування статті 177 Податкового кодексу України для фізичних осіб у подібних правовідносинах, оскільки, комплекс послідовних цілеспрямованих дій позивача з будівництва та продажу нерухомого майна є систематичною (з 01.01.2015 по 31.12.2018 позивач отримав 54 438 902,63 грн. у якості компенсації за відчужені ним об'єкти нерухомого майна, а наявними у матеріалах справи деклараціями про готовність об'єкта до експлуатації підтверджується, що у період з 2015 по 2018 рік Позивач побудував за рахунок власних та залучених коштів житлові будинки у селі Софіївська Борщагівка Київської області) діяльністю, метою якої є саме отримання прибутку, оскільки зазначені дії з будівництва та продажу не можна кваліфікувати як такі, що мали на меті задоволення власних (особистих) потреб фізичної особи ОСОБА_1 , а отже, вказане є свідченням того, що відповідна діяльність для цілей оподаткування має кваліфікуватися як підприємницька. При цьому, сам лише факт підписання таких договорів купівлі-продажу нерухомого майна без зазначення статусу позивача, як підприємця, не є свідченням непов'язаності таких операцій із підприємницькою діяльністю.
Пунктами 1, 2 і 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з цим, обставини, зазначені скаржником в якості обґрунтувань необхідних від відступлення від висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 щодо застосування статті 177 Податкового кодексу України для фізичних осіб у подібних правовідносинах, входили до об'єкту дослідження у справі №810/3116/18, за результатами якої судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що такі обставини не є підставою для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 №120/1565/19-а.
Більш того, зі змісту судових рішень вбачається, що підставою для задоволення позовних вимог став висновок суду першої інстанції (з яким погодився суд апеляційної інстанції) про те, що позивач не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що цілком правомірно було оподатковано доходи від продажу квартир у багатоквартирних будинках за ставкою 5 % податку на доходи фізичних осіб відповідно до статті 172 Податкового кодексу України. Крім того, позивач як звичайна фізична особа (не фізична особа-підприємець) не повинен був оподатковувати ЄСВ свої доходи від реалізації квартир у багатоповерхових будинках, а не процедурні порушення допущені контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки позивача.
При обґрунтуванні висновків суди попередніх інстанцій послалися на постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, від 28.05.2021 у справі №120/1565/19-а, від 23.05.2022 у справі №810/3116/18.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування помилковості врахування зазначених висновків Верховного Суду.
Отже, колегія суддів вважає, що при обґрунтуванні касаційної скарги в частині визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень скаржник допустив формальний підхід, зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, в той час як судові рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані саме позицією Верховного Суду.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що у випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.
Однак, формально зазначаючи про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18, скаржник не навів вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до другого речення частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявникові.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 251, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Л.І. Бившева
С.С. Пасічник В.В. Хохуляк