05 грудня 2022 року
м. Київ
справа №640/822/21
адміністративне провадження № К/990/31565/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Оперативно-тактичного угруповання «Північ», Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Командування Медичних сил Збройних Сил України, про визнання незаконними та скасування наказів в частині, визнання протиправною відмови і зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, Оперативно-тактичного угруповання « Північ », Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 28.01.2021 року, просила:
- визнати незаконним наказ першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, генерал-лейтенанта ОСОБА_2 від 05.03.2020 №34/ДСК про внесення зміни до наказів Генерального штабу Збройних Сил України, в частині: СКАСУВАТИ ЯК НЕРЕАЛІЗОВАНИЙ наказ від 31.01.2020 №15/ДСК, абзац «з 10 лютого 2020 року, в частині залучення молодшого сержанта ОСОБА_1 , медичної сестри медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях»;
- зобов'язати начальника Генерального штабу Збройних Сил України скасувати наказ від 05.03.2020 №34/ДСК про внесення зміни до наказів Генерального штабу Збройних Сил України, в частині: СКАСУВАТИ ЯК НЕРЕАЛІЗОВАНИЙ наказ від 31.01.2020 №15/ДСК, абзац «з 10 лютого 2020 року, в частині залучення молодшого сержанта ОСОБА_1 , медичної сестри медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях»;
- зобов'язати начальника Генерального штабу Збройних Сил України видати наказ, яким виключити молодшого сержанта ОСОБА_1 зі складу сил і засобів об'єднаних сил здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях з 18.03.2020 у зв'язку з закінченням відрядження;
- визнати незаконним наказ командира оперативно-тактичного угруповання « Північ », генерал-майора ОСОБА_3 від 18.03.2020 №65 в частині: вважати підставою наказу про вибуття молодшого сержанта ОСОБА_1 до постійного місця служби наказ першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 05.03.2020 №34/ДСК;
- скасувати наказ командира оперативно-тактичного угруповання « Північ », генерал-майора ОСОБА_3 від 18.03.2020 № 65 в частині: вважати підставою наказу про вибуття молодшого сержанта ОСОБА_1 до постійного місця служби - наказ першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 05.03.2020 №34/ДСК;
- зобов'язати командира оперативно-тактичного угруповання « Північ » видати наказ, яким вважати молодшого сержанта ОСОБА_1 такою, що вибула 18.03.2020 зі складу сил та засобів об'єднаних сил здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях до постійного місця служби у зв'язку з закінченням відрядження;
- визнати протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_1 видати молодшому сержанту ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 видати молодшому сержанту ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, позивач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності.
Однак, як вбачається із ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року судом не було віднесено справу до категорії справ незначної складності.
А тому, вказане позивачем твердження є необгрунтованим.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Оперативно-тактичного угруповання «Північ», Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Командування Медичних сил Збройних Сил України, про визнання незаконними та скасування наказів в частині, визнання протиправною відмови і зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова