79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.11.2022 Справа № 914/2396/22
За позовом Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, м. Городок Львівської області
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Львів
про стягнення 17 688, 89 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.
За участю представників:
від прокуратури: Цинайко Н.І. - прокурор;
від позивача: Фіялкович Т-Д.- представник;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17 688, 89 грн.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 17.10.2022 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 09.11.2022.
Ухвалою суду від 09.11.2022 розгляд справи відкладено на 30.11.2022.
У судовому засіданні 30.11.2022 прокурор та позивач підтримали позовні вимоги.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином.
Аргументи сторін.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач здійснював перевезення вантажу без дозволу на рух великовагового транспортного засобу та перевищив нормативні вагові параметри.
На підставі акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів позивач оформив розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого нараховано плату на суму 643, 85 євро, що еквівалентно 17 688, 89 грн.
Оскільки відповідач добровільно не сплатив зазначену суму, прокурор звернувся з позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що допустимими ваговими параметрами вважаються вагові параметри, що перевищують нормативні на 2%. Тому вважає, що ставка плати за проїзд за перевищення навантаження на одиночну вісь над нормативною мала б визначатись із врахуванням такого відхилення, однак позивачем при розрахунку плати за проїзд це не враховано.
Також вважає, що позивач безпідставно визначив відстань у 147 км, оскільки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, а відстань до місця зупинки становить 62, 7 км, а саме: до 503км+300м автодороги Київ-Чоп. Ствердив, що автомобіль з таким вантажем далі не рухався, а частина вантажу - 8 тон була перевантажена на ЗИЛ 131, що обладнаний краном-маніпулятором (який також є та був у його власності). Тому вважає, що нарахуванню підлягає плата за відстань - 62, 7 км.
Крім того, відповідач ствердив, що позивач безпідставно збільшив розмір плати за проїзд в 3 рази, керуючись приписами положень 31-1 Порядку № 879, оскільки підлягав застосуванню пункт 21 Порядку № 879, згідно з яким плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що до задоволення підлягає (0, 2+ 0, 42+0, 27)*2*62,7=111, 60 євро, що становить 3 066, 00 грн.
У додаткових поясненнях позивач детально пояснив яким чином здійснював розрахунок плати та просив задовольнити позов.
Обставини справи.
На підставі затвердженого графіку проведення рейдових перевірок в період з 09 вересня 2019 року по 15 вересня 2019 року та направлення на перевірку № 009307 від 09.09.2019, посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Львівській області 12.09.2019 на автодорозі М-06 Київ-Чоп 503 км+300 м провели габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки SCANIA 124L, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа - державний № НОМЕР_2 , який здійснював перевезення по маршруту Броди-Дроговиж.
Власником автомобіля та причепа є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу.
У товарно-транспортній накладній ЛВА № 224829 від 12.09.2019 зазначено, що вантажний автомобіль марки SCANIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також причеп № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 прямував з пункту навантаження - Нижній склад, Нижній до пункту розвантаження - с. Дроговиж.
За результатами проведеної перевірки і зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, яке здійснювалось засобами вимірювальної техніки, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Львівській області зафіксували повну масу транспортного засобу 47, 650 т при нормативно допустимій 40, 8 т, з фактичним навантаженням: на ведучу вісь - 14, 515 т при нормативно допустимій 11, 22 т, на строєні осі - 25,56 т при нормативно допустимій 22, 44 т.
За результатами перевірки 12.09.2019 посадова особа Управління Укртрансбезпеки у Львівській області склала акт № 0018809 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; акт № 184376 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; довідку № 0007809 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Також до позову долучено чек зважування.
Водій транспортного засобу відмовився від підписання акта.
Відповідно до розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 373/040 від 12.09.2019, перевищення загальної маси складає 7, 65 т, що становить 19,1 %, перевищення навантаження на одиничну вісь - 3,51 т, що становить 31,9 %, перевищення навантаження на строєну вісь - 3,56 т, що становить 16,2 %. Беручи до уваги зазначені параметри, застосовано формулу із коефіцієнтами: (0, 20+0, 72+0, 54)*147*3=643, 86 євро, що за перерахунком прокурора згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 12.09.2019 еквівалентно 17 688, 89 грн.
Крім того, 12.11.2019 стосовно ФОП ОСОБА_1 складено постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій № 163034, якою накладено адміністративно-господарський штраф на суму 1 700, 00 грн.
03 серпня 2022 року Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області направила відповідачу лист № 2317685.2/24-22, в якому просила внести плату за проїзд, яка нарахована 12.09.2019 на суму 643, 86 євро. Відповіді на лист матеріали справи не містять.
Франківська окружна прокуратура м. Львова звернулась до позивача із листом № 14.51/04-16-5542вих22 від 06.09.2022, в якому просила надати інформацію щодо звернення до суду із позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
У листі-відповіді № 28659/5.2/24-22 від 08.09.2022 позивач зазначив, що кошти ФОП ОСОБА_1 добровільно не сплачені. Крім того, позивач просив вжити заходів прокурорського реагування щодо стягнення плати за проїзд в судовому порядку.
22.09.2022 прокуратура звернулась до позивача із повідомленням вих № 14.51/04-16-5989вих-22 про звернення до суду в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з позовом.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 4 зазначеної статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту обґрунтована прокурором в позовній заяві посиланням на статтю 29 Бюджетного кодексу України, за якою плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, включена до складу загального фонду Державного бюджету України. Зазначив, що несплата відповідачем коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг на 2018-2022 роки, з метою забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг.
Відповідно до підпункту 27 пукту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, до повноважень Укртрансбезпеки входить не виключно здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, але й також вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Тому позивач у листі від 15.09.2022 просив прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування щодо стягнення плати за проїзд у судовому порядку.
22.09.2022 прокуратурою направлено позивачу повідомлення про звернення до суду в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Оскільки позивач впродовж тривалого часу (з вересня 2019 року) не вживав заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, суд вважає подання позову прокурором обґрунтованим.
Щодо суті позовних вимог.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України № 2344-III від 5 квітня 2001 року «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини 1, 4 статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил Дорожнього руху № 1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Пунктом 22.5 Правил Дорожнього руху № 1306 від 10.10.2001 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
Суд встановив, що перевезення вантажу транспортним засобом відповідача здійснювалось з перевищенням нормативно вагових параметрів, про що 19.09.2019 під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу працівниками Управління Укртрансбезпеки складено усі передбачені Порядком № 879 документи, а саме: акт № 0018809 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; акт № 184376 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; довідка № 0007809 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок плати за проїзд.
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Разом з тим відповідач не надав жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом чи оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Розмір плати за проїзд визначено позивачем виходячи із загальної дозволеної маси - 40 т при фактичному навантаженні - 47 650 т, що становить 19, 1 %; з дозволеного осьового навантаження 11 т при фактичному навантаженні на одиничну вісь - 14 515 т, що становить 31, 9% та при дозволеному навантаженні та строєну вісь - 22 т при фактичному навантаженні 25, 56 т, що становить 16,2%.
Перевіривши розрахунок позивача, суд погоджується з ним.
Спростовуючи доводи відповідача, суд бере до уваги висновки, викладені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові від 10.02.2022 у справі № 914/3255/20, а саме:
системний аналіз приписів пунктів 21, 311 Порядку № 879 щодо здійснення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, дає підстави для висновку про те, що зазначені норми не є колізійними, адже врегульовують різні за змістом (фактичними обставинами) правовідносини:
І) пункт 21 застосовується за умови усунення перевізником порушення нормативів габаритно-вагових параметрів транспортного засобу та внесення плати за проїзд до продовження руху;
ІІ) а пункт 31-1 застосовується у випадку продовження транспортним засобом руху після виявлення порушень за результатами габаритно вагового контролю без приведення його параметрів у відповідність до нормативів, внесення плати за проїзд та проходження повторного габаритно-вагового контролю;
за своїм змістом передбачена у абзаці четвертому пункту 4 Правил № 30 та пунктах 2, 21 Порядку № 879 похибка у 2 відсотки є максимально можливим відхиленням саме від нормативного навантаження за якого транспортний засіб не вважається великоваговим, відтак перевізник не набуває обов'язку внесення плати за проїзд великовагового транспорту та наслідки за її невнесення не наступають;
ця похибка може бути врахована за передбачених спеціальними нормативними актами умов у сукупності: (1) не має перевищувати 2 відсотки від нормативів, визначених Правилами дорожнього руху, та (2) враховуватися при вирішенні питання щодо віднесення транспортного засобу до великовагових, необхідності оформлення відповідного дозволу для такого транспорту та внесення плати за проїзд;
такий нормативний припис покликаний забезпечити захист добросовісного перевізника, тому не може тлумачитися розширено задля зменшення відповідальності порушника за збитки завдані перевезенням вантажів із значним, більше 2 відсотків, перевищенням нормативного навантаження;
альтернативних норм щодо можливості врахування допустимої похибки перевищення вагових параметрів транспортного засобу над нормативами, встановленими пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, при визначенні плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів законодавством не встановлено.
Також суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо необхідності застосування при розрахунку відстані 62, 7 км, оскільки такий не сплатив плату за проїзд; доказів перевантаження частини вантажу та зупинення подальшого руху суду не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги суд визнає підставними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Щодо судового збору.
На підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідент. код: НОМЕР_3 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід державного бюджету України (Городоцька міська ТГ ГУК Львів/Городоцька тг, код отримувача 38008294, UA598999980313171216000013861, Казначейство України, код класифікації доходів бюджету 22160100, призначення платежу: плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) 17 688, 89 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідент. код: НОМЕР_3 ) на користь Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: 79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідент. код: 02910031) 1 984, 80 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 05.12.2022.
Суддя Галамай О.З.