ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2022Справа № 910/8234/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали позовної заяви Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська,11, код ЄДРПОУ 31557119)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Дакордд" (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 15-А, код ЄДРПОУ 42763481)
про стягнення 331 203,50 грн,
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакордд" про стягнення заборгованості у розмірі 331 203,50 грн, з яких: 136 733,71 грн вартості спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору за період з лютого 2020 по листопад 2021; 194 469,79 грн вартості спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з грудня 2021 по квітень 2022.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.09.2022 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
14.09.2022 від позивача засобами поштового зв'язку через відділ діловодства суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакордд» на підставі договору купівлі- продажу від 30.02.2012 є власником нежитлових приміщень підвалу №29-43 та на підставі купівлі-продажу від 03.10.2019 є власником нежитлових приміщень першого поверху №21, 22, 22а, 23, 24, 24п, 246, 25-39, 39а, 43, 44, 46, 48, 49 загальною площею 503,9 кв.м. за адресою: м. Харків, проспект Ново-Баварський 70.
Згідно з договором купівлі-продажу №2255 від 03.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакордд» є власником нежитлових приміщень загальною площею 54,9 кв.м. за адресою: м. Харків, проспект Героїв Сталінграду 6/5.
Також на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Дакордд» належать нежитлові приміщення першого поверху №2,6,7 загальною площею 57,8 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій 19.
Житловий будинок по проспекту Ново-Баварський 70 та по проспекту Героїв Сталінграду 6/5, вул. Харківських Дивізій 19 в м. Харкові з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП "Харківські теплові мережі". Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.
На підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та припинення опалювальних сезонів 2020-2021,2021-2022 підприємство здійснювало постачання теплової енергії у житловий будинок, де розташовані нежитлові приміщення відповідача.
Споживання теплової енергії на потреби опалення приміщень за адресою: проспект Ново-Баварський 70, та проспект Героїв Сталінграду 6/5, вул. Харківських Дивізій 19 до 01.12.2021 здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю «Дакордд» без укладання договору.
Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкта №176/816 від 22.04.2020, №176/945 від 25.02.2021, №176/1217 від 06.12.2021, №171/1358 від 25.02.2021 а також актами про підключення та відключення опалення до будинку, які підписані представниками позивача та балансоутримувачем даного будинку.
Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору за період з лютого 2020 року по листопад 2021 року складає 136 733,71 грн.
Крім того, на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. N 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. N 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. N 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. N 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року.
Таким чином, з 01.12.2021 по нежитловому приміщенню за адресою проспекту Ново- Баварський 70 у м. Харкові з Товариством з обмеженою відповідальністю
«Дакордд» укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Проведення нарахувань виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих в будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.
Відповідно до п.5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 (надалі - договір), виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п.32. договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Згідно з п. 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п.34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2022 року складає 194 469,79 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що заборгованість за спожиту теплову енергію за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 та заборгованість без укладання договору обліковуються за одним ОКПО - 42763481, який об'єднує особові рахунком (17600 - 9215(17601-9215,17100-92171,17200-9999) і за кожний розрахунковий період (календарний місяць) відображується однією сумою у бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 331 203,50 грн, з яких: 194469,79 грн - вартість спожитої теплової енергії за індивідуальним договором та 136733,71 грн - вартість спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої та третьої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
За приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до пунктів 4 і 14 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією відповідно до типових договорів, форми яких затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Отже, чинним законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з лютого 2020 року по листопад 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю "Дакордд" не уклало з позивачем відповідного договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Однак, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 922/4239/16.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та прикінці опалюваного сезону до житлових будівель в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.
Зокрема, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкта №176/816 від 22.04.2020, №176/945 від 25.02.2021, №176/1217 від 06.12.2021, №171/1358 від 25.02.2021 а також актами про підключення та відключення опалення до будинку, які підписані представниками позивача та балансоутримувачем даного будинку.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено вартості спожитої теплової енергії без укладення договору за період з лютого 2020 року по листопад 2021 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Товариство з додатковою відповідальністю "Дакордд" на користь позивача 136 733,71 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача194 469,79 грн вартості спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з грудня 2021 по квітень 2022, суд зазначає наступне.
Положеннями ч.ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного сторонами договору позивачем у період з за період з грудня 2021 року по квітень 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 194 469,79грн, що підтверджується актами виконаних робіт за вказаний період, підписаними сторонами без зауважень, копії яких наявні у матеріалах справи.
Проте, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, вартість електричної енергії не сплатив. Відтак, у Товариства з додатковою відповідальністю "Дакордд" виникла заборгованість у сумі 194 469,79 грн.
За наведених обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 194 469,79 грн позивачем доведено у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Дакордд" (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 15-А, код ЄДРПОУ 42763481) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська,11, код ЄДРПОУ 31557119) суму заборгованості у розмірі 331 203 (триста тридцять одна тисяча двісті три) грн 50 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 968 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн 05 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 06.12.2022
Суддя І.О. Андреїшина