ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2022Справа № 910/7028/22
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС 2008" (67840, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Молодіжне, ВУЛИЦЯ ЗАЛІЗНИЧНА, будинок №3) до Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 1) про стягнення 196 143,83 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС 2008" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" (далі-відповідач) про стягнення 196 143,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 у справі №910/15215/21 закрито провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в частині стягнення заборгованості у розмірі 7 778 056грн. 89коп. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008"- задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" 3% річних у розмірі 7 032 грн. 22коп. та судовий збір у розмірі 116 776грн. 34коп. В іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/15215/21 змінено в частині розподілу судових, в іншій частині рішення залишено без змін.
Позивач зазначає, що рішенням суду від 08.12.2021 року було стягнуто з відповідача 3% річних за період з 04.09.2021 р. по 14.09.2021 р. Сторонами 04.11.2021 року було проведено взаємозалік зустрічних однорідних (грошових) вимог. З урахуванням періоду прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №19/04-21 про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом від 19.04.2021, який встановлений рішенням суду від 08.12.2021 у справі №910/15215/21 та дати проведення взаємозаліку зустрічних вимог позивач нараховує 3% річних у розмірі 31 964,61 грн за період з 15.09.2021 по 03.11.2021 року та інфляційні втрати у розмірі 164 179,22 грн за період з 04.09.2021 по 03.11.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
14.10.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
Відповідно до вищевказаного відзиву, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених в останньому.
Ухвалою суду від 20.10.2022 зобов'язано відповідача Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ" надати засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою документів долучених до відзиву на позовну заяву. Витребувані документи надати до суду у строк до 04.11.2022.
01.11.2022 від представника відповідача супровідним листом було долучено переклад українською мовою документів долучених до відзиву.
07.11.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до останньої представник просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
28.11.2022 від представника позивача надійшла ухвала про виправлення описки в описовій та мотивувальній частинах рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року по справі №910/15215/21. Відповідно до останньої суд в ухвалі вказав: «вважати вірним номер договору про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом, укладеного 19.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» та Акціонерним товариством «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ»: «№19/04-21».
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
19.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» (Виконавець) та Акціонерним товариством «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» (Замовник) було укладено Договір про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом №19/04-21, відповідно до умов якого Виконавець в порядку та на умовах, визначених Договором приймає на себе зобов'язання надати послуги з перевалки і зберігання зернових, олійних і бобових культур через ТОВ «Транссервіс 2008» (Термінал Виконавця) експортованих з території України через Морський торговельний порт «Чорноморськ» в кількості відповідно до наданих заявок Замовника, в терміни і за цінами, обумовленими даним Договором і Додатками до нього, які є його невід'ємною частиною, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість наданих послуг.
Відповідно до п.2.1.9 Договору Замовник зобов'язаний у разі незгоди підписати акт приймання-передачі наданих Послуг у зазначений строк, з дня його отримання, Замовник надсилає Виконавцю свої обґрунтовані заперечення. У разі непідписання Замовником акту приймання-передачі наданих Послуг протягом 5 робочих днів з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, акт наданих Послуг вважається підписаним, а Послуги прийняті у повному обсязі.
Згідно з п.4.1 Договору сума Договору складається із вартості всіх наданих послуг протягом строку дії Договору, що підтверджується актами приймання-передачі наданих Послуг, але в будь-якому випадку не може перевищувати 428 067 990,00 з ПДВ.
У п.4.3 Договору передбачено, що Замовник проводить оплату за надані послуги Виконавцем на умовах 100 % післяплати кожної окремої судової партії, протягом 5 банківських днів після двостороннього підписання Акту приймання-передачі наданих Послуг, шляхом перерахування, грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Акт приймання-передачі наданих Послуг повинен бути підписаний протягом 5 робочих днів після підписання коносамента (-ів). (п.4.4 Договору)
Листом №126 від 26.08.2021 року Позивач направив на адресу Відповідача рахунки №№22, 23 від 16.08.2021 р. та акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №92, №93 від 16.08.2021 р. на загальну суму 7778056 грн. 89 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 26.08.2021 р., накладної, опису вкладення у цінний лист.
Претензією №134 від 06.09.2021 року Позивач вимагав від Відповідача сплатити заборгованість у розмірі 7780614,06 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 06.09.2021 р., накладної.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 №910/15215/21 було стягнуто з відповідача 3% річних за період з 04.09.2021 р. по 14.09.2021 р.
Сторонами 04.11.2021 року було проведено взаємозалік зустрічних однорідних (грошових) вимог. З урахуванням періоду прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №19/04-21 про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом від 19.04.2021, який встановлений рішенням суду від 08.12.2021 у справі №910/15215/21 та дати проведення взаємозаліку зустрічних вимог позивач нараховує 3% річних у розмірі 31 964,61 грн за період з 15.09.2021 по 03.11.2021 року та інфляційні втрати у розмірі 164 179,22 грн за період з 04.09.2021 по 03.11.2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом №19/04-21 від 19.04.2021 року Позивач надав послуги з перевалки зернових, олійних і бобових культур, що підтверджується Актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №92 від 16.08.2021 року на суму 1 397 469 грн. 34 коп., №93 від 16.08.2021 року на суму 6 380 587 грн. 55 коп., а загалом на суму в розмірі 7 778 056 грн. 89 коп., які підписані з боку позивача та відповідача та скріплені їх печатками.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що Позивачем не оформлені належним чином коносаменти, що виключає можливість підписання актів здачі - приймання робіт та виникнення у Відповідача обов'язку по оплаті. Також Позивачем не надано доказів на підтвердження обсягу, вартості та факту надання послуг.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі № №910/15215/21 закрито провадження у справі №910/15215/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» до Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» в частині стягнення заборгованості у розмірі 7 778 056 грн. 89 коп.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008»- задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» 3% річних у розмірі 7 032 (сім тисяч тридцять дві) грн. 22 (двадцять дві) коп. та судовий збір у розмірі 116 776 (сто шістнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 34 (тридцять чотири) коп.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № №910/15215/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/15215/21 змінено в частині розподілу судових, в іншій частині рішення залишено без змін.
Вказане рішення було прийняте в наслідок порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем за договором про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом №19/04-21 від 19.04.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.11.2022), укладеного з позивачем.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язань зазначені у ст.ст. 599 - 609 Цивільного кодексу України.
Зокрема, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» зазначило, що згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 у справі (що набрало законної сили) із АТ «ДПЗКУ» на користь ТОВ «Транссервіс 2008» стягнуто 7032,22 грн 3% річних за період зазначений у позові - з 04.09.2021 по 14.09.2021.
Проте, фактично, враховуючи дату проведення взаємозаліку зустрічних (грошових) вимог, період прострочення сплати рахунків № 22 від 16.08.2021 та № 23 від 16.08.2021 AT «ДПЗКУ» розпочався 04.09.2021 та закінчився 04.11.2021.
З урахуванням зазначеного ТОВ «Транссервіс 2008» звертається до Суду з позовом про стягнення 3% річних за період з 15.09.2021 по 03.11.2021 у розмірі 31964,61 грн та інфляційних витрат за період з 04.09.2021 по 03.11.2021 у розмірі 164179,22 грн.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року по справі № 910/15215/21 було встановлено наступне:
«Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 7 778 056 грн. 89 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими».
Окрім того, судом встановлено у вищевказаному рішенні, що:
«Як встановлено Судом, 04.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНССЕРВІС 2008» надіслало на адресу Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №194 від 04.11.2021 року, якою на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та ч.3 статті 203 Господарського кодексу України заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами в сумі 22598906 грн. 89 коп. Після вказаного зарахування зустрічних однорідних грошових вимог:
- у АТ «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» буде відсутня заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНССЕРВІС 2008» в сумі 22598906 грн. 89 коп. за Договором про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом №19/09-21 від 19.04.2021 року та Актів наданих послуг: №92 від 16.08.2021 на суму 1 397 469,34 ПДВ (послуги з навантаження т/х АК DENISA); №93 від 16.08.2021 на суму 6 380 587,55 ПДВ (послуги з навантаження т/х т/х POCHARD S); №110 від 27.10.2021 на суму 14 820 850,00 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ (послуги з навантаження т/х ORANGE HARMONY)
- заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНССЕРВІС 2008» перед АТ «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» за договорами поставки від 28.10.2021 № 159 та №160 становитиме 35 324 275,63 грн. 63 коп., в т.ч. ПДВ. (а.с.».
А відтак, суд у своєму рішенні при перевірці періоду нарахування 3% річних вказав: «Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 03.09.2021 р. по 14.09.2021 р. у розмірі 7 671 грн. 51 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку прострочення Відповідача, а саме не з 03.09.2021 року, а з 04.09.2021 р. а тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 04.09.2021 р. по 14.09.2021 р. у розмірі 7 032 грн. 22 коп».
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 15.09.2021 по 03.11.2021 у розмірі 31964,61 грн та інфляційних витрат за період з 04.09.2021 по 03.11.2021 у розмірі 164179,22 грн.
Заперечуючи стосовно позовних вимог, відповідач зазначає, що за відсутності належним чином оформлених коносаментів, які б могли підтвердити надання Позивачем послуг Відповідачу щодо завантаження суден «POCHARD S» та «АК DENISA», та відсутності документів на підтвердження обсягу, вартості та факту надання Позивачем послуг за Договором, у Відповідача були відсутні підстави для підписання наданих Позивачем Актів приймання-передачі робіт (надання послуг) від 16.08.2021 № 92 та № 93, що, в свою чергу, виключало підстави виникнення у Відповідача обов'язку щодо їх оплати.
Так в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року по справі № 910/15215/21 вже досліджувались вказані заперечення відповідача та суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов'язку сплатити позивачу суму основного боргу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 31964,61 грн. 3 % річних за період з 15.09.2021 по 03.11.2021 та 164179,22 грн. інфляційних втрат за період з 04.09.2021 по 03.11.2021.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» (67840, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Молодіжне, вулиця Залізнична, будинок №3, Ідентифікаційний код юридичної особи 35818770) 3% річних у розмірі 31 964 (тридцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 61 коп. інфляційні втрати у розмірі 164 179 (сто шістдесят чотири сто сімдесят дев'ять) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 2 942 (дві тисячі дев'ятсот сорок дві) грн. 16 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2022
Суддя Владислав ДЕМИДОВ