Міжгірський районний суд Закарпатської області
Справа № 302/1225/22
1-кп/302/160/22
05.12.2022смт. Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
в особі суддя ОСОБА_1 ,
з участю секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачена ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження ЄРДР № 12022071110000163 від 11.10.2022 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , тимчасове місце проживання АДРЕСА_2 , гр.України, раніше не судима , пенсіонер, засіб мобільного зв'язку НОМЕР_1 , пенсіонер (отримує пенсію 4000 грн), працює старшим інспектором Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки м.Миколаїв, утриманців не має,
- про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 184 ч.4 КК України,-
02.10.2022 біля 15 години ОСОБА_4 , перебуваючи в магазині косметики «ЄВА», що розташований в смт Міжгір'ї вулиця Шевченка Хустського району Закарпатської області, умисно, таємно, в умовах воєнного стану викрала мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi-9А», який перед цим залишила у продуктовому кошику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і який належить потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканці АДРЕСА_3 , чим завдала матеріальної шкоди потерпілій на суму 2650 гривень.
Відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, суд за згодою всіх учасників кримінального провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо вище встановлених обставин, які відповідають змісту формулювання обвинувачення за обвинувальним актом, бо вони ніким не оспорюються, і постановив допитати обвинувачену, дослідити письмову позицію потерпілої, дослідити відомості та документи, які характеризують особу обвинуваченої.
Обвинувачена ОСОБА_4 встановлені обставини визнала повністю, а також повністю визнала свою вину в інкримінованому їй злочині, передбаченому статтею 185 ч.4 КК України, за цими обставинами, підтвердила це в своїх показах, просить суворо не карати і запевнила, що не допустить подібного в майбутньому.
Відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, суд за згодою всіх учасників кримінального провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо вище встановлених обставин, які відповідають змісту формулювання обвинувачення за обвинувальним актом, бо вони ніким не оспорюються, і постановив допитати обвинувачену, дослідити письмову позицію потерпілої, дослідити відомості та документи, які характеризують особу обвинуваченої.
Обвинувачена ОСОБА_4 встановлені обставини визнала повністю, а також повністю визнала свою вину в інкримінованому їй злочині, передбаченому статтею 185 ч.4 КК України, за цими обставинами, підтвердила це в своїх показах, просить суворо не карати і запевнила, що не допустить подібного в майбутньому.
Обвинувачена також пояснила, що причиною вчинення злочину стало те, що обвинувачена перебувала в негативному емоційному стані внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, а саме переживань від перебування під бомбардуваннями за місцем свого постійного проживання в м. Миколаєві на фоні проживання за місцем переміщення в смт Міжгір'ї в умовах гуртожитку. У зв'язку з цим вона не повернула викрадений телефон в магазин ЄВА і видала такий після спливу кількох днів з дня крадіжки на вимогу поліцейських. Обвинувачена розкаялася, просить узяти до уваги, що вона хворіє.
Потерпіла повністю визнала обставини, які зазначені в обвинувальному акті і повідомила письмово суд про розгляд справи без її участі а також те, що не має претензій до обвинуваченої в судовому кримінальному провадженні, бо викрадене майно їй повернуто і вона не має претензій до обвинуваченої матеріального і морального характеру.
Оцінивши встановлені обставини, які повністю відповідають змісту формулювання обвинувачення за обвинувальним актом, покази і позицію обвинуваченої, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений статтею 185 ч.4 КК України, який мав місце, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
За вчинений злочин обвинувачена підлягає покаранню.
Обираючи вид і розмір покарання, передбачений ст. 185 ч.4 КК України, суд зважає на таке.
Вчинений злочин законом віднесений до тяжких злочинів (ст. 12 КК України), і характеризується умисною формою вини. Наслідки злочину усунуто відразу ж після його вчинення, бо викрадені речі повернуті потерпілій без ушкоджень і збитків.
Отже, обставини справи, наслідки злочину, особа обвинуваченої, яка характеризується позитивно, раніше не судилася за вчинення кримінальних правопорушень і не вчиняла адміністративних правопорушень, - переконують суд у тому, що ОСОБА_4 недоцільно ізолювати від суспільства, тобто застосовувати до неї позбавлення волі реально.
З приводу призначення цього покарання суд бере до уваги пропозицію сторони обвинувачення про доцільність застосування положень статті 75 КК України до особи обвинуваченої, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення за відсутності обтяжуючих покарання обставин.
Суд вважає, що достатнім, доцільним, співмірним до учиненого, адекватним до особи, яка вчинила цей злочин, є покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений статтями 185 ч.4 КК України, із застосуванням статті 75 КК України, тобто із звільненням від відбування цього покарання з випробуванням протягом іспитового строку одного року, бо виправлення обвинуваченої можливе за такого покарання із застосуванням обмежень, передбачених статтею 76 ч.1 пункти 1, 2 КК України.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, не має і в обвинувальному акті не зазначено.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире розкаяння обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину.
Суд також бере до уваги, що ОСОБА_4 має постійне і зареєстроване місце проживання в Україні, працює і має статус особи похилого віку (пенсіонер), є тимчасово переміщеною особою, яка взята на облік згідно довідки від 03.06.2022 № 2112-7001256285 в Міжгірській селищній раді, а також те, що не має відомостей про її неправильну чи негативну поведінку в минулому.
Прокурор і потерпіла не заявляли цивільні позови.
Судових витрат не має в справі.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, обраний на досудовому розслідуванні з строком дії до 12.12.2022 не має підстав змінювати чи скасовувати до набрання вироком законної сили. Клопотання про продовження с троку дії цього запобіжного заходу прокурором не подано з відповідним обґрунтуванням.
Речові докази: телефон переданий на зберігання потерпілій на досудовому розслідуванні. Отже, цей речовий доказ переданий законному володільцю (власнику) і не потребує вирішення за вироком суду.
Керуючись статтями 373, 374, 615 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч.4 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Згідно з статтею 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням якщо вона протягом іспитового строку одного року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
Згідно з статтею 76 ч.1 пункти 1, 2 КК України покласти на ОСОБА_4 під час відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку такі обов'язки:
- періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання , роботи або навчання.
Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Оскарження вироку з питань не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались згідно з ч.3 статті 349 КПК України не допускається.
Вирок набирає законної сили після спливу строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.
Суддя ОСОБА_1