06 грудня 2022 р. Справа № 520/17586/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.
за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2021, суддя Сагайдак В.В., по справі № 520/17586/21
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, яка полягає у відмові зняття арешту з автомобіля HYUNDAI H-1 р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, та припинення обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 28056588, протиправною;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича винести постанову про зняття арешту з автомобіля HYUNDAI H-1 р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2012 року випуску та припинити обтяження, зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 28056588.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 позов задоволено.
Визнано бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, яка полягає у відмові зняття арешту з автомобіля HYUNDAI H-1 р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, та припинення обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 28056588, протиправною.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича винести постанову про зняття арешту з автомобіля HYUNDAI H-1 р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2012 року випуску та припинити обтяження, зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 28056588.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідач, не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати додаткове рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги заявником, зокрема вказано, що в силу правового статусу приватного виконавця на відповідача не розповсюджується дія вимог ст. 139 КАС України, оскільки останній є суб'єктом незалежної професійної діяльності. Крім того, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не дотримано порядок ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Позивач, обгрунтовуючи порушення судом першої інстанції при ухваленні додаткового судового рішення норм процесуального законодавства, зазначав про неналежне повідомлення його про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення.
Із матеріалів справи встановлено, що 07.12.2021 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст. 287 КАС України.
У свою чергу, відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Втім, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про надходження заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та призначення її до розгляду.
При цьому, розгляд даного питання та прийняття відповідного судового рішення судом першої інстанції здійснено в порядку письмового провадження, а отже як встановлено судовим розглядом без належного повідомлення учасника справи.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства із прийняття нового судового рішення.
Надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі по суті колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім того колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У ході судового розгляду встановлено, що 01.09.2021 між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Хоміч, Токарєв та партнери» в особі керуючого партнера Хоміч А.А. укладений договір про надання правової допомоги № 115.
Відповідною додатковою угодою № 1 від 06.12.2021 сторони погодили розмір та порядок сплати гонорару Адвоката за надання правової допомоги за представництво інтересів позивача в суді у справі № 520/17856/21, розмір якої складає 3000 грн.
Згідно з довідкою/рахунком адвокатом надано наступні послуги:
- надання консультатцій та роз'яснень з приводу зняття арешту, накладеного приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М.;
- складання та подання приватному виконавцю листа від 30.06.2021 щодо зняття арешту в досудовому порядку врегулювання спору;
- складання та подання приватному виконавцю листа від 01.09.2021 щодо зняття арешту в досудовому порядку врегулювання спору;
- складання та подання до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання бездіяльності приватного виконавця протипрвною та зобов'язання вчинити певні дії;
- складання та подання до Харківського окружного адміністративного суду заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з приватного виконавця витрат на професійну правничу допомогу.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат є обґрунтованою, а саме із наданих заявником документів у підтвердження понесених судових витрат можливо встановити та визначити, що витрати, понесені у зв'язку із розглядом даної справи, які згідно зі ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню, склали 3000 грн.
При цьому, колегія суддів зазначає, що врахуючи суть спірних правовідносин, обсяг підготовлених адвокатом процесуальних документів з урахуванням наведеного в них обґрунтування, визначений розмір судових витрат є обгрунтованим, доведеним та співмірним.
Крім того, колегія суддів враховує, що умовами договору про надання правової допомоги від 01.09.2021 та додаткової угоди від 06.12.2021 визначена фіксована вартість наданих послуг на рівні 3000 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів, доходить висновку про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у вказаному вище розмірі.
Доводи апеляційної скарги про те, що в силу правового статусу приватного виконавця на відповідача не розповсюджується дія вимог ст. 139 КАС України, оскільки останній є суб'єктом незалежної професійної діяльності, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку колегії суддів визначене ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства повинно включати в себе захист всіх прав та інтересів особи, порушених внаслідок рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, в тому числі справедливе відшкодування витрат, понесених особою у зв'язку із судовим розглядом справи у разі ухвалення судового рішення на її користь.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за змістом ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, тобто за рахунок коштів, що перебувають у розпорядженні суб'єкта владних повноважень, які виділяються для здійснення його діяльності.
У той же час, колегія суддів слід врахувати наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
В силу ст. 37 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 14.1.226 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Абзацем 3 ч. 3 ст. 178 Податкового кодексу України визначено, що для приватних виконавців оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом, що складається із сум винагороди, отриманої відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновків, що на відміну від державних органів, органів виконавчої влади, як суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного або місцевих бюджетів, суб'єкт незалежної професійної діяльності самостійно несе витрати на функціонування власної професійної діяльності та несе повну відповідальність за прийняті рішення.
В силу ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
На підставі викладеного, з метою захисту майнових прав позивача, які були порушені внаслідок необхідності оскарження протиправної бездіяльності відповідача, колегія суддів доходить висновку про можливість застосування у даному випадку аналогії закону та стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, прийняття нового додаткового рішення про задоволення заяви позивача.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича - задовольнити частково.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 по справі № 520/17586/21 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов