05 грудня 2022 р. Справа № 520/6895/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської міської ради Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 18.01.22 по справі № 520/6895/21
за позовом ОСОБА_1
до Лозівської міської ради Харківської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив суд змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі № 520/6895/21 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Лозівської міської ради Харківської області суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн у спосіб стягнення з Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.
В обґрунтування заяви позивач вказує, що у зв'язку із відмовою відповідача від добровільного виконання рішення 10.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Лозівського УДКС України Харківської області із заявою про примусове виконання виконавчого листа No 520/6895/21 від 17.11.2021 про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Лозівської міської ради Харківської області суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн. Згідно листа Лозівського УДКС України Харківської області від 14.12.2021 за вих. No01-37-06/683 орган казначейства повернув позивачу заяву про примусове виконання рішення разом із доданим пакетом документів на підставі підпункту 3) пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 No845 (зі змінами та доповненнями) «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», а саме у зв'язку з тим, що Лозівська міська рада Харківської області не обслуговується Лозівським УДКС України Харківської області та не має відкритих рахунків в органі Казначейства. Позивач зазначає, що головним розпорядником бюджетних коштів місцевого бюджету є виконавчий орган місцевої ради - виконавчий комітет Лозівської міської ради, тому лише за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судові витрати.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 зяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 у справі № 520/6895/21 шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Лозівськой міськой ради Харківськой області суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.
Лозівська міська рада Харківськой області, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу , вважає , що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню. Зазначає , що виконавчими органами міської ради є не тільки виконавчий комітет, а й управління, відділи та інші утворені міською радою виконавчі органи, які також є головними розпорядниками бюджетних коштів, тому не зрозуміло з яких мотивів виходив суд першої інстанції, стягнувши кошти саме з виконавчого комітету. Крім того, звертає увагу суду, шо відповідальність за зобов'язаннями у ст. 22 Бюджетного кодексу України відсутня, тобто судом першої інстанції зроблено помилкові висновки щодо покладення відповідальності на виконавчий комітет міської ради. Також судом не перевірено чи існують рішення прийняті міською радою, яким визначено бюджетні призначення за зобов'язанням яке виникло за рішенням суду. Вважає , що в даному випадку, заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду за своєю правовою природою у розумінні положень ст. 378 КАС України не є заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, а по своїй суті є заявою про заміну сторони боржника - Лозівської міської ради Харківської області на Виконавчий комітет Лозівської міської ради на стадії виконання рішення суду. Вказує, що Лозівська міська рада Харківської області (ідентифікаційний код 06716633) та Виконавчий комітет Лозівської міської ради (ідентифікаційний код 04058829) є різними, самостійними юридичними особами - організаціями, суб'єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді. Вказує, що діючі положення КАС України не передбачають встановлення чи зміни способу або порядок виконання рішення суду шляхом заміни однієї юридичної особи - сторони но справі, на іншу юридичну особу, яка не була стороною при розгляді справи. Відповідачем та боржником у даній справі є саме Лозівська міська рада Харківської області, а Виконавчий комітет Лозівської міської ради не був та не є стороною у справі № 520/6895/21, щодо нього позивачем не заявлялись жодні позовні вимоги, а отже ця юридична особа не може виконувати обов'язки за боржника - Лозівську міську раду Харківської області, без існування законних на те підстав, наприклад, переведення боргу, правонаступництва, тощо, що відсутнє в даному випадку. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2020 року по справі No130/2176/17. в якій суд зауважив, що міська рада та виконавчий комітет міської ради є різними юридичними особами і мають різні повноваження та функції. Тому, вважає , що зміна способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі № 520/6895/21 шляхом стягнення коштів з виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області фактично змінить зміст рішення, замінивши боржника у зобов'язанні на особу, яка не залучалася до участі у справі та відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є окремою юридичною особою та наділена власними повноваженнями. Враховуючи те, що Лозівська міська рада Харківської області є юридичною особою та в силу приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділена повноваженнями, зокрема, і щодо прийняття на пленарних засіданнях відповідних рішень, що стосуються виділення коштів з відповідного місцевого бюджету, вважає, що в межах спірних правовідносин відсутні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення коштів з виконавчого комітету ради, оскільки задоволення заяви у такий спосіб фактично замінило боржника у зобов'язанні. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 року в повному обсязі.
ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 року, яким було вирішено по суті позовні вимоги, було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції в порядку письмового провадження, враховуючи приписи ст.ст.311, 312 КАС України, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Такі ухвали суду отримані відповідачем у справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомлення про вручення.
Разом з тим, працівниками УДППЗ "Укрпошта" повернуто поштове відправлення суду, яке надсилалося на адресу позивача, із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “за закінченням терміну зберігання”, “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі №821/818/16, від 16.12.2020 року у справі №120/4080/19-а.
Судом вжито необхідні заходи щодо повідомлення позивача про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням запровадженого на території України воєнного стану та активними бойовими діями на території Харківської області та безпосередньо у м. Харків апеляційна скарга була розглянута 05.12.2022 року.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Лозівської міської ради Харківської області щодо неприйняття рішення у передбачений законодавством спосіб та строк за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.02.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,6755 гектарів, кадастровий номер 6323955704:00:002:0068, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля) в межах населеного пункту с. Українське Лозівського району Харківської області (Орільський старостинський округ). Зобов'язано Лозівську міську раду Харківської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,6755 гектарів, кадастровий номер 6323955704:00:002:0068, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля) в межах населеного пункту с. Українське Лозівського району Харківської області (Орільський старостинський округ), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Лозівської міської ради Харківської області суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення набрало законної сили 10.08.2021 та на виконання вказаного рішення судом 17.11.2021 видано виконавчі листи.
17.08.2021 на електронну адресу Лозівської міської ради Харківської області позивачем направлено заяву про перерахування сплаченого ним судового збору у розмірі 908,00 грн, у якій було запропоновано відповідачу добровільно виконати рішення суду.
Листом від 10.09.2021 за вих. No 5306/02-23-7ел/1 відповідач повідомив про неможливість виконання судового рішення через відсутність відкритих рахунків в органах казначейства.
У зв'язку із відмовою відповідача від добровільного виконання рішення 10.12.2021 позивач звернувся до Лозівського управління Державної казначейської служби України Харківської області із заявою про примусове виконання виконавчого листа No520/6895/21 від 17.11.2021 про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Лозівської міської ради Харківської області суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.
Згідно листа Лозівського управління Державної казначейської служби України Харківської області від 14.12.2021 за вих. No01-37- 06/683 орган казначейства повернув позивачу заяву про примусове виконання рішення разом із доданим пакетом документів на підставі підпункту 3) пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. No845 (зі змінами та доповненнями) «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», а саме у зв'язку з тим, що Лозівська міська рада Харківської області не обслуговується Лозівським управлінням Державної казначейської служби України Харківської області та не має відкритих рахунків в органі Казначейства.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на виконавчі комітети відповідних рад чинним бюджетним законодавством покладено функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету, у тому числі й за зобов'язаннями ради, таким чином міська рада та її виконавчий комітет складають єдину загальну систему відповідного органу місцевого самоврядування та відповідають за зобов'язаннями, які випливають із реалізації прав та обов'язків органу місцевого самоврядування. Фактично стягнення судових витрат з Лозівської міської ради є неможливим, оскільки боржник не має відкритих рахунків в органах казначейства, тобто рішення суду залишається невиконаним. Лозівська міська рада Харківської області в добровільному порядку не виконала рішення суду та не створила умов щодо виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суми сплачених судових витрат, отже така поведінка відповідача не може бути перепоною для зміни способу і порядку виконання судового рішення та забезпечення принципу обов'язкового виконання судового рішення, визначеного в ст. 129-1 Конституції України. Враховуючи сукупність встановлених обставин та приписи бюджетного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в частині стягнення судових витрат з Виконавчого комітету Лозівської міської ради, як виконавчого органу боржника у виконавчому провадженні, для забезпечення реального виконання рішення у вказаній частині.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив характер спірних правовідносин у цій справі, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.17 КАС України ,особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову.
Процедура виконання судового рішення , у тому числі встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом визначаються нормами КАС України.
За приписами підпункту 1 пункту 6 статті 246 КАС України, яка визначає зміст рішення, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст.13 Конвенції , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на справедливий суд” (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).
Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).
Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37).
У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; Sabin Popescu v. Romania (Sabin Popescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).
Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).
Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).
У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).
З системного аналізу приписів Закону України «Про місцеве самоврядування», вбачається, що Лозівська міська рада Харківської області (ідентифікаційний код 06716633) та Виконавчий комітет Лозівської міської ради (ідентифікаційний код 04058829) є різними, самостійними юридичними особами - організаціями, суб'єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.
При цьому, відповідачем та боржником у даній справі є саме Лозівська міська рада Харківської області, а Виконавчий комітет Лозівської міської ради не був та не є стороною у справі № 520/695/21, щодо нього позивачем не заявлялись жодні позовні вимоги, а отже ця юридична особа не може виконувати обов'язки за боржника - Лозівську міську раду Харківської області без існування визначених законом підстав.
Згідно з п.4 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення Виконавчого комітету Лозівської міської ради про надходження та розгляд заяви про зміну способу виконання рішення суду.
Тобто, судом першої інстанції вирішено заяву про зміну способу виконання рішення суду без залучення до участі у справі Виконавчого комітету Лозівської міської ради.
Колегія суддів зазначає, що правовим наслідком незалучення до участі у справі є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що вирішення цього питання та ухвалення судового рішення про зміну порядку виконання рішення може мати безпосередній вплив на права і обов'язки особи, яка не є стороною у справі, а саме - Виконавчого комітету Лозівської міської ради.
Оскільки вирішення питання про зміну порядку виконання рішення шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн може мати безпосередній вплив на права та інтереси Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, то суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково вирішено це питання без залучення до участі в справі Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області.
Таким чином, судом першої інстанції прийнято рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права та є обов'язковою підставою, відповідно до п.4 ч.3 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 про задоволення заяви про зміну порядку виконання рішення суду.
Також, колегія суддів зазначає , що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Водночас змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Враховуючи те, що Лозівська міська рада Харківської області є юридичної особою та в силу приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділена повноваження, зокрема, і щодо прийняття на пленарних засіданнях відповідних рішень, що стосуються виділення коштів з відповідного місцевого бюджету, то в межах спірних правовідносин відсутні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення коштів з виконавчого комітету ради.
Висновок суду першої інстанції інстанції, що стягнення коштів з виконавчого комітету є зміною способу та порядку виконання рішення є помилковим, оскільки суд фактично змінив зміст рішення, замінивши боржника у зобов'язанні на особу, яка не залучалася до участі у справі .
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 травня 2018 року по справі № 537/2235/16.
Згідно зі ст.320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст.320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 320, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 по справі № 520/6895/21 скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров