06 грудня 2022 р. Справа № 440/6041/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ім.А.Л.Фисуна на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 (суддя: І.С. Шевяков, м. Полтава) по справі № 440/6041/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ім.А.Л.Фисуна
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
08.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю ім. А.Л.Фисуна (далі по тексту - позивач, ТОВ ім. А.Л. Фисуна) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУДПС у Полтавській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2020 №0036825304 на суму 216476,28 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2020 №0036845304 на суму 96746,16 грн..
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 позовну заяву ТОВ ім. А.Л Фисуна залишено без руху, позивачеві надано строк у п'ять днів з дня отримання повного тексту ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів наявності поважності причин пропуску цього строку.
22.11.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в обґрунтування якої зазначено, що на час подання позовної заяви позивач не знав про зміну судової практики щодо застосування строків звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 440/6041/21 визнано підстави пропуску строку звернення до суду з позовом неповажними.
Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволено
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ім. А.Л. Фисуна до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без розгляду.
Позивач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 440/6041/21 та прийняти нове рішення, яким справу № 440/6041/21 передати до Полтавського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що позивач, керуючись принципом правової визначеності у контексті сталості та єдності судової практики оперував строком 1095 днів для звернення із даним позовом до адміністративного суду, що обчислюється з дня отримання платником податків рішення. Зазначає, що з метою дотримання принципу правової визначеності, забезпечення права на справедливий суд, зважаючи на зміну Верховним Судом правової позиції у питанні строку звернення до адміністративного суду у справах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження, яка відбулась у 2020 році, є підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом 08.06.2021, позивач пропустив місячний строк звернення до суду, який розпочинається за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, а тому позовна заява подана без додержання вимог КАС України, встановлених частиною шостою статті 161 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Тому у разі пропуску строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).
Виходячи з принципу змагальності в адміністративному судочинстві, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п.56.19 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Суд апеляційної інстанції вказує, що п.56.19 ст. 56 Податково кодексу України є спеціальною нормою щодо ч. 4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ ім. А.Л. Фисуна, рішення Державної податкової служби України за результатами оскарження ним в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.08.2020 №0036825304 на суму 216476,28 грн. та №0036845304 на суму 96746,16 грн. позивач отримав 29.12.2020, а з адміністративним позовом про оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень звернувся лише 08.06.2021, тобто, з порушенням місячного строку звернення до суду, встановленого ст. 56 Податкового кодексу України.
Доводи позивача про те, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, оскільки останній оперував строком 1095 днів для звернення із позовом до адміністративного суду, що обчислюється з дня отримання платником податків рішення, а також про те, що на час подання позовної заяви позивач не міг знати про зміну судової практики щодо застосування строків звернення до суду, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки положення пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, якими встановлено місячний строк звернення з адміністративним позовом до суду на оскарження податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, діють з 02 грудня 2010 року.
Інших доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем не подано.
Наслідки пропущення строку звернення до суду визначені ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначено в п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим в пункті 47 Рішення ЄСПЛ, Високий Суд вказав, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Отже, у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведені переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Оскільки позивач не навів будь-яких обставин і не надав відповідних доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2020, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність жодних належних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, та вважає ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 440/6041/21 такою, що відповідає вимогам ст. 242 КАС України.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 122, 123, 240, 242, 243, 250, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ім.А.Л.Фисуна - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 440/6041/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова