05 грудня 2022 року справа №200/11587/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Казначеєва Е.Г., Геращенко І.В., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 р. у справі № 200/11587/21 (головуючий І інстанції суддя Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ()відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 914110818712 від 18.08.2021 року про перерахунок призначеної пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відновити з 06.04.2021 року виплату пенсії за вислугу років у розмірі, визначеному рішенням № 914110818712 від 10.08.2021, тобто у сумі 49996,80 грн. щомісячно, з виплатою пенсії за минулий час з врахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відрахування з пенсії надмірно виплаченої пенсії;
- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити суму недоотриманої пенсії внаслідок протиправного відрахування сум надмірно виплаченої пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 р. у справі № 200/11587/21 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 914110818712 від 18.08.2021 року про перерахунок пенсії позивачу.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) відновити з 06.04.2021 року виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі, визначеному рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 914110818712 від 10.08.2021 року, тобто у сумі 49996,80 грн. та виплатити з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що у зв'язку з обов'язковим виконанням останнього рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 200/4413/21 відповідно до покладених судом зобов'язань, розмір пенсії позивача зменшився. Приймаючи рішення на користь позивача, суд зобов'язує Головне управління відновити з 06.04.2021 року виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі, визначеному рішенням управління № 914110818712 від 10.08.2021, тобто у сумі 49 996, 80 грн. Але приймаюче таке рішення, суд фактично скасовує рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 200/4413/21 та зобов'язує повернутися до розрахунку пенсії на підставі рішення суду від 26.04.2021 у справі № 200/2675/21-а, тобто рішення суду прийнятого раніше. Оскаржене рішення від 19 січня 2022 р. у справі № 200/11587/21 зобов'язує пенсійний орган здійснити розрахунок пенсії позивачу не в розмірі 60 % і без обмежень, що є неправильним.
Від позивача 05.09.2022 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, зі змісту якого вбачається, що позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що прийняте судом рішення про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: відновити з 06.04.2021 виплату пенсії у розмірі, визначеному рішенням УПФУ у м. Краматорську № 914110818712 від 10.08.2021 є найбільш правильним з точки зору забезпечення судом передбаченого статтею 2 КАС мети ефективного захисту прав і інтересів фізичної особи. Суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача 2 вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п.4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, що нівелює посилання апелянта на незаконність такого втручання.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Олександрівським РВ УМВС України в Донецькій області 14 лютого 2002 року. Має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 26 грудня 2017 року № 0000448521, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року у справі № 200/2675/21, залишеним без змін ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 року, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 15 лютого 2021 року № 46.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області здійснити перерахунок розміру призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсії за вислугу років з 01 лютого 2021 року виходячи з розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Донецької обласної прокуратури від 03.02.2021 №21-85-74 без обмеження граничного розміру пенсії, виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначене вище рішення набрало законної сили 14.07.2021 року.
На підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року у справі № 200/2675/21 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийнято рішення № 914110818712 від 30.07.2021 року про перерахунок пенсії позивачу. Основний розмір пенсії з 01.02.2021 року складав 49996,80 грн.
У зв'язку з незгодою з відсотковим розрахунком розміру пенсії, позивач звернувся до суду із позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року у справі № 200/4413/21, залишеним без змін ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 року, позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 06 квітня 2021 року № 914110818712 про перерахунок пенсії за вислугу років.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відновити позивачу з 06 квітня 2021 року виплату пенсії у розмірі визначеному рішенням від 26 січня 2021 року № 914110818712 із розрахунку 80% місячної заробітної плати згідно з довідкою прокуратури Донецької області від 12.03.2020 року № 18-85-422, без обмеження граничного розміру пенсії, з виплатою різниці між фактично отриманою та перераховано сумою пенсії.
Зазначене вище рішення набрало законної сили 22.07.2021 року.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року у справі № 200/2675/21 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийнято рішення № 914110818712 від 11.08.2021 року про перерахунок пенсії позивачу, основний розмір пенсії з 06.04.2021 року складає 31717,34 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення в певній частині позовних вимог з огляду на наступне.
Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
Положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, згідно з пунктом 1 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України.
У пунктах 2 та 3 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 окреслено, що:
«… частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У рішенні від 24.12.1997 № 8-зп у справі № 3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Таким чином положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019 (справа № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з 13 грудня 2019 року.
З 13 грудня 2019 року Закон № 1697-VІІ не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" було затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Відтак, з дня набрання чинності цією постановою Кабінету Міністрів України - 06 вересня 2017 року, виникли підстави для перерахунку раніше призначених пенсій прокурорів, у тому числі й позивача. Однак, хоча вказана постанова набрала чинності 06 вересня 2017 року, на позивача її положення поширюються лише з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-р(ІІ)/2019 - 13 грудня 2019 року.
Реалізація права на перерахунок була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року.
Верховний Суд в постанові від 1 вересня 2022 року у справі № 380/10419/2143 сформулював наступний правовий висновок:
«43. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
44. Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
45. Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
46. Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
47. У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
48. Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
49. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що до правовідносин стосовно визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
50. Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 560/2120/20, Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ та статті 86 Закону №1697-VII у аналогічних правовідносинах, висловленою у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20, про що обґрунтовано було зазначено у касаційні скарзі.
51. Таким чином, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
52. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати».
Щодо вимог позивача про виплату пенсії без обмеження її максимального розміру.
В цій же справі Верховний Суд визначив таку правову позицію:
«54. З приводу застосування відповідачем при перерахунку пенсії позивачу, призначеної йому відповідно до Закону № 1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, то колегія суддів зазначає таке.
55. Так, за змістом статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
56. Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
57. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
58. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
59. Колегія суддів вважає, що положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
60. Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
61. Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
62. Колегія суддів звертає увагу на статтю 2 Рекомендації Ради Європи CM/Rec (2007) 7 Комітету міністрів державам - членам щодо належного адміністрування (Council of Europe Recommendation CM/Rec(2007)7 of the Committee of Ministers to member states on good administration), згідно з якою адміністративні органи повинні діяти відповідно до закону; вони не повинні вживати довільних заходів, навіть застосовуючи свій розсуд.
63. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що у контексті принципу законності загальноприйнято вважати, що незастосування закону можливо лише за умови:
1. встановлення судом ознак неконституційності такого закону в цілому або окремих його положень (частина четверта статті 7 КАС України): якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії; у такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України;
2. подолання судом встановлених колізій та застосування іншого акта вищої або такої ж юридичної сили (частина третя та п'ята статті 7 КАС України): у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України; якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України;
3. встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію «якість закону».
64. Аналогічний підхід був застосований Верховним Судом у постановах від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21, від 8 листопада 2021 року у справі № 580/492/21, від 24 грудня 2021 року у справі № 260/4377/20 та від 11 травня 2022 року у справі № 420/6617/20.
65. Крім того, відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (Opinion no.11 (2008) of the Consultative Council of European Judges (CCJE) to the attention of the Committee of Ministers of the Council of Europe on the quality of judicial decisions) суддівські рішення в основному ґрунтуються на законах, прийнятих законодавчими органами, або, якщо це країни загального права, на законах та на принципах, встановлених судовим прецедентом.
66. У цій справі Суд також бере до уваги позицію Європейської комісії за демократію через право (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law, пункт 23), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року), що стосується формули «accordance to the law» («відповідність закону»), згідно з якою суд загалом вимагає лише того, щоб владна дія держави спиралася на юридичну норму. Це також відповідає принципу ex lege (у відповідності із законом; згідно з прямою дією норми права).
67. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
68. Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/11471/18, від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20, а також Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 280/5154/19, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/5854/19, від 30 грудня 2021 року у справі № 500/101/21, від 12 січня 2022 року у справі № 140/16989/20, від 5 травня 2022 року у справах № 580/3812/21, № 580/4123/21, № 260/962/20, № 460/830/21 та від 5 липня 2022 року у справі № 580/5431/21».
З огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позову.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі № 200/11587/21 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі 200/11587/21 в частині задоволення позовних вимог - скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення № 914110818712 від 18.08.2021 року про перерахунок призначеної пенсії за вислугу років; зобов'язання відновити з 06.04.2021 року виплату пенсії за вислугу років у розмірі, визначеному рішенням № 914110818712 від 10.08.2021, тобто у сумі 49996,80 грн. щомісячно, з виплатою пенсії за минулий час з врахуванням виплачених сум.
В решті судове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 5 грудня 2022 року.
Головуючий суддя Г.М.Міронова
Судді І.В.Геращенко
Е.Г.Казначеєв