06 грудня 2022 року справа №200/2701/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 р. у справі №200/2701/22 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зарахування 16 років 06 місяців 08 днів до пільгового (підземного) стажу роботи за Списком № 1, який дає право на обрахунок пенсії у пільговому розмірі, згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- визнати протиправною бездіяльність щодо зарахування періоду строкової військової служби з 27.11.1988 по 03.12.1990 до пільгового стажу роботи за Списком № 1, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у пільговому розмірі згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- визнати протиправною бездіяльність щодо зарахування періодів роботи з 21.01.1991 по 20.06.1994, з 01.02.1995 по 28.03.1995, з 03.02.1997 по 17.02.1998, з 19.03.1998 по 01.01.1999, з 01.11.2015 по 27.02.2017 до стажу роботи за Списком № 1, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у пільговому розмірі згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- визнати протиправними дії щодо обрахунку розміру пенсії за віком, згідно статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- підтвердити право на розрахунок пенсії за віком у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу), але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду у справі здійснити перерахунок пенсії з дати її призначення 19.10.2021 із зарахуванням: - 16 років 06 місяців 08 днів до пільгового (підземного) стажу роботи за Списком № 1, який дає право на обрахунок пенсії у пільговому розмірі згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; періодів з 27.11.1988 по 03.12.1990, з 21.01.1991 по 20.06.1994, з 01.02.1995 по 28.03.1995, з 03.02.1997 по 17.02.1998, з 19.03.1998 по 01.01.1999, з 01.11.2015 по 27.02.2017 до стажу роботи за Списком № 1, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у пільговому розмірі згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів: з 27.11.1988 по 03.12.1990, з 21.01.1991 по 20.06.1994, з 01.02.1995 по 28.03.1995, з 03.02.1997 по 17.02.1998, з 19.03.1998 по 01.01.1999, з 01.11.2015 по 27.02.2017 до пільгового стажу роботи за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди: з 27.11.1988 по 03.12.1990, з 21.01.1991 по 20.06.1994, з 01.02.1995 по 28.03.1995, з 03.02.1997 по 17.02.1998, з 19.03.1998 по 01.01.1999, з 01.11.2015 по 27.02.2017 до пільгового стажу роботи за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів: з 27.11.1988 по 03.12.1990, з 21.01.1991 по 20.06.1994, з 01.02.1995 по 28.03.1995, з 03.02.1997 по 17.02.1998, з 19.03.1998 по 01.01.1999, з 01.11.2015 по 27.02.2017, а також з 01.01.1999 по 31.12.1999; з 26.01.2000 по 31.12.2000; з 01.01.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 01.01.2010; з 02.02.2010 по 02.02.2010; з 01.03.2010 по 28.02.2015; з 01.04.2015 по 31.10.2015 до пільгового стажу роботи, який дає право на обчислення пенсії в розмірі згідно зі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди: з 27.11.1988 по 03.12.1990, з 21.01.1991 по 20.06.1994, з 01.02.1995 по 28.03.1995, з 03.02.1997 по 17.02.1998, з 19.03.1998 по 01.01.1999, з 01.11.2015 по 27.02.2017, а також з 01.01.1999 по 31.12.1999; з 26.01.2000 по 31.12.2000; з 01.01.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 01.01.2010; з 02.02.2010 по 02.02.2010; з 01.03.2010 по 28.02.2015; з 01.04.2015 по 31.10.2015 до пільгового стажу роботи, який дає право на обчислення пенсії в розмірі згідно зі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 19.10.2021 перерахунок пенсії в розмірі, передбаченому ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів зазначає, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 21.01.1991 по 20.06.1994 на підприємстві ш/у Макіїввугілля, з 01.02.1995 по 28.03.1995 в кооперативі «Горная технология» (мовою оригіналу), з 03.02.1997 по 17.02.1998 на шахті «Бутовска» п/о «Макеевуголь» (мовою оригіналу), з 19.03.1998 по 01.01.1999 ш/у «Октябрьське», оскільки підприємства, що видали довідки, які підтверджують особливий характер роботи знаходяться на території, яка не підконтрольна українській владі, провести перевірку достовірності немає можливості. Крім того, період проходження військової служби з 27.11.1988 по 03.12.1990 не враховано до страхового та пільгового стажу.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 (а.с. 8-9).
Відповідно до довідки від 13.10.2021 № 1428-5000404833 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 перемістився з м. Макіївка до м. Селидове Донецької області (а.с. 11).
Відповідно до протоколу призначення пенсії від 23.10.2021 позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах (Список № 1) з 19.10.2021 у розмірі 8498,72 грн. (а.с. 14).
З форми РС-право щодо позивача впливає, що до стажу позивача за Списком 1 враховано 16 років: - з 01.01.1999 по 31.12.1999; - з 26.01.2000 по 31.12.2000; - з 01.01.2001 по 31.12.2003; - з 01.01.2004 по 01.01.2010; - з 02.02.2010 по 02.02.2010; - з 01.03.2010 по 28.02.2015; - з 01.04.2015 по 31.10.2015. Всього страховий стаж з урахуванням перетину періодів складає 20 років 7 місяців 22 дні. Додаткові роки за Списком № 1 складає 16 років 0 місяців 0 днів. Всього для розрахунку місяців складає 36 рокі 7 місяців 22 дні (а.с. 15).
Відповідач також надав до суду копії Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Форма ОК-5 і Форма ОК-7, в яких наявні відомості по спеціальному стажу позивача з 01.11.2015 по 27.02.2017 «ЗПЗ013А1» (Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, і за результатами атестації робочих місць). Також за вказаний період наявні відомості про нарахування позивачу заробітної плати, але відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Листом ГУ ПФУ від 08.12.2021 № 20131-19172/Т-15/8-0500/21 позивачу на його звернення повідомлено про те, що з 19.10.2021 він отримуєте пенсію за віком, призначену відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що його страховий стаж розрахований за даними трудової книжки і відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, який врахований по 31.10.2015 і складає 19 років 6 місяців 22 дні. Пільговий стаж розрахований згідно даних про спеціальний стаж в індивідуальних відомостях про застраховану особу, який складає 16 років 6 місяців 8 днів. Зазначено, що цей стаж зараховано до пільгової роботи за Списком № 1 (не підземні роботи), оскільки довідки, що підтверджують зайнятись повний робочий день під землею, надані ним разом із заявою про призначення пенсії, до уваги не приймаються, у зв'язку з тим, що видані підприємствами, які розташовані на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження та здійснити перевірку достовірності наданої довідки неможливо, а в даних про спеціальних стаж в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про підземні роботи (а.с. 12-13).
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно пп. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 01.04.2020 року по 31.03.2021 року не менше 23 років у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі - Порядок № 383).
Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 містяться наступні записи щодо спірних періодів праці:
- № 1 щодо проходження позивачем служби в Радянській армії з 27.11.1988 по 03.12.1990;
- №№ 2-7 щодо роботи позивача у період з 21.01.1991 по 20.06.1994 на підприємстві «Шахта імені ХХV з'їзду КПРС» Макіївського виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» на посадах з повним робочим днем в шахті;
- №№ 8-9 щодо роботи позивача у період з 01.02.1995 по 28.03.1995 на підприємстві Науково-виробничого кооперативу «Гірнича технологія -2» на посаді гірника підземного по ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті;
- №№ 12-13 щодо роботи позивача у період з 03.02.1997 по 17.02.1998 на підприємстві «Шахта «Бутовська» в/о «Макіїввугілля» на посаді гірника по ремонту гірничих виробок підземним з повним робочим днем в шахті;
- №№ 14-15 щодо роботи позивача у період з 19.03.1998 по 13.01.2000 на підприємстві Ш/у «Окрябрьське» на посаді гірника по ремонту гірничих виробок підземним, у наступному гірником очисного забою, з повним робочим днем в шахті;
- №№ 16-20 щодо роботи позивача у період з 26.01.2000 по 27.02.2017 на підприємстві «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на посаді підземного гірника по ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті і посаді підземного гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті (а.с. 16-20).
Щодо доводів апелянта, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 21.01.1991 по 20.06.1994, з 01.02.1995 по 28.03.1995, з 03.02.1997 по 17.02.1998, з 19.03.1998 по 01.01.1999, оскільки підприємства, що видали довідки, які підтверджують особливий характер роботи знаходяться на території, яка не підконтрольна українській владі, суд зазначає наступне.
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа №569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що можливо застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача щодо неможливості врахувати вказані вище довідки, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження, з огляду на те, що надання нових довідок, виправлення недоліків у наявних та можливість перевірки не залежить від волі позивача, оскільки підприємство розташоване на тимчасово непідконтрольній території України, де наразі відбуваються бойові дії.
Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системний аналіз наведених вище положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку № 637 дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17.
В той час, зазначений вище спірний стаж роботи позивача підтверджено копією трудової книжки.
Щодо доводів апелянта, що період проходження військової служби з 27.11.1988 по 03.12.1990 не враховано до страхового та пільгового стажу, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Також згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до трудової книжки позивача він з 27.11.1988 по 03.12.1990 проходив військову службу, а з 21.01.1991 прийнятий на посаду учня гірника по ремонту гірничих виробок підземним з повним робочим днем в шахті.
З огляду на викладене, позивач має право на зарахування періоду проходження військової служби з 27.11.1988 по 03.12.1990 до пільгового стажу.
Статтею 8 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
У постанові від 21 січня 2020 року у справі № 640/4469/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставне не зарахування періодів роботи з 27.11.1988 по 03.12.1990, з 21.01.1991 по 20.06.1994, з 01.02.1995 по 28.03.1995, з 03.02.1997 по 17.02.1998, з 19.03.1998 по 01.01.1999, з 01.11.2015 по 27.02.2017, а також з 01.01.1999 по 31.12.1999; з 26.01.2000 по 31.12.2000; з 01.01.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 01.01.2010; з 02.02.2010 по 02.02.2010; з 01.03.2010 по 28.02.2015; з 01.04.2015 по 31.10.2015 до стажу, який дає право на призначення пенсії в розмірі згідно зі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди: з 27.11.1988 по 03.12.1990, з 21.01.1991 по 20.06.1994, з 01.02.1995 по 28.03.1995, з 03.02.1997 по 17.02.1998, з 19.03.1998 по 01.01.1999, з 01.11.2015 по 27.02.2017, а також з 01.01.1999 по 31.12.1999; з 26.01.2000 по 31.12.2000; з 01.01.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 01.01.2010; з 02.02.2010 по 02.02.2010; з 01.03.2010 по 28.02.2015; з 01.04.2015 по 31.10.2015 до пільгового стажу роботи, який дає право на обчислення пенсії в розмірі згідно зі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та здійснити ОСОБА_1 з 19.10.2021 перерахунок пенсії в розмірі, передбаченому ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням раніше проведених виплат.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 р. у справі №200/2701/22 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 р. у справі №200/2701/22 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 06 грудня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко