06 грудня 2022 року справа №200/4634/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Дяченка Олексія Володимировича на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року (повне судове рішення складено 21 жовтня 2022 року) у справі № 200/4634/22 (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 10.11.2021, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 12 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 10.11.2021, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 12 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу, з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адмністртивного судочинства України (далі - КАС України).
Така ухвала мотивована тим, що позов підписаний представником Дяченком Олексієм Володимировичем, який не є адвокатом, тобто, позовна заява підписана особою, яка не має повноважень на таке підписання.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати дану ухвалу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що КАС України передбачено поняття «малозначна справа», натомість суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що до позовної заяви не додано доказів наявності у ОСОБА_2 , як представника позивача, повноважень на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені позивача у розумінні приписів статті 59 КАС України. Також апелянт просить урахувати судову практику з розгляду аналогічної справи, зокрема висновки Верховного Суду.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Мотивами оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є те, що позовну заяву підписано представником Дяченком О.В., який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, про якого у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості щодо наявності статусу адвоката.
З огляду на такі обставини, суд вказав про не надання доказів наявності повноважень на підписання заяви.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України внесені зміни.
Згідно із частинами першою та третьою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Приписами Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), що набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію України доповнено статтею 131-2, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Вказаним Законом розділ XV «Перехідні положення» Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Частина друга статті 57 КАС України вказує, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 59 КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Із системного аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що представництво під час розгляду адміністративної справи має здійснюватися адвокатом.
Винятком з цього правила є окремі категорії справ, до яких віднесені трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, малозначні справи, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Колегія суддів зазначає, що за визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до частин другої та третьої статті 12 КАС спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ці ж категорії справ зазначено і в частині четвертій статті 12 КАС України, згідно з якою вони розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як убачається з матеріалів справи, предметом цієї справи є зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача під час проходження нею публічної служби.
Згідно п.1 ч.6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
При цьому позивачка не є службовою особою, яка у значенні примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" займала відповідальне та особливо відповідальне становище.
Отже, цей публічно-правовий спір є справою незначної складності, тому позовна заява підписана уповноваженою особою.
Тобто, суд першої інстанції помилково не відніс справу до категорії малозначних та не врахував зазначених особливостей представництва у малозначних справах, у зв'язку з чим дійшов неправильних висновків про наявність підстав для повернення відповідної заяви без розгляду.
Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 31 березня 2020 року у справі № 365/521/19, від 28 квітня 2020 року у справі № 640/22160/19.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються у якості належних.
Водночас, посилання місцевого суду на ухвалу Верховного Суду від 21.01.2020 по справі № 826/12108/18 не заслуговують на увагу, оскільки предметом в ній було визнання протиправними положень нормативно-правового акта. Зазначена справа входить до переліку справ, які можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до п.1 ч.4 статті 12 та частиною четвертою статті 257 КАС України.
Згідно із статтею 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача Дяченка Олексія Володимировича - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року -скасувати, а справу № 200/4634/22 - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Повне судове рішення - 06 грудня 2022 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді Т. Г. Гаврищук
А.А. Блохін