ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 листопада 2022 року м. Київ № 640/13928/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Представник позивача, Коленченко О.О.;
Представник відповідача, Гайдач В.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить:
1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 24.01.2022 р. №№0036320704, 00036300704, 00036280704.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.22 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 03.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
Під час розгляду справи в судовому засідання представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на правомірність і обґрунтованість оскаржуваних ППР.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
24 січня 2022 року відповідачем на підставі акта перевірки №92798/26-15-07-02/32251264 від 15.12.2021, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- 00036320704, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 200.4 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 4 287 587,50 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 3 430 070,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 857 517,50 грн;
- 00036300704, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 200.4 Податкового кодексу України зменшено від'ємне значення ПДВ за вересень 2021 року на суму 663 349,00 грн;
- 00036280704, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 200.4 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2021 року в розмірі 214 461,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 53 615,25 грн.
Як вбачається з акта перевірки та письмового відзиву відповідача, збільшення грошового відшкодування, зменшення від'ємного значення і бюджетного відшкодування, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах:
1) у господарському ланцюгу «Постачальники бітуму, щебню» - «Позивач» - «ТОВ «Чернігівагрошляхбуд», позивач фактично участі не приймав, внаслідок чого поставка товару на ТОВ «Чернігівагрошляхбуд» відбувалась безпосередньо постачальниками бітуму, щебню, без участі представників Позивача;
2) декларування Позивачем до відшкодування з бюджету ПДВ за умов відсутності обсягу експорту товарів, тоді як у Позивача наявні залишки цих товарів на складі.
Не погоджуючись із правомірністю і обґрунтованістю наведених доводів контролюючого органу позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
В силу абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій із ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Приписами п. 186.1 ст. 186 ПК України встановлено, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно пп.186.2.1 п. 186.2. ст. 186 Податкового кодексу України, місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.
В силу п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Приписами п 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно п. 198.6 ст. 196 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв'язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Як підтверджується матеріалами справи, Позивач здійснював закупівлю бітуму у ТОВ «Фірма АЛЕКО» на підставі генерального договору № 02/П-20 на поставку нафтопродуктів від 26.02.2020 року та у НВКП «Промсервіс» на підставі генерального договору № 92/П-16 на поставку нафтопродуктів від 12.09.2016 року.
Слід зазначити, що до перевірки позивачем були надані всі наявні у нього документи по спірним господарським операціям, що представником позивача не заперечується; такі самі документи долучено до матеріалів справи.
Оскільки безпосередньо документальне оформлення господарських операцій детально викладено в акті перевірки із ідентифікацією кожного окремого документа, суд не вбачає підстав повторно відтворювати ідентифікацію всіх наданих позивачем документів та вирішує спір виходячи із суті спірних відносин.
Так, відповідно до умов вищевказаних договорів на постачання нафтопродуктів поставка товару - бітуму здійснювалася на умовах СРТ (Інкотермс) автоцистернами постачальника від терміналу наливу до пункту зливу. Факт передачі права власності оформлювався підписанням акту приймання-передачі товару по кількості та якості або видатковою накладною. Надані в ході перевірки акти приймання-передачі продукції за кількістю та якістю та видаткові накладні були підписані уповноваженим представником постачальника товару та представником покупця, тобто позивача, та скріплені відповідною печаткою. Зокрема, від імені ТОВ «Агропромислова група» акти приймання-передачі продукції та видаткові накладні були підписані Корнієнко О.В.
Пунктом 5.5. договорів визначено конкретних осіб Товариства, які є матеріально відповідальними особами за отримання товарно-матеріальних цінностей за договорами поставки. Такими особами визначені посадові особи позивача, а також уповноважена особа за довіреністю. Позивач видав довіреність № 01 від 04.01.2021 року, за якою Корнієнко О.П. уповноважена бути представником позивача, отримувати товарно-матеріальні цінності та підписувати від імені позивача документи.
Належним чином засвідчену копію даної довіреності на вимогу суду долучено позивачем до матеріалів справи.
Документом, який засвідчує як безпосередньо факт передачі товару від постачальника покупцю, так і відсутність претензій з боку покупця щодо кількості та якості отриманої продукції є Акти приймання передачі продукції. Акти приймання передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю підписані Корнієнко О.П. та скріплені печаткою ТОВ «Агропромислова група» на підставі виданої довіреності № 01 від 04.01.2021 року, повністю кореспондуються з видатковими накладними.
Вказівка поруч з П.І.Б. уповноваженого представника Товариства посади «начальника дільниці», як пояснив представник позивача, є технічною помилкою, проте, така помилка не може бути підставою для невизнання господарської операції, оскільки не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та наявні відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.
Виходячи з викладеного у Акті перевірки (на сторінці 5), Відповідач вбачає порушення Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» від 20.05.2008 року №281/171/578/155, а саме п. 5.4.3 такої Інструкції, в якому передбачено, що про прийнятий нафтопродукту матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Зокрема, як вказано в Акті, видаткові накладні та акти приймання-передачі продукції за кількістю та якістю, які від імені Товариства підписано начальником дільниці О.П. Корнієнко (яка не є посадовою особою підприємства та відсутні повноваження підписувати документи від імені Товариства, як Начальника дільниці). Цей же товар відвантажує на адресу ТОВ «Чернігівагрошляхбуд» від імені ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА» згідно з видатковими накладними менеджер по збуту ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА» Васьківський I.C., а приймає товар начальник дільниці ТОВ «ЧЕРНІГІВАГРОШЛЯХБУД» О.П. Корнієнко (штатний працівник підприємства). При цьому відсутні будь-які документи, що підтверджують передачу товару від начальника дільниці О.П. Корнієнко - I.C Васьковському.
Також відповідач зазначає, що на документах про транспортування бітуму вантажоодержувачем є ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА» проте, немає жодної візи та печатки ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА». При цьому, в єдиному реєстрі податкових накладних відсутні відомості про транспортування постачальником бітуму по зазначеним в ТТН маршрутам.
Як наслідок, контролюючий орган робить висновок, що у ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА» відсутні первинні документи про прийняття бітуму від постачальників (акти приймання-передачі та відмітки на ТТН) і, як наслідок, поставка товару на адресу ТОВ «ЧЕРНІГІВАГРОШЛЯХБУД» відбувається безпосередньо постачальниками без участі працівників/представників ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА».
Однак, суд вважає такі висновки відповідача передчасними, виходячи із наступного.
Так, в пункті 3.1. вищевказаних договорів поставки міститься посилання, що прийомка товару по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції від 20.05.2008 року №281/171/578/155, а також відповідно до умов даної угоди і додаткових угод до основної.
Пункт 3.6 вищевказаних договорів поставки визначає, що повне виконання обов'язків сторонами вважається погодженим після підписання акту приймання передачі Товару уповноваженими представниками сторін.
Тобто, в договорі поставки чітко визначено перелік осіб, які повинні підписати акт приймання передачі товару, і ними є уповноважені представники сторін. Тож відсутність підпису водія на акті приймання передачі продукції (товару) по кількості та якості не призводить до безтоварності господарської операції.
При цьому, підпис водія міститься в товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів, що посвідчує прийняття водієм товару до перевезення.
Стосовно посилань відповідача на наявність недоліків та помилок в оформленні товаросупровідних документів, суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність навіть окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для однозначного висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Зазначена правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 23 квітня 2021 року по справі № 820/7468/15.
Разом із тим, суть досліджуваних господарських операцій свідчить про те, що поставка Позивачем отриманого бітуму від ТОВ «фірма АЛЕКО» та від НВКП «Промсервіс» здійснюється в подальшому на користь ТОВ «Чернігівагрошляхбуд» на виконання договору поставки № АПГ21 - 0401/61 від 04.01.2021 року на умовах - DAP (доставлено до місця призначення...) - склади Покупця (ТОВ «Чернігівагрошляхбуд») за адресою м. Чернігів, вул. П. Тичини, 69.
Поставка товару здійснюється на підставі видаткових накладних, в яких вказується кількість Товару, номенклатура (вид, група, тип, марка), адреса доставки. Видаткова накладна з боку постачальника підписана менеджером Васьківським І.В. та з боку покупця - начальником дільниці Корнієнко О.П.
Так, в Акті перевірки (на сторінці 4) представники відповідача вказують, що в документах на транспортування бітуму ТОВ «Агропромислова група» вказана вантжоодержувачем, однак немає жодної візи та печатки представника Товариства на таких.
У той же час, зважаючи на положення договору поставки № АПГ21 - 0401/61 від 04.01.2021 року умови поставки товару визначено DAP (Доставлено до місця призначення.) - а саме: склади Покупця за адресою м. Чернігів, вул. П. Тичини, 69. Такий термін згідно правил Інкотермс 2010 вміщує в себе обов'язок постачальника здійснити поставку товару, коли товар переданий у розпорядження покупця у транспортному засобі. Кінцевим вантажоодержувачем товару, який здійснює його вивантаження з транспортного засобу є ТОВ «Чернігівагрошляхбуд», а отже підпис уповноваженого представника покупця, який стоїть на товарно-транспортній накладній, відповідає суті господарської операції.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агропромислова група» здійснювало закупівлі щебню у ПП «Армобуд-СТ» на підставі договору поставки товару №02/04 від 02.04.2020 року, у ТОВ «КСК-Трейд» за договором купівлі-продажу № 19/04-21 від 19.04.2021року, у ПП «В.М.В» за договором поставки №АПГ21-260361 від 26.03.2021 року.
Поставка щебню здійснювалась на умовах СРТ (Інкотермс. Перевезення сплачено до...) залізнична станція Чернігів-Північний, Південно-Західної залізниці. Такий термін згідно правил Інкотермс 2010 визначає, що продавець передає товар перевізнику, продавець укладає договір перевезення, несе витрати за перевезення, при цьому продавець вважається таким, що виконав зобов'язання з поставки товару з моменту передачі його перевізнику. Всі видаткові накладні, за якими відбувалася поставка щебню від вищевказаних компаній постачальників, були оформлені датами передачі товару саме перевізнику.
Вказівка в Акті перевірки (на сторінці 6) на видаткову накладну від ПП «Армобуд-СТ» № 61 від 30.09.2021 року, в якій адрес доставки вказаний м. Київ, вул. Турівська, 31, прим. 2, як пояснив представник позивача, оформлена з помилкою, вчиненою постачальником, оскільки адреса доставки чітко визначена в договорі поставки та не може бути юридичною адресою ТОВ «Агропромислова група».
Сам по собі даний факт не може вказувати на безтоварність господарської операції. Посилання контролюючого органу на видаткову накладну № 377 від 04.10.2021 взагалі є недоречним оскільки така накладна не відноситься до періоду, що охоплює перевірка.
При цьому, як вже зазначалось, помилки у оформленні окремого документа не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Відповідно до укладеного договору поставки № АПГ21-0401/62 від 04.01.2021 року ТОВ «Агропромислова група» прийняла на себе зобов'язання здійснювати поставку товару на умовах СРТ (Інкотермс. Перевезення сплачено до ....) пункт поставки - залізнична станція Чернігів-Північний, Південно-Західної залізниці, під'їзні шляхи ТОВ «Чернігівагрошляхбуд».
Як пояснив представник позивача, фактично господарська операція з поставки товару відбувається наступним чином.
Так, після прибуття залізничних вагонів на станцію призначення Чернігів-Північний, Південно-Західної залізниці уповноважений представник ТОВ «Агропромислова група» здійснює перевірку номерів вагонів, які надійшли на станцію призначення, запорно-пломбувальних засобів, перенаправляє такі вагони на під'їзні шляхи покупця.
Надалі складається видаткова накладна, на підставі якої здійснюється поставка товару на користь ТОВ «Чернігівагрошляхбуд». На Покупця за договором поставки № АПГ21-0401/62 від 04.01.2021 року покладений обов'язок підготувати під'їзні шляхи для залізничного транспорту і забезпечити безпечні умови розвантаження товару. Оскільки фактично залізничні вагони з товаром приймаються уповноваженим представником ТОВ «Чернігівагрошляхбуд», то в залізничній накладній зазначається саме найменування цього підприємства, як кінцевого одержувача товару, що цілком кореспондується з положеннями п. 4.2. договору поставки № АПГ21-0401/62 від 04.01.2021 року. Залізничні накладні оформлюються в електронному вигляді відправником товару та підписуються за допомогою електронних цифрових підписів, оскільки ТОВ «Агропромислова група» не була фактичним вантажовідправником товару та не здійснювало дій з вивантаження товару, відповідно на залізничній накладній відмітка Товариства не зазначається.
Стосовно посилань відповідача на сторінці 7 Акту перевірки, на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, положення Податкового Кодексу України, слід зазначити наступне.
Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Одночасно, за сталою практикою Верховного Суду, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
При цьому, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому (Постанови Верховного суду України від 21.12.2018 по справі № 805/2030/16-а, від 21 грудня 2018 року по справі №826/5774/17).
Враховуючи наведене в сукупності суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу щодо безтоварності вказаних вище та описаних в акті перевірки господарських операцій.
Суд приймає до ваги те, що в підтвердження реальності змій в майновому стані і на підтвердження факту реального руху товару позивачем до матеріалів справи надано картку рахунку 281 і оборотно-сальдову відомість за вересень 2021 року (за період, що перевірявся), а також надано бухгалтерську довідку від 25.10.2022, в якій розписано рахунки бухгалтерського обліку та рух ТМЦ від позивача до кінцевого отримувача таких ТМЦ, з посиланням на первинні документи, які надавались до перевірки та наявні в матеріалах справи.
Стосовно доводів контролюючого органу про декларування Позивачем до відшкодування з бюджету ПДВ за умов відсутності обсягу експорту товарів, тоді як у Позивача наявні залишки цих товарів на складі, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Товариством у декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року було задекларовано суму від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 214 461,00 грн.
Ця сума податку на додану вартість була сформована за рахунок ПДВ, отриманого від операцій з придбання товару зернових культур, а саме сорго українського походження від ТОВ «Лінкор Трейд Україна» та просо українського походження від ТОВ «Анатоліївське».
В Акті перевірки (на сторінці 9) визначено, що зернові культури знаходяться на зберіганні у відповідних суб'єктів господарювання та станом на 30.09.2021 року не вивезені за межі митної території України. В зв'язку з чим, перевіряючі дійшли висновку, що Товариство неправомірно включило суму від'ємного значення на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, через відсутність експортних операцій.
Однак, суд не може погодитись з обґрунтованістю таких доводів відповідача, приймаючи до уваги наступне.
Відповідно до пп.200.4 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Будь-яких інших умов, а саме здійснення експортних операцій з товаром на придбання якого було отримано податковий кредит, в чинному законодавстві не міститься. А тому, як наслідок, немає жодної підстави для відмови в виплаті бюджетного відшкодування через відсутність факту експорту товару.
Наведена вище норма знаходить відображення в Наказі Міністерства фінансів України від 01.03.2021 № 131 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України» яким внесені зміни в порядок заповнення декларації з податку на додану вартість (Наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21), яким визначено: Сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації):
- зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1);
- підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або
- у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).
Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). При заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від'ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3.
Всі наведені вище вимоги законодавства були повністю дотримані Товариством при заповнені податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року та обґрунтовано визначено суму від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 214 461 грн. 00 коп., яка була заявлена до відшкодування з Державного бюджету.
Під час розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити суду, в чому конкретно полягає порушення позивачем порядку декларування бюджетного відшкодування, внаслідок чого суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 24.01.2022 р. №№0036320704, 00036300704, 00036280704.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова Група» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 810,00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот десять грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 32251264, адреса: 04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТУРОВСЬКА, будинок 31, офіс 2).
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У М. КИЄВІ (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 06.12.2022.
Суддя П.О. Григорович